Містичні історії

В театрі?

Так

Призрак оперы?

А з вами?

Не містична, але смішна.

В філармонії купила квитки в перший ряд. Сиджу, слухаю. Хтось пихтить, сопе, віддувається, заважає слухати. Кручу головою - нікого не бачу. Інші люди сидять, як ні в чому не бувало. Маячня якась, хтось псує акустичне задоволення, а ніхто не звертає увагу.
І тут до мене доходить. Причиною зайвих звуків є пристаркуватий заслужений диригент, який так активно розмахує руками, що аж запихався.
Більше в перший ряд не купую.

На вулиці підійшла жінка по який видно що п´є і просила грошей, я не дала. Вона відійшла і я чую що щось говоре скоромовкою. Я йду далі і тут відчуваю що на шиї розтібається ланцюжок із хрестиком, застібнула та пішла далі. Десь через місяць цей ланцюжок із хрестиком у мене пропав десь у квартирі. У мене є припущення він десь лежав поряд із якоюсь бумажкою і взяла викинути бумажку та захопила ланцюжок і так разом і викинула у смітник

Смішну і я можу)
Була в мене значить весела і пробивна подруга.
І умовила вона мене піти в театр після роботи.
Сказала, що знає схему))
Ми юні. По 23-25 років.
Короче, чекає вона коли уже перший дзвоник і залітає зі мною в театр.
Вся така знервована і каже голосно: Ми закізнилися! Який кошмар!
До неї спішить білетьорша і вона розмахує своїм студентським ( як виявилося потім спеціальність ’ географ’, прострочений 3 роки назад).
І душевно розказує, що ми студентки Карпенко-Карого ( ну актриси)).
Виявляється таким безкоштовно в навчальних цілях.
Каже, що ми ставимо Наталку Полтавку.
І тут тьотя вирішила запитати у мене, кого граю я .
І я гордо кажу: Наталку Полтавку і граю! ( а я більше нікого там і не знаю))
І поки тьотя приходила до тями і я не встигла сказати якусь дурню, подруга мене потягнула в зал.
Вона часто так ходила безкоштовно