В мене асоціація русні, як бородавки. Знищи материнську, всі остальні повідпадають самі,скільки б їх не було. Шкода, що реальність інша.
12
Зара читала
’Контрнаступ: де і коли? Інформаційні ігри.
Початок.
У західних ЗМІ вийшло кілька публікацій про “весняний контрнаступ” ЗСУ. Перш ніж йти далі, давайте проаналізуємо основні тези і напрямки думок.
Для початку - дві полярні оцінки:
1. ВСЕ БУДЕ ПОГАНО. Washington Post насмикав цитат для створення необхідного песимістичного настрою. Там уся публікація пропитана настроєм “нащо ми допомагаємо тим українцям, миритися треба, втрати великі, Росія сильна” і оце усе. Усі інші провідні видавництва та західні аналітики сходяться: контрнаступу України бути.
2. ВСЕ БУДЕ ДУЖЕ ДОБРЕ. The Economist дуже оптимістично оцінює можливий початок українського вже на квітень. Цього року. Бо саме до цього часу Україна отримає більшу частину зброї, яку нам обіцяли на початку 2023 і в 4 кварталі 2022.
Обидві точки зору можуть набрати під себе багато аргументів, але ключове, що треба розуміти - жодна позиція з цього питання не є вичерпною.
Інші важливі ключові думки:
1. Зимовий наступ Росії поки що не дав очікуваних результатів. The New York Times пише, що Росія на змогла суттєво покращити свої позиції перед “весняною кампанією”.
2. І Україна, і Росія несуть значні втрати серед кращих військових кадрів. Але російські втрати неспівставно більші. Крім того, Україна значно поповнює свій військовий потенціал за рахунок кадрів, які навчаються на Заході (мова йде про тисячі ТОП-спеціалістів, які вміють керувати надсучасною західною технікою).
3. Проблеми російської армії більші та системніші. Вона, як і українська армія, відчуває дефіцит кваліфікованого персоналу та боєприпасів. Але у ЗС РФ спостерігається очевидна дисфункція військового керівництва, проблеми з моральним станом військовослужбовців та низька мотивація для подальшої участі у війни. Це вже - з доповіді Пентагону перед Конгресом. (Так-так, коли вам вкидують щось про “поганих українських генералів” - від вас і військових хочуть, щоб б ви цьому підігравали і руйнували авторитет військового керівництва. Не треба так робити).
4. США проводять на базі у Вісбадені настільні військові ігри, щоб допомогти українським офіцерам розглянути різні варіанти наступу. Тому чи вірять американці в наш успіх - питання скоріше риторичне.
5. Атаки російського тилу мають успіх. The Telegraph відзначає успішні дії української партизанської диверсійної діяльності в тилу російських сил на Херсонському, Запорізькому та Харківському напрямках, а також в околицях Маріуполя.
6. Про Бахмут теж пишуть - і The Economist, і The New York Times, і інші видання - що Росії в цілому не вдалося виснажити українські війська у цій операції, хоча окремі підрозділи дійсно дуже постраждали. Загалом, битва за місто призвела до значно більших втрат росіян, ніж українців.
Загалом: ЗСУ - молодці, так, втрати значні, але наступальний потенціал у української армії є. А російська армія своїх ключових проблем не вирішила. Так, це може не збігатися з емоційними оцінками, але саме тому helicopter view таке корисне. Коли ти можеш подивитися на ситуацію не як учасник, а як спостерігач.
Загальна рекомендація читачам: читайте західні ЗМІ так саме обережно, як і українські. А ще обережніше - перекази публікацій західних ЗМІ в українській пресі. Бо кожен вирішує свої задачі і вони НЕ ЗАВЖДИ ЗБІГАЮТЬСЯ З УКРАЇНСЬКИМИ ІНТЕРЕСАМИ.
Тепер давайте ближче до майбутнього. Чи буде за російським наступом український контрнаступ? Так, буде.
Де?
Ніхто не скаже вам, куди буде завдано перший удар українського наступу. Перед подіями, які призвели до звільнення Херсону, відбулася зовсім несподівана для багатьох операція у Харківській області. І саме вона знизила тиск на наші сили на Донбасі. Адже Краматорську та Слов´янську більше нічого не загрожувало з півночі. Можливо, Бахмут так довго тримається саме завдяки звільненню Ізюма.
Тому коли ми розмірковуємо “звідки і куди” не треба зациклюватися на Мелітополі. Умови для удару можуть скластися і на інших напрямках. Навіть зараз не дуже очевидних. І рішення буде прийматися саме виходячи з оперативної ситуації і наявних можливостей.
Продовження нижче
’Контрнаступ: де і коли? Інформаційні ігри.
Початок.
У західних ЗМІ вийшло кілька публікацій про “весняний контрнаступ” ЗСУ. Перш ніж йти далі, давайте проаналізуємо основні тези і напрямки думок.
Для початку - дві полярні оцінки:
1. ВСЕ БУДЕ ПОГАНО. Washington Post насмикав цитат для створення необхідного песимістичного настрою. Там уся публікація пропитана настроєм “нащо ми допомагаємо тим українцям, миритися треба, втрати великі, Росія сильна” і оце усе. Усі інші провідні видавництва та західні аналітики сходяться: контрнаступу України бути.
2. ВСЕ БУДЕ ДУЖЕ ДОБРЕ. The Economist дуже оптимістично оцінює можливий початок українського вже на квітень. Цього року. Бо саме до цього часу Україна отримає більшу частину зброї, яку нам обіцяли на початку 2023 і в 4 кварталі 2022.
Обидві точки зору можуть набрати під себе багато аргументів, але ключове, що треба розуміти - жодна позиція з цього питання не є вичерпною.
Інші важливі ключові думки:
1. Зимовий наступ Росії поки що не дав очікуваних результатів. The New York Times пише, що Росія на змогла суттєво покращити свої позиції перед “весняною кампанією”.
2. І Україна, і Росія несуть значні втрати серед кращих військових кадрів. Але російські втрати неспівставно більші. Крім того, Україна значно поповнює свій військовий потенціал за рахунок кадрів, які навчаються на Заході (мова йде про тисячі ТОП-спеціалістів, які вміють керувати надсучасною західною технікою).
3. Проблеми російської армії більші та системніші. Вона, як і українська армія, відчуває дефіцит кваліфікованого персоналу та боєприпасів. Але у ЗС РФ спостерігається очевидна дисфункція військового керівництва, проблеми з моральним станом військовослужбовців та низька мотивація для подальшої участі у війни. Це вже - з доповіді Пентагону перед Конгресом. (Так-так, коли вам вкидують щось про “поганих українських генералів” - від вас і військових хочуть, щоб б ви цьому підігравали і руйнували авторитет військового керівництва. Не треба так робити).
4. США проводять на базі у Вісбадені настільні військові ігри, щоб допомогти українським офіцерам розглянути різні варіанти наступу. Тому чи вірять американці в наш успіх - питання скоріше риторичне.
5. Атаки російського тилу мають успіх. The Telegraph відзначає успішні дії української партизанської диверсійної діяльності в тилу російських сил на Херсонському, Запорізькому та Харківському напрямках, а також в околицях Маріуполя.
6. Про Бахмут теж пишуть - і The Economist, і The New York Times, і інші видання - що Росії в цілому не вдалося виснажити українські війська у цій операції, хоча окремі підрозділи дійсно дуже постраждали. Загалом, битва за місто призвела до значно більших втрат росіян, ніж українців.
Загалом: ЗСУ - молодці, так, втрати значні, але наступальний потенціал у української армії є. А російська армія своїх ключових проблем не вирішила. Так, це може не збігатися з емоційними оцінками, але саме тому helicopter view таке корисне. Коли ти можеш подивитися на ситуацію не як учасник, а як спостерігач.
Загальна рекомендація читачам: читайте західні ЗМІ так саме обережно, як і українські. А ще обережніше - перекази публікацій західних ЗМІ в українській пресі. Бо кожен вирішує свої задачі і вони НЕ ЗАВЖДИ ЗБІГАЮТЬСЯ З УКРАЇНСЬКИМИ ІНТЕРЕСАМИ.
Тепер давайте ближче до майбутнього. Чи буде за російським наступом український контрнаступ? Так, буде.
Де?
Ніхто не скаже вам, куди буде завдано перший удар українського наступу. Перед подіями, які призвели до звільнення Херсону, відбулася зовсім несподівана для багатьох операція у Харківській області. І саме вона знизила тиск на наші сили на Донбасі. Адже Краматорську та Слов´янську більше нічого не загрожувало з півночі. Можливо, Бахмут так довго тримається саме завдяки звільненню Ізюма.
Тому коли ми розмірковуємо “звідки і куди” не треба зациклюватися на Мелітополі. Умови для удару можуть скластися і на інших напрямках. Навіть зараз не дуже очевидних. І рішення буде прийматися саме виходячи з оперативної ситуації і наявних можливостей.
Продовження нижче
8
В кого не маж тг
’Контрнаступ: де і коли? Інформаційні ігри.
Завершення. Початок вище.
Так ось - РАПТОВО - кількість напрямків доволі обмежена. Лівобережжя Херсонщини, різні акценти на Запоріжжі, південь Донецької області та північних схід Харківської (він же - північ Луганщини). Бо саме там знаходяться ключові логістичні вузли. Втрата яких для росіян буде критичною.
Коли?
А ось тут я не погоджуюсь з логікою The Economist. І впевнений, з даних які мені відомі, що ніякого контрнаступу у квітні ще не буде і близько. Хоча російські наступальні дії, скоріше за все, або значно сповільниться, або взагалі будуть нівельовані повністю. Помірковано оптимістичні розклади кажуть нам про кінець травня - початок червня. Але будемо спостерігати 🙂
Яких результатів реалістично чекати?
Ця кампанія не завершить війну. Наступ ЗСУ (чи кілька наступальних операцій), навіть якщо будуть максимально успішними не ведуть до завершення війни 2023 року. Якщо ми все ще плануємо повертати Крим та ОРДЛО.
Вдалі наступальні дії ЗСУ можуть:
1. Позитивно вплинути на настрої українського суспільства і ЗСУ як його частини (в тому числі спростити комплектацію та оновлення сил оборони).
2. Стимулювати готовність союзників продовжувати і розширювати військову допомогу, і знизити настрої на кшталт “ця війна зайде у глухий кут”.
3. Руйнівним чином вплинути на російське суспільство і еліти.
Територіальні результати - як завжди - спекулятивна тема. Для нас ключове завдання будь-якого майбутнього наступального удару на цю кампанію - не “звільнення площ”, а знищення російської логістики - з Кримом, з Донбасом через Білгородську область, просто між “південним” та “східним” угрупованням військ супротивника.
Давайте, щоб не ігнорувати очевидно складні питання.
Чи вистачить нам зброї та людей? Так, вистачить. Бо “весняно - літня кампанія” України це не квітень - травень. Це травень - вересень. І зброя, і нові навчані люди (на Заході) будуть надходити увесь це період. Потік зброї постійно зростає. З усієї військової допомоги, обіцяної Пентагоном з початку війни, 40% — вартістю понад 8 мільярдів доларів — надійшли за останні три місяці. А обіцяно було в кілька разів більше.
І завдяки в тому числі діям росіян ми отримаємо додаткові літаки. Не треба недооцінювати МіГ від Польщі та Словаччини. Для кампанії 2023 року вони будуть більш ефективні, ніж будь-які обіцяні західні літаки. Бо під їх експлуатацію у нас є і готова інфраструктура, і інженери (бо обслуговування потрібне 24/7), і пілоти. Ці постачання дозволять нам повністю компенсувати ті втрати, які ми мали з початку війни. І навіть - скоріше за все - перевершити довоєнний парк винищувачів.
Чи не заблокує російська мобілізація можливості для нашого контрнаступу?
Якщо ми вирішимо РАПТОВО штурмувати урбанізовані райони Луганщини та Донеччини - так. Якщо наша увага буде зосереджена - як і минулого року - на звільненні більш рівнинних територій, навряд.
Ставка №1 будь-якого українського наступу - зруйнувати російську логістику. Тут надвелика концентрація живої сили, яка не забезпечена достатньою кількістю техніки - а Росія відчуває очевидні проблеми з механізацією - скоріше можуть зашкодити росіянам. Велика кількість живої сили супротивника може зменшити кількість напрямків, на яких ми будемо вести наступ. Але у нас - насправді - немає цілі за будь-яку ціну закінчити війну цього року.
Реально закінчити рік звільненням Криму та Донбасу (чи хоча б Криму) ми можемо ВИКЛЮЧНО якщо російська держава та армія посипляться і поринуть у хаос. Але це - не прогнозована історія. Вона може трапитись будь-якої миті, як це і властиво диктаторським режимам, але це не можна прогнозувати.
Наше завдання - і його цілком можна виконати - завершити кампанію 2023 ближче до Перемоги, ніж ми цей рік розпочали. І саме на цьому зосереджені наші зусилля. ’
Взято у Богданова.
’Контрнаступ: де і коли? Інформаційні ігри.
Завершення. Початок вище.
Так ось - РАПТОВО - кількість напрямків доволі обмежена. Лівобережжя Херсонщини, різні акценти на Запоріжжі, південь Донецької області та північних схід Харківської (він же - північ Луганщини). Бо саме там знаходяться ключові логістичні вузли. Втрата яких для росіян буде критичною.
Коли?
А ось тут я не погоджуюсь з логікою The Economist. І впевнений, з даних які мені відомі, що ніякого контрнаступу у квітні ще не буде і близько. Хоча російські наступальні дії, скоріше за все, або значно сповільниться, або взагалі будуть нівельовані повністю. Помірковано оптимістичні розклади кажуть нам про кінець травня - початок червня. Але будемо спостерігати 🙂
Яких результатів реалістично чекати?
Ця кампанія не завершить війну. Наступ ЗСУ (чи кілька наступальних операцій), навіть якщо будуть максимально успішними не ведуть до завершення війни 2023 року. Якщо ми все ще плануємо повертати Крим та ОРДЛО.
Вдалі наступальні дії ЗСУ можуть:
1. Позитивно вплинути на настрої українського суспільства і ЗСУ як його частини (в тому числі спростити комплектацію та оновлення сил оборони).
2. Стимулювати готовність союзників продовжувати і розширювати військову допомогу, і знизити настрої на кшталт “ця війна зайде у глухий кут”.
3. Руйнівним чином вплинути на російське суспільство і еліти.
Територіальні результати - як завжди - спекулятивна тема. Для нас ключове завдання будь-якого майбутнього наступального удару на цю кампанію - не “звільнення площ”, а знищення російської логістики - з Кримом, з Донбасом через Білгородську область, просто між “південним” та “східним” угрупованням військ супротивника.
Давайте, щоб не ігнорувати очевидно складні питання.
Чи вистачить нам зброї та людей? Так, вистачить. Бо “весняно - літня кампанія” України це не квітень - травень. Це травень - вересень. І зброя, і нові навчані люди (на Заході) будуть надходити увесь це період. Потік зброї постійно зростає. З усієї військової допомоги, обіцяної Пентагоном з початку війни, 40% — вартістю понад 8 мільярдів доларів — надійшли за останні три місяці. А обіцяно було в кілька разів більше.
І завдяки в тому числі діям росіян ми отримаємо додаткові літаки. Не треба недооцінювати МіГ від Польщі та Словаччини. Для кампанії 2023 року вони будуть більш ефективні, ніж будь-які обіцяні західні літаки. Бо під їх експлуатацію у нас є і готова інфраструктура, і інженери (бо обслуговування потрібне 24/7), і пілоти. Ці постачання дозволять нам повністю компенсувати ті втрати, які ми мали з початку війни. І навіть - скоріше за все - перевершити довоєнний парк винищувачів.
Чи не заблокує російська мобілізація можливості для нашого контрнаступу?
Якщо ми вирішимо РАПТОВО штурмувати урбанізовані райони Луганщини та Донеччини - так. Якщо наша увага буде зосереджена - як і минулого року - на звільненні більш рівнинних територій, навряд.
Ставка №1 будь-якого українського наступу - зруйнувати російську логістику. Тут надвелика концентрація живої сили, яка не забезпечена достатньою кількістю техніки - а Росія відчуває очевидні проблеми з механізацією - скоріше можуть зашкодити росіянам. Велика кількість живої сили супротивника може зменшити кількість напрямків, на яких ми будемо вести наступ. Але у нас - насправді - немає цілі за будь-яку ціну закінчити війну цього року.
Реально закінчити рік звільненням Криму та Донбасу (чи хоча б Криму) ми можемо ВИКЛЮЧНО якщо російська держава та армія посипляться і поринуть у хаос. Але це - не прогнозована історія. Вона може трапитись будь-якої миті, як це і властиво диктаторським режимам, але це не можна прогнозувати.
Наше завдання - і його цілком можна виконати - завершити кампанію 2023 ближче до Перемоги, ніж ми цей рік розпочали. І саме на цьому зосереджені наші зусилля. ’
Взято у Богданова.
3
Думаю, что вам надо перевести дух и сменить вектор.
Подумать о чем-то другом
Зациклились вы, судя по вашим темам.
Подумать о чем-то другом
Зациклились вы, судя по вашим темам.
4
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу