В плані матеріального достатку ви

Я достойна всех денег мира, но приходится довольствоваться только деньгами мужа. Это несправедливо.

Думаю ніхто не заслуговує працювати повний робочий день викладаючись на повну, отримуючи при цьому менше прибиральниці. Останні роки саме така картина. П´ять років майже не підвищують зарплатню при шаленій інфляції. Тягну на собі філію коммунальної установи за копійки. Все , що робиться для відвідувачів, щоб вони отримували повний комплекс послуг на достойному рівні, цілком моя заслуга, просто на ентузіазмі. Бо поступово фінансування урізали зовсім, навіть канцтовари вже за свій рахунок купую і все інше. Якщо б я звільнилась, то просто б закрили, бо вакансії в подібних закладах є і закрити ці вакансії не можуть місяцями. Вимог дуже багато, а зарплатня мізер. Закрити якщо вдається, то не спеціалістами, без кваліфікації, які не можуть робити і третини від необхідного. Тому, якщо у філії не зостається жодного кваліфікованого спеціаліста, який може організувати роботу і тримання на плаву, то її просто закривають. Тобто відвідувачі, яких дуже багато, переважно пенсіонери і ВПО, просто втрачають доступ до послуг. А в багатьох тільки й радості в житті до нас ходити, тим паче прифронтова зона. Як я їх покину? І установу в яку стільки сил і здоров´я вклала?
Ну і майно, в яке вкладалась до війни, моя улюблена дача, втрачена через бойові дії. Цього я теж не заслужила, бо копієчку до копієчки відкладала, щоб все зробити там для життя, готувала собі підгрунтя до пенсії. На відпочинок не їздила, не розважалась, новий одяг не купувала. А була дача гарна і нема .