SOS! Виховання підлітка хлопчика

Автор моему 10 и началось то же самое(((((((( Я просто в шоке, не рано ли ? Мой даже кровать не застилает, ест только вкусности-сладости и мивины-роллтоны(((

Налагодження відносин з ним і тільки.
Читайте книжки про підлітковий вік - Найджел Латта, Фабер і Мазліш.
Тільки з повагою, любов´ю, розумінням ви зможете домовлятися.
Школа та дз не настільки важливі, як ваші стосунки, зрозумійте це

А во сколько у вас ребенок в школу пошел? А то просто не поняла у меня тоже 11 и заканчивает 6 класс . У нас тоже есть такое но действует только мотивация у меня любит спорт свой , катание на велосипедах . Так же как и все айфоны и новый айфон получает в конце года за хорошую учебу , так же помешан на джорданах . Я ему также говорю мама с папой старается , твои старания в другом у каждого своя работа , пока действует .

Може йому скучно, або ті уроки не цікаві? Ви дивитесь завдання? Моєму 10, зараз в 5 класі. Швидко робить уроки які йому подобаються. А ті що не подобається - не хоче робити. Але 5 й клас більше відповідальності.

Тунеядцев ростят. Такие потом от военкоматов бегают.

Проходили. Моим 11, переехали в другую страну и еще стресс добавился. Выровнялись когда полностью убрала видеоигры, отключила интернет. Переключила на занятия в реальном мире (новые знакомства, походы, велики). Занятия дополнительные тоже присутствуют, возвращаемся к концу года в привычный ритм. А было все и вопли, и истерики, и оценки низки, конфликты, расстройства типа окр и т.д, и т.п. Я думала сойду с ума

И правильно делают)

Так идите Вы, дорогая😉

Ну знаете, я противница смартфонов у детей в принципе. Максимум для связи когда едут куда-то сами. Ну и они в ЕС, здесь такая мотивация странная. Но классно что вы хоть какую-то нашли.

В 7 лет,ДР в июне

Я теперь в Германии, у меня в приоритете бундесвер.

В

У нас началось в 10 с половиной, я тоже думала рано,не то, а оно чем дальше,тем хуже, как пережить этот возраст даже не знаю

Так лимит у ребенка стоит 2 часа в день и телефон начинает работать как кнопочный

’Занимается спортивными танцами, плаваньем, постоянно его загружаю’

Он робот? Ребенок реально устал, банально устал, а ещё и ссоры по поводу уроков. Долго вы б продержались пахать без перерыва и свободного времени?

Не зовсім згодна.
Спостерігала таку картину на днях.
Були на ДР. Діти 9-10 років. Квест по великій будівлі.

Діти всі з одного класу, тобто один вчитель.
Але хтось вчиться вдома, хтось ходить до школи, хтось вимикає камеру звук і спить, хтось не хоче навчатись, хтось вчиться відмінно, бо мама заставляє і стоїть над головою.

І от так і в грі вийшло. Той хлопчик, що вимикає камеру і звук в тут стояв у стороні, мовчав і чекав поки його візьмуть за руку і попросять щось зробити - і це наче ліньки було. Хоча сам квест був супер. Дівчинка відмінниця - виконувала всі завдання, знаходила що робити, в основному працювало їх двоє - вони ж і в школі працюють.
Хлопчик, який на уроках балується, забив на всі завдання і балквався в тут. Сказали не лізти на скриню - заліз, сказали не ламати замок, а шукати код - поки всі шукали, він таки його зламав і так далі. А в квесті реально були завдання ’з життя’. І хтось їх легко виконав, а хтось і не намагався, чекав поки інші зроблять. А одна дівчинка взагалі весь квест просиділа в телефоні, хоча їх брати заборонили. Намагались відірвати і ввести у гру - і аніматор, і діти, і батьки - марно. І були діти, які навіть не могли в 10 років прочитати завдання і потім порахувати бали. Знову ж таки - це робили двоє.

Це я до того, що це була як би гра в життя. Тобто діти і в житті так поводять себе. І не можуть зробити елементарні завдання, не хочуть думати над складнішими.

У него ещё куча свободного времени остаётся.Домой приходит в 15.00,уроки в школе делает, танцы по 2 часа 3 раза в неделю,плаванье по часу 2 раза в неделю и выходные отдыхает!

А лучше ничем не заниматься?Тогда остаётся только телефон, приставка,телевизор, читать уже не хочет

Есть только две крайности?
Заниматься всем и заниматься ничем?
Конец года, все дети уставшие.
И как то не складывается, вы ж писали, что после школы ещё делает дз.
То есть школа примерно с 9 до 15, то есть 6 часов, танцы 2 часа плюс дорога в школу, со школы, на танцы тоже выматывает. Полноценный рабочий день. А после почему он устал

Так дети все разные и это нормально. Оглянитесь вокруг. Кто-то дворник, кто-то миллионер, кто-то пьет, кто-то создаёт шедевры. Так устроен мир и в детях это все есть с рождения. Родители на это практически не влияют. Но дети растут в семьях, их рожают по большей части не для того, чтоб они были слугами или успешными. Их рожают для любви. Об этом забывают, и особенно школа показывает ценность отношений. А они - самое главное. До конца жизни одного из.

В школу возит папа за 10 минут,дома уроки не делает, иногда что-то почитать, повторить, а так да,две крайності,потому что если дома,то только телевізор,телефон приставка,больше ничего не интересует

А что страшного, если посмотрит мультфильм?
А ещё есть время с родителями, поиграть в настольные игры, например, а можно просто полежать и поговорить
Вы хотите робота, но перед вами человек со своими желаниями, потребностями, мечтами. Задайте себе вопрос, что он хочет показать вам своим поведением?

Я згодна, що Школа та дз не настільки важливі, як стосунки, але ж...якщо не сказати зроби дз, якщо не перевірити час від часу, то дитина ж і не буде робити або робити не якісно, пройде час, дитині сподобається...і вирішить, що так і треба.
Тут же ж просто кажеш зроби і починається скандал і обіди, на пустому місці я б сказала.
Потрібна золота середина, але як її досягти. Щоб і в школі не з´їхав і відносини не зіпсувались.
Якщо можна, то конкретизуйте, як. Бо оці загальні вирази - що вам головніше? не допомагають.

Я почитаю, что пишут. Проблема та же . Возраст 10 лет .

Я еще и сама ращу его . И все мои просьбы, даже элементарные, которые касаются самого необходимого ( удрать вещи, почистить зубы, помыться ... ) воспринимаются через ор, плач, жалобы на свою несчастную долю.
Я всегда старалась быть другом своему ребенку. Но в результате он просто садтся мне на шею и танипулирует тем, что я его не люблю, все запрещаю и только злюсь на него.
Боюсь,что теряю своего ребенка и связь с ним.
Может надо быть именно родителем, а не другом. Тогда и уважение и авторитет будет.

Для меня учеба тоже важна.
Не оценки, не отличник, а умение учиться, находить что-то новое, это применять в жизни, сами навыки упорства и достижения цели.
Просто кто-то это берет, кто-то воспринимает учебу как оценивание, кому-то вообще пофиг. А вообще учебу и отношения между родителями и детьми можно разделить. Но это сложно, и не все хотят заморачиваться.

Сегодня от взрослого сына услышала важные слова - что он гордится своими родителями и благодарен за то, что научили его правильно относиться к учебе, рассказали как и где это применять и дали возможность найти свое и стать в этом успешным, при этом сохранить отличные отношения.

И младшей рассказывал сам то же самое - но уже со своего опыта
Как он тоже не хотел учиться, не знал зачем это нужно, а понял это потом.

Вот и я запуталась совсем,кем ему быть и как разговаривать с ним

Я написала - книги Фабер і Мазліш та Найджел Латта. Психологія. Про підлітків, хоча в них всі книги класні. По-перше, їх розповіді та рекомендації знижують рівень тривожності в батьків, по-друге, розказують, що саме діється з дитиною в цьому віці.
Коли ви дізнаєтеся причини - ви зможете виробити гарну взаємодію з цим.
Наприклад, моя донька з другого класу взагалі відмовилася робити ДЗ. І я не могла їй це не дозволити, але домовилася, що якщо не ДЗ, тоді вона читає необхідну кількість сторінок книги, і ми обговорюємо її ввечері. І про оцінки в школі я нічого їй не кажу. В школі вона вчилася все одно добре, і без цих дз, і нічого страшного не сталося. Було декілька разів питання від вчителів, на що я твердо відповіла, що дитина не буде це робити і все. І ніхто не змушував більше.
Нажаль, в мене на той час не було можливості віддати дитину в приватну школу, я це обов´язково би зробила тоді.
За тією домовленістю також вона вчить англійську, декілька разів на тиждень курси + займається тим, що їй подобається на той момент (то був театральний гурток, йога, малювання, потім ще інші, все це постійно змінювалося). Мені важливі стосунки, і також розвиток дитини різносторонній, а не шаблонна шкільна інформація та виснажливі домашні завдання. Без яких ніхто не пропав, а займався тим, що цікавить та наповнює і саму дитину і сім´ю.
Зараз доньці 16. Вона говорить англійською, багато читає, допомагає вдома все, що попросиш, бо в нас гарні стосунки. Майже кожен вечір до сих пір ми читаємо одна одній вголос цікаву книжку та обговорюємо. В нас немає сварок. Вона знає чого хоче на цей момент та вчиться тому, що їй подобається.
В держ школі вона вчилася до 9,5 класу, потім війна, і перейшла в онлайн школу. Зараз закінчує 10й клас.

Якщо це про книги Пока ваш подросток не свел вас с ума, Найджел Латта та Як говорити, щоб діти слухали і як слухати, щоб діти говорили Фабера і Мазліш, то я їх читала свого часу, коли підлітком ставала старша дочка.
Ці всі книги гарні, коли читаєш, з чимось погоджуєшся, щось запам´ятовуєш, але щоб сказати, що вони якось впливають на ситуацію виховання....то таке. І ще, потрібно розуміти, що всі діти різні, абсолютно, те що підійшло вам не підійде іншому.
Діти у мене зовсім різні, зі старшою особливо нічого такого і не було. Іділлія, можна сказати. А молодша, по-перше 10 років лише, а вже почався перехідний період, по-друге, почався супротив до всього просто. Ні, вона розумничка, в школі вчиться добре, але вдома все добре, поки їй не скажеш або не попросиш, всьому відповідає протилежне. Ми навіть вчора за вечерею посміялися всі, бо я щось спитала - вона одразу каже Ні, а я у відповідь - то якщо я зараз запропоную тобі морозиво - теж скажеш ні? І тут же питаю - будеш морозиво? І вона - Ні. Це ’Ні’ вилітає на автоматі у неї....Потім хлоп-хлоп очами, посміялася, і каже, Та мама, буду я морозиво. Вона сама не очікувала цього ’ні’.
У нас із проблем: різкий перепад настрою, дз, коли не хоче його робити - то відразу сльози, бурчання. Коли вона сама хоче - то робить його дуже бистро і файно. Ну і прохання щось прибрати (своє) теж сприймає, як супротив, сердиться та починає спорити. Дитина не перегружена, після школи лише один кружок два рази на тиждень, сама вибрала. До речі, як і ваша - ходить туди, куди подобається на даний момент, це вже третій кружок.
Ваш метод - не роби тоді дз, почитай, мені не підходить, бо навчання все ж таки вважаю важливим.
Я розумію, що це розповсюджені проблеми підліткового віку, але не хочеться псувати відносини та губити те, що було, тому шукаю варіанти. Думала, тут начитаюсь практичних порад, і якійсь підійде можливо саме для нашої сім´ї.

Моєму сину 12 років і точно все таке саме.
ДЗ робити не хоче, усе з під палки, прибрати за собою тільки через прохання моє і разів з 10. Потім ображається що я підвищую голос. Митися, чистити зуби, складати рюкзак, переодягти чисті речі усе тільки через моє нагадування і постійні суперечки ’Нащо це?’ ’Не хочу!’ ’І так нормально’...
Це капець! Може переросте?