Після війни я

разойдусь с мужем, этого жду больше всего! еще поняла, что меньше друзей/родственников - меньше проблем, никто и не поинтересовался мной) кроме мамы конечно

Дай Боже, дожити до того ’після війни’. Дуже хочу на свої улюблені пляжі. На наше море, яке всі тут обхаювали. І розумію, що, на жаль, цій мрії не судилося збутися. Напевно довго ще ті місця не будуть безпечними.

Ось, до речі, да. Припинити вкладати ресурс туди, де нема віддачі. Навіть, якщо це родичі.
Допишу собі обов´язково. Егоїзм після війни буду в собі плекати, як ніколи

Буду учить английский язык и буду путешествовать другие страны. Волосы красить буду) в первую очередь волнует работа

Поеду с детьми на украинское море)
Снова буду рисовать и шить.
Помчу на дачу, сажать-копать-перетаскивать.
И лягу спать в наушниках- 4 недели мечтаю уснуть и проснуться без сирен.

Поеду смотреть украинские города в которых не была

Теж хочу

Всі свої плани, які були заплановані раніше, втілю в життя.
Едине, що зміню, стану більш егоїстичною.

а чому ремонт не будете робити? Чи ви з посилом, навіщо він, якщо ракета прилетить??
Ми навпаки, ремонт продовжимо + на дачі, робимо самі із недорогих матеріалів.
Я:
нарешті повернусь додому та засну в своїй кроватці..ммм....хлопець мене вивіз в інше місто, вдома не спокійно
не буду відкладати все на потім (подорожі потім, англійська теж пізніше и тп..)
отримаю права
поїдемо на полігон стріляти

+

а почему должно быть страшно? Или вдруг прилетит в дом?
у нас в квартире ремонт + дачу приводить в порядок нужно, но мы сами всё делаем. Знаете, если так думать, то вообще тогда в землянке жить)

Буду делать все, за спортом скучаю больше всего
Вот вы представьте, будете копить, копить, копить....а потом...раз, пришло ваше время, и умерли..седая, без модной одежды, но с деньгами...
Ещё печальнее.
А спорт не затягивайте до после войны. Ютуб и вперёд, этому война непомеха)

Вот так и жили наши бабушки (( а потом у кого-то все сбережения сгорели в 90х, кто-то умер, так и не успев пожить нормально. Сбережения нужны, конечно, но жизнь-то одна, другой не будет

Так много городов в той или иной степени пострадали от войны. Какой смысл уже ехать этот кошмар смотреть? Вот я жалею что в Чернигов не съездила недавно. Я была там ещё в студенческие времена. Нас возили от какой-то христианской организации по православным храмам. Красота такая! Но это давно. И подруга приглашала в Ирпень, Бучу. Она живёт в Буче и хвалила какую у них там красоту навели. А теперь там апокалипсис.

Після війни я буду намагатись жити як і до, лише старатись не відкладати щось на завтра. І щиро ненавидіти москалів ще довгі довгі роки!

А я поняття не маю, як буду жити. Чесно. Не знаю, з чим зостанеться наша родина після війни, вціліє будинок чи ні, який буде дохід і чи буде чим оплачувати дорогу приватну школу дитині. Молюсь щоб залишився живим чоловік і інші рідні люди. Розумію, що так як було колись вже не буде, а як буде ніхто не знає. Можу залишитися в іншій країні, зробити тут кар´єру, але не знаю, чи хочу починати все з нуля. Якось так. Одна невизначеність, тому йду маленькими кроками і маленькими рішеннями, на це ресурсу вистачає.

Буду больше наряжаться и наслаждаться каждым днём, больше путешествий, меньше вложений в дом

Я думаю, тут не про крайности, а про приоритеты. Тут была когда-то тема про закрашивание седины. Некоторые женщины писали, что больше не хотят заморачиватся в угоду обществу и принимают естественный процесс. Так тут же их обвинили в нежелании ухаживать за собой. Причём первые чётко обозначили, что уход для них это - чистые волосы, причёска, стоматолог, ухоженные ногти и вещи и т.д.

Та тут уже написали, что не собираются ходить, как бомж даже под сиренами. Не очень прозвучало У меня знакомая, уехала в зимнем, неизвестно, что с квартирой и тут на тебе - это как бомж

Ну да. Люди читають так, як вони читають.
Утім, я до війни була впевнена, що сивину треба приховувати, це не охайно тощо
Зараз мені по фіг. Витрачати не це гроші і час я більше не буду.
Як, власне, і на ремонт. Ото стоїть посудомийка на старому лінолеумі - і нехай стоїть.
Просто в кожного свої власні висновки. В залежності від втрат, від способу мислення тощо.
Власне тему створила як раз, щоб побачити розмаїття висновків в інших людей

Мій лінолеум - то є жах

Если у автора такой же посыл, тогда вопросов нет.
Но я увидела именно нежелание тратить, желание откладывать деньги (а на что откладывать - непонятно).

Не заборонятиму бм спілкуватись з доньками, якщо повернеться живий

И я ❤️ Буду любить себя любимую