Неновая почта• 24 августа в 09:03
Право выбора для современного ребенка
Наблюдаю процесс воспитания. Ребенку 6 лет. Ни во что не вмешиваюсь, но вопросы у меня возникают.
Такой момент. Заходим в игрушечный магазин. Ребенок должен САМ выбрать себе игрушку. Нельзя подсказывать и влиять на выбор, нельзя сужать выбор бюджетом. Нельзя переключать его внимание. В итоге игрушка за 300 евро. Ок, это пока 6 лет.
Но ведь далее будет выбор гаджетов, велосипедов, игровых приставок… Я не совсем понимаю как дальше это будет корректироваться. Мама увлечена детской психологией.
Может кто-то знает эту методику и объяснит.
На сегодня ребенок очень воспитанный, спокойный, послушный. Но и кипишевать ему нет повода , так как он не знает отказа в том, что ему хочется…
P.S. Я не свекровь.
Такой момент. Заходим в игрушечный магазин. Ребенок должен САМ выбрать себе игрушку. Нельзя подсказывать и влиять на выбор, нельзя сужать выбор бюджетом. Нельзя переключать его внимание. В итоге игрушка за 300 евро. Ок, это пока 6 лет.
Но ведь далее будет выбор гаджетов, велосипедов, игровых приставок… Я не совсем понимаю как дальше это будет корректироваться. Мама увлечена детской психологией.
Может кто-то знает эту методику и объяснит.
На сегодня ребенок очень воспитанный, спокойный, послушный. Но и кипишевать ему нет повода , так как он не знает отказа в том, что ему хочется…
P.S. Я не свекровь.
6
39
0
Финансовое положение сейчас шаткое. Раньше было лучше, сейчас сильно просели. Как будет дальше не известно.
3
Лечим доступными способами свои ’но это тебе на новый год’, ’ за эти деньги лучше купим тебе пальто’, ’ты же девочка/мальчик/уже большая/ещё маленькая/’ и прочие прелести убогого детства)
2
2
Конечно разберутся. Меня скорее эта методика интересует. Можно-можно, но в любом случае наступит момент, когда прозвучит НЕТ. Как это происходит, может есть какой-то переход…
Это право и выбор родителей, по их возможностям. Если вас интересуют оптимальные правила для стимулирования на будущее, то считается что у ребенка должна сформироваться цель и желание, то есть он должен что-то захотеть и немного об этом помечтать, а не сразу хочу получил, но и не Не получить. Но в жизни все по своему и индивидуально . И ребенок который все получал может быть неблагодарный, а который не имел то будет ценить то малое, что ему смогли дать, или наоборот))
1
5
Тогда мама спешит с таким подходом. Надо объяснять, ребенок должен жить внутри семьи, а не вне. Скрывать от ребенка фин проблемы глупо, и вредно, давать последнее и при этом ребенок считает и впитает напряжение и проблемы, лучше все обсуждать и вместе находить варианты
7
Я також з тих мам, що вивчали ретельно дитячу психологію. І я точно знаю, що психологи наполягають на тому, що дітям, для нормального психологічного розвитку, потрібні кордони. Відсутність кордонів формує в дітей відчуття незахищеності і невпевненості.
Тому, як на мене, то я б встановила такі кордони в магазині: іграшка має бути безпечною для віку дитини; іграшка має вкладатися в означений бюджет.
Але, можливо, там в родині інші кордони у дитини. Скажімо: нова іграшка купується раз на пару місяців. Тоді, теоретично, бюджет можна не обмежувати...
Тому, як на мене, то я б встановила такі кордони в магазині: іграшка має бути безпечною для віку дитини; іграшка має вкладатися в означений бюджет.
Але, можливо, там в родині інші кордони у дитини. Скажімо: нова іграшка купується раз на пару місяців. Тоді, теоретично, бюджет можна не обмежувати...
7
У семьи был. А у ребёнка был? Она имела право голоса, выбора. Возможно, ей очень много ’советовали’, знали как лучше, помогали с выбором, учили со вкусом одеваться..
Короче, это уже не важно.
Мысль моя в том, что странное в родительстве-это всегда что-то непроработанное из детства родителя.
Короче, это уже не важно.
Мысль моя в том, что странное в родительстве-это всегда что-то непроработанное из детства родителя.
2
Из того что я поняла, то если ограничивать бюджет, то ребенок будет считать, что он не достоин лучшего, а должен довольствоваться малым. И перестанет мечтать о Майбахе, довольствуясь Ланосом ( условно).
Ну самые первые ростки этих тенденций уже выросли, им 15-25 лет уже. Да, они самодостаточные и не нуждаются в поддержке их мнения и выбора, не сильно зависимы от мнения окружающих и моральных догм принятых и навязанных в обществе. Что это по факту? На работу такую молодежь брать ну иво нах: проблемы с рабочей дисциплиной, субординацией и мотивацией. Они уже типа выросли и всячески самостоятельны, но это пока родители прикрывают жоппу в злободневных вопросах: что кушать, чем платить коммуналку и т.д. Как только оказались на самообеспечении - караул, они вроде как и могут управлять своей жизнью, но методы, привитиые вседозволенностью в детстве, иногда реально пугают.
1
2
От тут я ту маму розумію... Бо всі ці ’порадники’ з виховання моєї дитини, в якийсь момент, мене також дістали до печінок.
В моєї старшої дитини була проблема: не визнавала кордонів інших. Могла легко взяти чи відібрати чужу річ і привласнити її собі. Це ще не були крадіжки, бо моменту саме прихованого привласнення не було, але тенденція була погана. Етап розмов і пояснень нічого не дав. Дитина слухала, погоджувалася, але потім діяла по своєму. Причому, недостатку в чомусь дитина не мала. Просто було так: в неї є червоний і жовтий сорочок, а в іншої дитини побачила синій. Синього немає - то заберемо.
Врешті, на дитячому майданчику можна було спостерігати таку картину: двоє дітей трохи посварилися через совочок: одна дитина відібрала його в іншої. Тут підлітає мама дитини, що відібрала, і починає сварити дитину. Забирає той совочок, віддає іншій дитині і відводить свою дитину ’посидіти на лавочці пару хвилин, аби подумати над вчинком’.
Ох скільки я наслухалася тоді докорів за суворість! Але інакше як? На майданчику не було помітно, але я бачила, що це вже складалася тенденція поведінки такої в моєї дитини.
В моєї старшої дитини була проблема: не визнавала кордонів інших. Могла легко взяти чи відібрати чужу річ і привласнити її собі. Це ще не були крадіжки, бо моменту саме прихованого привласнення не було, але тенденція була погана. Етап розмов і пояснень нічого не дав. Дитина слухала, погоджувалася, але потім діяла по своєму. Причому, недостатку в чомусь дитина не мала. Просто було так: в неї є червоний і жовтий сорочок, а в іншої дитини побачила синій. Синього немає - то заберемо.
Врешті, на дитячому майданчику можна було спостерігати таку картину: двоє дітей трохи посварилися через совочок: одна дитина відібрала його в іншої. Тут підлітає мама дитини, що відібрала, і починає сварити дитину. Забирає той совочок, віддає іншій дитині і відводить свою дитину ’посидіти на лавочці пару хвилин, аби подумати над вчинком’.
Ох скільки я наслухалася тоді докорів за суворість! Але інакше як? На майданчику не було помітно, але я бачила, що це вже складалася тенденція поведінки такої в моєї дитини.
Какая ’очаровательная’ позиция: мой ребенок не признает границ других, потому люди которые пытаются эти границы очертить четче и грубее меня бесят и вызывают агрессию.
1
4
Ви яким місцем читали? Це я вислуховувала від інших, що, на їхню думку, занадто суворо окреслювала кордони для власної дитини.
І, так, мене, в якийсь момент, такі порадники почали бісити.
І, так, мене, в якийсь момент, такі порадники почали бісити.
Методика може бути японська, а може єврейська. Вони трохи розрізняються. Сенс її в тому, що дитині дозволяють все до 10 років. А потім коли включаеться вікове созревание і відповідальність, тоді починається жорстка дисципліна і відповідальність. Це протилежність тому коли дитині все забороняють, але і відповідальності ніхто не наполягає.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу