Доставучая• 29 сентября 2022
Чому біль від втрати близької людини з часом стає сильнішим?
Майже рік назад від інсульту помер мій брат. Біль втрати не затуплюється, а навпаки, стає сильнішим. Весь час думки, що більше ніколи не побачимось, що більше не подзвонить, раніше зідзвонювались по 3 рази на добу. Передивляюсь його речі, згадую, яким був при житті. Весь час картаю себе, що не врятувала його. Хоча перші місяці після смерті так важко не було, навіть було відчуття, що це все неправда, не вірилось в його смерть, навіть плакати не могла. Зараз часто плачу. Ще й почав снитися. Хто був в такій ситуації, у вас теж так було?
Рая Ивановна• 29 сентября 2022
Сначала было отрицание теперь другая стадия переживания горя: отрицание, или изоляция, • гнев, • торг, • депрессия, • принятие, или смирение.
После последней стадии станет легче, но их все придется прожить
После последней стадии станет легче, но их все придется прожить
1
Крем для арбуза• 29 сентября 2022
Було( що сказати, це моя далека травма юності. У дорослому житті психолог допоміг. І думка, що він точно б розстроївся, що я так мучусь. Я знаю він не хотів би моїх страждань, але світлої пам‘яті. Тому так і несу це в собі багато років.
Чебуравлик• 29 сентября 2022
Потому что вам брат был очень близок,со смерти моей мамы прошло 40 лет, а рана только глубже и глубже. Время лечит только тех, кому не сильно и дороги те люди были при жизни. С папой я была не очень близка, поэтому и вспоминаю его иногда.
Зашла на 5минут• 29 сентября 2022
Однажды у мудреца спросили:
-Когда уйдет боль?
-Уйдет, тогда, когда умрет надежда!
-А когда она умрет?
-Надежда умирает последней!
Вот и я уже год и 12 дней до сих пор живу надеждой,что это сон. И вернется муж с командировки, разбудит меня и все будет хорошо.
-Когда уйдет боль?
-Уйдет, тогда, когда умрет надежда!
-А когда она умрет?
-Надежда умирает последней!
Вот и я уже год и 12 дней до сих пор живу надеждой,что это сон. И вернется муж с командировки, разбудит меня и все будет хорошо.
автор
Доставучая
• 29 сентября 2022
Ответ дляКрем для арбуза
Було( що сказати, це моя далека травма юності. У дорослому житті психолог допоміг. І думка, що він точно б розстроївся, що я так мучусь. Я знаю він не хотів би моїх страждань, але світлої пам‘яті. Тому так і несу це в собі багато років.
Мій брат теж не хотів би моїх страждань... Але так боляче.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу