Моє прозріння... Чому мати любила мене менше.

Бо це кримінал.
А якби сестра померла після аборту?
Таке цілком легально робилося в пологових, під контролем, не було потреби ’підпільно’.

В маленьком городке, чтобы все знали?
А по сути вопроса я с вами согласна, это убийство ребенка

Я не копирсаюся насправді, так, дещо нагадало напередодні. Мене цікавить те, що ми мало чим і відрізнялися з сестрою в шкільні роки, чому так?

на 6 місяці без медичних показів? а чого не на 8?

Я його останнійї раз бачила ще школярем, працював поліцейським, знаю з мережі ВКонтакті, поки вона ще у нас була.

тому що для вашої матері сестра була нарцисичним розширенням, а не ви. Якщо вас це втішить, то вона і вашу сестру не любила.

І що тепер? Я тут до чого? Це був 1987 рік, хочете відкрити на когось кримінальну справу?

Конкретно що не так з моєю грамотністю? Буває, що неграмотні люди бачать помилки там, де їх немає.

Вы судите по школьным оценкам, а мама ваша чувствовала близкость с сестрой по духу. Потому что сама была такая же, как ваша сестра. А вы скромнее, вы не из их компании

Ну что вы все о сестре да о сестре, расскажите о себе. Замужем, дети есть? Как сложилось с карьерой.

У моїх батьків так було. І в мами, і в тата. В мами любили її молодшого брата більше, хоч різниця між ними 11 місяців, але брат улюбленець, моя мама ні. В батька він молодший, брат старіший на 4 роки. Брат найкращий, мій батько ні. Раніше про це не прийнято було говорити. Мої батьки з травмованих морально дітей виросли в дорослих з цими травмами. І всі свої роки присвятили боротьбі за увагу батьків. Чому так, не знаю, сама часто про це думаю. Але саме батьки своїми вчинками чи бездіяльністю травмують дітей. Плюс ще залежить від характеру людини. Когось ця дитяча травма тримає все життя, хтось вчиться жити далі. В історії з моїми батьками, то в спілкуванні і досі відчувається ось та дитяча образа, хоч їм давно вже 60+. А чому так ділили дітей, хз. До речі, раніше було прийнято оце гордитися чужими, а своїх сварити, чи щось подібне, не знаю навіть. Зробила висновок, що всі дії батьків над своїми дітьми, особливо в дитинстві, мають велике значення, тому сучасні батьки мають змогу розвиватися максимально вірно, плюс зараз купа інформації, було б бажання досліджувати.

Якось так цікаво виходить, що ви така біла і пухнаста, але вас всі не любили.

Мені було тоді 5 чи 6 років, я не можу вам відповісти, скоріше за все, коли мати дізналася та знайшла когось, не знаю.

Одружена, є син, є своя справа.

Чому всі?

Ви ж тему про маму і сестру створили. От вони і є ті всі, кого ви описали.

Все у вас хорошо, меньше дурного берите в голову.

Вы не застали?

Автор, бачу, що це вас турбує. Тема мені чимось близька. Судячи по відповідям тут, в кращому випадку, хтось поділиться своєю історією, хтось підтримає словом, а більшість будуть писати дивні, часто образливі коментарі. Скоріше за все вам краще звернутися до психолога, пропрацювати це, є спеціальні вправи, проговорити це, проплакати, позлитися, пережити і відпустити. Причина, впевнена, не в вас. Вам просто здається, що в вас. Вона не в вас, бо ви були дитиною. Причина в дорослих. І це не підлягає логічному поясненню. Ось такі дорослі. А ви були дитиною, а дитяча психіка все бере на свій рахунок. Це неправильно. Бажаю вам знайти відповіді на ці питання, пробачити близьких людей та з легкістю жити далі. Тримайтеся.

а какая валюта еще могла быть в ссср? не позорились бы хоть

Це в якому році було? В 1964?

та ні, я не вам відповідала. Штучні пологи на 6 місяці - це вже кримінальна відповідальність. І звісно в лікарні таке б ніхто не зробив. Лише за медичними показами.

А я вот задумалась.
Я один ребенок ,но отношение было ко мне просто ужасным. Все списывали на такой характер. А в 60 лет у матери раз и деменция.

Мой старший брат, я думаю это из за отца у меня другой отец и за его слабый характер

У моего мужа в семье 3 детей. Мой средний. А младшего сына, свекровь просто обожает. А потом, случайно, я поняла почему. Она родила его от своего любовника. Я случайно узнала, долго рассказывать как. Муж был её намного старше, и был болен последние годы, умер, когда младшему сыну было 2 года. Я не обсуждала это с мужем, и не говорила ему. Тем более никаких доказательств нет, и нам уже под 40. И по большому счету, это не мое дело. Вобщем автор, в жизни бывает разное.

У 1987

Разновидности психических расстройств. Иногда с каждым голом все хуже, иногда в старости резко совсем плохо

Некоторым людям, просто нельзя и не нужно иметь детей. Рожают потому что вроде как надо. А потом все несчастны

я хоча й не автор, але мала таких аж двох знайомих дІвчат, в яких були штучні підпільні пологи, за гроші все можливо, повірте