Клин_Кляйн• 11 декабря 2022
Ми погані діти. Від нас поїхали батьки
Восени вмовили батьків чоловіка виїхати з лінії фронту. Віддали їм квартиру в Києві, яку в нас винаймали квартиранти, все там прибрали, підготували. Коли вони приїхали - допомогли їм зареєструватися ВПО, купували продукти, декілька разів забирали до себе в область погостювати. Кожен раз гостювання завершувалося напружено (важко спілкуватися) але ми якось опановували себе, та незважаючи ні на що продовжували допомагати. Коли наші діти бували в Києві - завжди до бабусі з дідусем заходили, щоб їм не сумно там зовсім було.
Вчора проїздили повз квартири, хотіли зайти на каву, але вікна були темні, машини їх у дворі нема, мобільник вимкнутий. Вирішили що може вони в магазин поїхали та не стали заходити. Не могли до них достукатися декілька годин. Потім чоловік все ж таки з´єднався та почув що вони... Вдома. У родичів в сусідньому селі, від фронту 10 кілометрів. "А не віриш то піди подивись у квартирі, ми всі речі забрали". Як, що, чому? "Ну ось так ми вирішили, що в Києві сидіти? Роботу нам ви не знайшли, матір до лікарів не повезли, сидіти в коробці в стелю плювати набридло. Не треба нам така поміч, будемо краще тут на руїнах жити"
Онуки дізналися, питають "вони що, здуріли?". А я не знаю що навіть і відповісти. Чоловік теж ходить потилицю чухає. Що ми зробили таке, щоб нам навіть не сказати "діти, бувайте, ми хочемо додому"
Вчора проїздили повз квартири, хотіли зайти на каву, але вікна були темні, машини їх у дворі нема, мобільник вимкнутий. Вирішили що може вони в магазин поїхали та не стали заходити. Не могли до них достукатися декілька годин. Потім чоловік все ж таки з´єднався та почув що вони... Вдома. У родичів в сусідньому селі, від фронту 10 кілометрів. "А не віриш то піди подивись у квартирі, ми всі речі забрали". Як, що, чому? "Ну ось так ми вирішили, що в Києві сидіти? Роботу нам ви не знайшли, матір до лікарів не повезли, сидіти в коробці в стелю плювати набридло. Не треба нам така поміч, будемо краще тут на руїнах жити"
Онуки дізналися, питають "вони що, здуріли?". А я не знаю що навіть і відповісти. Чоловік теж ходить потилицю чухає. Що ми зробили таке, щоб нам навіть не сказати "діти, бувайте, ми хочемо додому"
показать весь текст
4
47
0
Ответ дляПушкининиана
Ну да, работу не нашли, к врачу не отвезли. А они дети малые, их нянчить надо было, забросив все свои дела 
Та да) на авто сотні кілометрів їхати - то самостійні. А да лікаря треба за ручку))
3
Не корите себя, 63 года и 65 - это не 83 и 85, они не инвалиды немощные, я надеюсь? Хотели искать работу - сами бы поискали, а то как вещи спаковать и свалить - то справились сами, а к врачу сходить (или на своей машине съездить) - то прям бедные, не смогли.
Ось так. Навіть ключи не віддали. І нічого взагалі не казали. А поїхали взагалі ще у п´ятницю, ми випадково дізналися вчора ввечері, у суботу. А якби не захотіли заїхати в гості, то й досі б нічого не знали. Мені на ті ключи якось байдуже, в нас ще 3 комплекти є.
Я думаю, ключи на всякий случай оставили, вдруг придется вернуться. Не вините себя, это люди такие. Все должны и все виноваты. Виноваты не в том, что сделали, а в том что не сделали или чего то не предложили. Вы сами должны были предложить им и найти работу и по врачам. У нас целое поколение таких людей, как раз 60+. Надеюсь, еще вернутся в безопасность. Отпустите ситуацию, они сделали свой выбор.
3
Ну власне кажучи тут би собі роботу знайти... А по лікарях ганяти - куди? Навіщо? Я ж не Ванга щоб знати що там їм треба або не треба. Якщо потрібне було медичне обстеження - треба ж казати, ні? Хоч би порадилися ’а куди тут в вас треба йти щоб аналізи здати та перевіритися?’. Ми б зрозуміли що їм треба допомогти, заплатити, відвезти. Мовчали ж
1
И я об этом. Мой папа однажды обиделся на меня из за того, что я не предложила персиковый компот. Он зашел за чем то, я кормила малого двухлетку и что то мужу отвечала, он ремонтировал, искал отвертки... я не додумалась. Скандал мама устроила, долго ругались. А попросить нет, нельзя, ибо не будет поводов обвинить детей. Я до сих пор забочусь о них и постоянно виновата. Очень тяжело живу, уже много раз хотела бросить все и перестать общаться. Просто себе решила, что я не виновата и все. Так и с вашими. Вы должны были предвосхитить их желания. Отпустите ситуацию, это люди такие. Их сложно понять. Постарайтесь не обижаться. И со временем попустит и вас и их.
2
Ооооо, так. Ось компот ваш це просто наша ситуація. Дуже тяжко зі свекрухою було спілкуватися, бо ніколи не знаєш на що вона образиться. Коли в нас були на вихідних - чоловік робив мені меблі у погреб, сам варив метал, пиляв, фарбував. Попросив тата допомогти зібрати та затягти всю цю конструкцію. Ми надворі зі свекрунею були. Так вона побачила та аж почорніла. Каже ’ага, а мені за все моє життя ніхто такої краси не зробив!’ Психанула та побігла на город. А я стою та не знаю що й сказати, вибачатися перед нею чи що?
1
Дуже негарно,факт((батьки невдячні, на жаль часто буває в хороших батьків невдячні діти і навпаки -коли робиш для батьків багато їм всеодно щось не так ,сприймають все як належне,але автору ситуація дуже прикра і неприємна, я б дала собі щ ними спокій ,навіть не попередили, я б дала собі спокій з ними
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу