Рівно тиждень до розлучення . Мені страшно

Страшно ,що роблю помилку. Любила його ,одружені лиш півтора року .
Але ,він зробив так ,що останні 10 місяців були пеклом.
Вічно втікав від проблем до мами. Сумка збиралася моментально.
Потім , щоразу ,я його вертала .
Кожен наступний раз , ставав все більш болючим.
Ніколи не було "розбору польоту" . Я питала , що нам не вистачає ,чому стаються такі ситуації .
Потім , я почала помічати холод. Признаюсь чесно - я не хотіла вірити . Але питала ,чи хтось є .
Його відповідь мене влаштовувала. Вірила .шукала причини в собі .
Я тут, час-від-часу нила . З мене сміялися.
Була Польща , робота, на яку потрачено більше ,ніж зароблено. 2 місяці моїх істерик ,в тому числі і тут.
Запой в Польщі. Лопнула язва , перитоніт . Як він залишився живим , навіть лікарі польські були в шоці.
Я приїхала в той день ,коли потрапив до госпіталю .
А на наступний день , я дізналася все .
Його тел. Був у мене ,так як мені приходилось тримати зв´язок з усіма.
І я знайшла її.
Шукала ,признаюсь .
Не буду описувати свій стан. І що в мені робилось .
Я в іншій країні , біля нього . І день і ніч. Не сплю . Памперси змінюю. А там ...фея .
Я запитала в той же день ,не дивлячись на його стан . Він сказав коротко - знайома . Питаю ,а гроші пересилав їй ,тому що просто знайома ? Відповідь - їй треба було .
Для мене нуль )) він сказав ,що це в минулому і попросив ,не залишати його.
Так ,я була всі 14 днів біля нього.
Скажу чесно , було важко морально. Але ,хто не помиляється ,думала я .
Потім приїхавши в Україну у нього стається приступ вдома . Він не дихав. Швидка.
Діагноз : плеврит пневмоторекс
2 неділі знову 24/7
На всіх маніпуляціях тримала за руку.
Навіть там ,де має бути стерильно.
Потім знову , лікарня підозра на абсцес ... МРТ , нерви ..
В цей час ,ми зайшли в борг. Я думала МИ )
Я почала після стабілізації вирулювати ,пахати як раб . Він вдома .
Хоча , можливість заробляти була .
Ні руху по справах .на рибалку на сутки - залюбки .
Я зламалась . Була критична точка ,яка вирішила все .
Я вигнала сама !
А потім дізналася ,що коли я на роботі - він писав весь час феї . І не тільки їй одній .
Жалівся ,що таке пережив . Що поруч нікого не було .
І зі мною давно не живе .
Але , мені стрвшо йти далі .
Я любила ,правда ,щиро . Вірила і довіряла. Я зламалась , зламалась повністю. Зазвичай ,я перша йшла на примирення . А тепер , ні. Але я не знаю ,чи це правильний вибір