У кого батьки застрягли в совдепії і у них не все так однозначно?

СУМЫ. Моей маме 72- ВСЕ ЕЕ подружки, соседи, родственники- за Украину глаза выцарапают и глотку перегрызут. У соседки( 70 лет) сын в москве- как-то сказала во дворе, сидя на лавочке-быстрее бы уже помирились мы- так бабки на той лавочке ее чуть на разодрали! Только наша Победа! Кто посидел под обстрелами- быстро Украину любить начинают.

Я из Донецка, мама там. Такую чушь заливала, мол она 8 лет в подвале сидела😂 а это чушь полная, я с 15 года в гости ездила, ребёнка возила, в аквапарк ходили, в кафе, суши ели, при том, что живет она прям около аэропорта!
Ну дошло до того, что я просто заблокировала, меня достало это вечное - мы Киев сейчас возьмём, наши не стреляют, это ваши вас обстреливают, будем 9 мая на крещатике отмечать, Украины нет и не было, украинский язык придуманный и тд.
Достала. Не общаюсь с той стороной совсем, даже перестала боятся посылать за кораблем, меня не жалеют, ребёнка не жалеют, чего я должна???
Правда всем объявила, заходят ВСУ - валите быстрее мухи, сдам в сбу каждого, все сохранила, есть что показать?!

Знаю много людей у кого совок в голове но пуйла ненавидят все

Да? И через какой КПП он едет?

А при чем здесь совдепия? Хуйла при СССР не было. У ваших родителей путинизм головного мозга

Вам за допис .
А дизлайки матрьошки тулять ?

Я пенсіонерка. Вірю в ЗСУ і Залужного.

Моя мама ненавидит совок. И Украину с Парашей тоже. Но искренне сочувствует украинцам

Она больше 25 лет живет в другой стране.

Как прилетело по заводу где работали, сразу стало однозначно)

Тю,то фигня еще,кума моей подруги и ее муж невменяемые идиоты,50лет.Если бы не подруга-сдала б в СБУ.

Співчуваю , в мене з чоловіком так само. Відчуваю шо розлучимося рано чи піздно

Такое уже было...

Не превращаемся, а все такими и были, просто не было повода так явно показать.
А так да, точно также в 37 поступали с противниками режима.

У моей мамы всё было однозначно всегда. Но с тех пор как в Украине начали щемить упц, она не хочет туда возвращаться после войны (сейчас за рубежом). Говорит - поеду в лнр в монастырь((( мама очень верующая.

Через Польшу дальше хз куда. Поищите сюжет тсн

У меня мама тоже в Донецке. Постоянно повторяет, что мы (Донецк) Украина, что Путин зря все это заколотил, гад стреляет по Украине,...
При этом постоянно переспрашивает: неужели там точно не было военного объекта, куда в дом прилетело, неужели правда в плен на Азовстали взяли много наших донецких защитников с Азовстали, неужели армия украинская и частные военные батальоны (что это???) в Украине заодно? Говорит В Украине, а не НА.
Недавно стук в дверь, пришли со школы и попросили передать соседям анкету типа о том, что ребёнок отказывается от факультатива по укр языку. Мама им сказала все, что думает. В итоге видать слухи дошли до учителя укр мовы, которая ещё меня учила, а сейчас биологию и труды преподает вместо украинского. Пришла вечером к маме, аж расплакались вдвоём. Хоть бы мгб днр к ним не наведалось. Но соседи вряд ли сдадут, хоть одни зомбонутые пенсы в доме, каждый из них жалуется, что их дети, живущие в Макеевке, Донецке, Ясиноватой, говорят: в жопу днр, кому нахрен надо то днр, каждый раз ждут, что Пушилина подстрелят где-то,...

Може й матрьошки, а може й наші.
У них, хто б що не казав, вбита в голову вищість росіян над іншими націями. Звідси й мовні, й культурні паттерни. В глибині душі)) В совку сильно за своє тримаючись кар‘єри не зробив би. От і мімікрували їхні батьки, а дітей уже виховували в наративі настаящіх інтіллігєнтних людей. Українську (не лише, інші мови ще гірших утисків зазнали) штучно робили мовою села, тупих, ще якихось. Балєт - єто пра рускіх, а хахлушкі зато харашо гатовят. От і уникали наші цих стереотипів, щоб соціалізуватися, елементарно не розуміючи як ними маніпулює грамотна державна машина.
А кацапи тим часом цілком успішно присвоювали собі все чуже, називаючи рускімі пісатєлямі, режисьорамі і так далі українського Малевича Казіміра, грузинського Параджанова Сергія ну і так далі, там же сотні імен і кацапів серед них крихти.
А з нашої шкільної програми тим часом вичищали все про міську інтелігенцію, архітектуру, моду, реальний стан справ. Міський роман - єта рускіє, а в нас — село і люди, корови і воли, які ревуть коли ясла повні. Почитайте Уласа Самчука, не Марію про Голодомор, а на Білрму коні й на Коні вороному. Ось вам, життя міста на зламі епох. Але де це у школі?
А скількох розстріляли, знищили.
Нам рускіх показували щеголями і дварянамі, а аристократку модницю Ларису Косач, що знала 15 мов - ледь не сільською тьоткою, яка талановито писала, бідненька хвора. А все її реальне життя - так, мимоходом, без акцентів.
У нас у кожному селі якесь виробництво було - як не князів Чарторийських, то Любомирських, як не Зуссмана, то Сігала.
Україна — міжнаціональна, жвава, розвинена — не бідувала. Це заможній край, наша аристократія древня, інтелігенція завжди була, попри зачистки. Але совок винищив найбільше, вивізши наших і привізши в ці хати нквдісточок і лояльних. Вони спокійно зайшли і жили! І тепер їхні онуки так щитом за ту росмову й якусь вбиту їм у голови культуру стоять. Матєрінскій язик. Та ви шо? А хто ж тоді ваша матір? Поподробнєє, дєткі. Може, ви у моїй хаті живете, коли ваша матір заїхала як мою в Сибір ваш папа вивіз?
Ці питання ще постануть, вони неминучі, на жаль. Чим далі відходить страх, тим більше хочеться знати правду. Бабульки дуже цього бояться деякі… ім на югє (а Укоаїна їм вся — юг) очєнь даже ніплохо, тодько пєнсія малєнькая.

Люди повинні усвідомити це. Хоча би їхні діти, онуки. Молоді жінки мусять самі до цього прийти. Зрозуміти, що необхідно відмовитися від мови свого ката, вийти зв Стокгольмського синдрому. Але їм пофіг, бо вони не українці. Їм усе це не болить.
Тай таке.

Центр України. Чоловік певний час жив на раші, не так давно повернувся в Україну. Дивиться їх тв. Клініка, коротше

Я знаю такого діда, на нього не написали, але потім...коректував приліт ракети на підстанцію, не далеко від його села.

Я помітила, що ті, хто має родичів в рф, то ті більш схильні до ’неоднозначно’.

А моя глазами видела как стреляли с 43й школы по авдеевке и как назад прилетело - ой за что?!
Я знаю, что многие ждут Украину, кто-то понял все наконец то, кто то и ждал, а некоторые, как моя, остатки мозга потеряла((
После смерти папы она совсем с ума сошла, и это страшно((

Ну и как выехать мужчине?

И что с тех доносов на старых пердунов? Хоть одного посадили? Максимум полиция приходила на беседу. Это вам не оккупация, где за укр позицию можно навсегда потеряться, где до смерти ’воспитывают’ любить новую родину. Моя родная шизонутая тётка была в числе организаторов референдума в 2014 в прифронтовом городе. И что? Пришли к ней на разговор. И все года и сейчас даже, когда к ним летит из Горловки от рашистов, эта старая тварь топит за Путло.

Если есть право выезда, то садится и едет

Моя тоже после смерти папы стала местами ’не все так однозначно’. А до этого вечно папаню воспитывала, чтоб рашка-тв не смотрел и чушь потом ей не ретранслировал. Но все равно она молодец, не тронулась в этом дурдоме.

Дякую. Я іноді зупиняюсь і також себе питаю як жити далі. Дуже складно бо є двоє дітей і в чоловіка багато доброго і світлого, але ось цей відформатований мозок... Старший син підліток. Не стримуюсь, коли починає йому ’задвигати’ історію або про події сьогодення. Тут вже слів не добираю.

іноді такі ж думки

Т.е. выехать нельзя, ясно.

А почему вы уверены, что не прав именно муж?

Не всі
Мамі 73, пенсія - сльози, колишній вчитель і наук.працівник
Ненавидить русню лютою ненавистю, плела сітки, передає на фронт - робить що може.
Правда, Львів

так завжди писали
в радянський час писали найбільше!
я вам ще більше скажу, якщо ви не досліджували це питання особисто працюючи в архівах різних, переважно тепер сбу, то ви не можете бути впевнена, що ваші батько та матір, баба та дід не писали на своїх сусідів, наприклад. занадто проукраїнських…
звісно вони про це вам не розкажуть, але коли поцікавитесь, то можете бути здивованою, або ні.
але доноси - це не новація.
а в наш час, коли війна і великий відсоток ждунів й коригувальників доведеться бути перевіреним кожному! І це не жарт. реальність диктує.