Печенюшка• вчера в 20:50
Життя пройшло і собаки не загавкали
А у вас є відчуття, що життя швидко промайнуло?
Працювала, закінчила інститут, працювала, вийшла заміж, народила двох дітей, працювала в декреті, пішла з нуля на нову роботу після подвійного декрету, змогла в якійсь момент вийти на норм.заробіток, зробила ремонт, купила машину, трохи відклала.
Зараз 50+. Відкладеного достатньо на допомогти вивчитися у вишам дітям і може трохи залишиться.
І розумію, що у кращому випадку у мене 10 років, щоб хоча б щось відкласти. Це якщо я протримаюсь на даному рівні доходу. І те, через війну купа грошей уходить на вимушену оренду. Майже нічого не можу відкласти.
І добре, хоч встигли трохи помандрувати сім´єю, з моменту, коли доходи дозволяли. 20 років з дітьми промайнули, і не помітила.
Ні в якому разі не жалію про дітей, але все так швидко пройшло, в роботі і турботах (
Працювала, закінчила інститут, працювала, вийшла заміж, народила двох дітей, працювала в декреті, пішла з нуля на нову роботу після подвійного декрету, змогла в якійсь момент вийти на норм.заробіток, зробила ремонт, купила машину, трохи відклала.
Зараз 50+. Відкладеного достатньо на допомогти вивчитися у вишам дітям і може трохи залишиться.
І розумію, що у кращому випадку у мене 10 років, щоб хоча б щось відкласти. Це якщо я протримаюсь на даному рівні доходу. І те, через війну купа грошей уходить на вимушену оренду. Майже нічого не можу відкласти.
І добре, хоч встигли трохи помандрувати сім´єю, з моменту, коли доходи дозволяли. 20 років з дітьми промайнули, і не помітила.
Ні в якому разі не жалію про дітей, але все так швидко пройшло, в роботі і турботах (
8
5
3
1
1
27
4
Так жизнь и проходит. Семья это социальная ловушка. Я сама в шоке как жизнь быстро прошла, ничего интересного.
8
4
2
В офіційному декреті була 5 років. Весь час, за винятком коли була у роддомі, підробляла з дому репетиторством, перекладами і розрахунками. І ці підробітки були в мене з інституту 20+ років, паралельно із навчанням і офіційною роботою. Кинула тільки, коли добре стала на офіційній роботі заробляти.
1
Я ще тільки закінчую вчити дітей,правда вже і підпрацьовують і планую почати жити.Давно розлучена,дітей з маленького ставила на ноги сама,в кредит одне житло,потім продала одне і купила більше,далі авто,в 45 р тільки купила і почала їздити.Думаю діти вже закінчать навчання,то хоч де поїду і відпочину.Забрала маму доглядати,то щось без продиху і робота 12 год/добу,ну треба гроші.А скоро 48 р.То після 50 може ще життя починатися,ну я так думаю.
50 років це гарний вік. Не ставте собі рамки і не плануйте наперед типу ще 10 років буду така. А може й більше … або менше. От озирнулись на минуле, бо жили майбутнім. І навіть зараз у вашому тексті немає теперішнього … особливо особисто для себе. Будьте в моменті, тут і зараз. Приймайте життя простіше. Думайте про себе.
А чого б ви хотіли саме для себе в житті?
Не для дітей, родичів, роботи…
Що могло б принести вам задоволення і покращити якість життя?
А чого б ви хотіли саме для себе в житті?
Не для дітей, родичів, роботи…
Що могло б принести вам задоволення і покращити якість життя?
Ну, що робити? Я зараз другий рік опановую новий фах. Зараз з одного підприємства влаштовуюсь на інше, навіть не через з.плату, зацікавила можливість використати здобуті знання через інші інструменти (тут вже CRM під напрямок роботи, а не лише ручний розрахунок Ексель)
Совершенно напрасно. Ее просто не будет у тех кому меньше 40лет, та и с остальными большие вопросы.
3
Я подорожі дуже люблю. Не обов´язково дальні дороги. Я собі влаштовую піші прогулянки або на природу виїзд за місто. Саме це і живить, мабуть
4
Чого не буде? Буде, лиш невідомо чк. Пенсія мається на увазі вік, а не виплати. Куди дінешся, пенсійний вік настає у всіх
3
Є таке. Тільки здається було 17, а вже не за горами 35. І дивишся, що вже більшість цікавого було, навчання, робота, сім´я, діти, нічого нового нема.
Жизнь пролетает, факт.... Я ее скоротечность заметила к 30....Сын в 18 задал вопрос, а почему так летит время...... Иногда минуты тянутся днями, иногда месяцы секундами вылетают...... Вот мою юбилей и мне 25,а вот, ещё пара месяцев и мне 55......Вот вчера забыла первая чиркна, а вот уже и пятый год воет..... У меня вообще все сердечной, слишком правильная, слишком требовательная, слишком... слишком..... не умею легко, хотя в тоже время и лёгкая на подъём.... И понимаю, что всегда старалась быть уютной, нужной и полезной..... А что для себя? Да пожалуй ничего хотя и для себя было. Но думаю, что у каждого из нас все по разным и одинаковым моментам с вопросами, претензиями.... Хотя, все что было, это прошлое, наше прошлое, как могли, так и жили... Нынешнее у нас страшное и сложное, а будущее, то с ним вообще вопросы.... Ну, ничего, живем жизнь, думаем о лучшем и желаем другого добра и здоровья!
3
Ви молодець, в мене все більш плачевно, ледь стримаюсь не сказати з жиру біситеся.
В моїх батьків не було грошей на нормальну освіту. Це був кінець 90-початок 2000. Вступила куди могла на безкоштовно: в педінститут, хоч і ненавиділа цю спеціальність. Але хоча б працювати можу не тільки педагогом, що і сталося. Одружилися, злидні на злиднях, нормальних робот не було, пахали і отримували копійки. Дитину змогли народити лише через 7 років, витративши купу грошей, що нам не дозволило весь час вибратися з того клятого зубожіння. Дуже хотіла другу дитину, але боженька вирішив, що нам не треба. Після чергового витрачання коштів на ЕКО вирішили що хватить То на одну квартиру гроші збирали, то на другу, але машина так і лишилася в мріях, бо то розкіш..... світу так і не побачили. Я, начебто і не погано зараз заробляю, але через війну чоловік сидить на копічайній роботі через наявність броні. І моїх грошей знову не вистачає на нормальне життя, бо сину треба гроші на навчання за кордоном..... ось так і пішло в жопу все життя.
В моїх батьків не було грошей на нормальну освіту. Це був кінець 90-початок 2000. Вступила куди могла на безкоштовно: в педінститут, хоч і ненавиділа цю спеціальність. Але хоча б працювати можу не тільки педагогом, що і сталося. Одружилися, злидні на злиднях, нормальних робот не було, пахали і отримували копійки. Дитину змогли народити лише через 7 років, витративши купу грошей, що нам не дозволило весь час вибратися з того клятого зубожіння. Дуже хотіла другу дитину, але боженька вирішив, що нам не треба. Після чергового витрачання коштів на ЕКО вирішили що хватить То на одну квартиру гроші збирали, то на другу, але машина так і лишилася в мріях, бо то розкіш..... світу так і не побачили. Я, начебто і не погано зараз заробляю, але через війну чоловік сидить на копічайній роботі через наявність броні. І моїх грошей знову не вистачає на нормальне життя, бо сину треба гроші на навчання за кордоном..... ось так і пішло в жопу все життя.
1
1
Мені важко усвідомити , що ця війна забрала в мене віру в те , що кращі роки ще попереду… дитина в такий час живе… спішили заробити, житло купити, дитину виховати , а от для себе все на потім, і так боляче що запланована перша поїздка за кордон на море на 20ти річчя одруження не відбулася , бо завжди відкладали … а головне віра пропала в життя, і нічого вже не хочеться окрім миру 😥
3
1
То Ви його таким собі бачите. Попробуйте мислити позитивно. Не буває так погано, щоб хоч трохи не було добре. Вихід, гарний варіант є завжди. І завжди наш напрямок руху найкращий. 
1
В мене теж було багато заплановано, життя змінили до невпізнаваності. Але є одна дуже приємна ’ побочка’. Виявилося, що я самостійна, цікава особистість , мене раді бачити в різних колах. Я контактна, позитивна, легка на підйом і сильна морально, цінна. Завжди вважала чоловіка Богом, а зараз я твердо знаю, шо Богиня це Я.
2
Это страшно если сравнивать. И смотреть назад, потому что молодость не вернуть. И после 40 я не знаю, что лучше, жить сегодняшним днем или запланировать ещё несколько лет наперед. В любом случае нет смысла подробно думать о том что было
У меня какое дурацкое чувство, что все еще впереди, а мне почти 50) кажется, вот, еще то и это, детям помочь квартиры купить, ремонты сделать, в бизнесе плечо подставить.
До войны мечтала, вот, отселю детей- заживу, как хочу, для себя. Какой там… хоть бы война эта проклятая закончилась
До войны мечтала, вот, отселю детей- заживу, как хочу, для себя. Какой там… хоть бы война эта проклятая закончилась
2
Правильно : на потяг, що вже пішов білети не продають.
Такій вік, що пора ’дозволяти’ собі помилятися.
Такій вік, що пора ’дозволяти’ собі помилятися.
А чоловік,його підтримка, любов, секс є у Вашому житті? Щось Ви про це нічого не пишите, тільки про дітей і гроші. А це ж величезна частина життя, те що дає не жалкувати за плином років.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу