Нерви не в порядку, зриває дах. Чи я не права?

Дівчата, може це від гормонів, але я стала дуже дратівлива. Маю маленького синочка 9 місяців. І от з самого його народження відносини з чоловіком пішли шкереберть. Вже багато тут тем писала про це і для себе вирішила розлучення. Але історія сьогодні не про це, а про його батьків. Вони переїхали з зони бойових дій і зараз живуть разом з сестрою чоловіка. От постало питання,що сестра з ними жити не хоче, бо люди похилого віку 65+,а сестра 35+ і незаміжня, хоче особистий простір і жити для себе (розумію її цілком). Я раніше також була проти,щоб батьки з нами жили. Тепер же ми дійшли згоди стосовно розлучення і я шукаю квартиру нам з дитиною. Чоловік винен мені чималу суму грошей,які я давала на будинок. От я і розраховую,що на ці гроші буду спокійно собі знімати житло. Але чоловік не поспішає їх мені повертати,а з будинку виганяє. І сьогодні я дізнаюсь,що він збирається оплачувати квартиру за 10 тис своїм батькам. В мене шок і істерика! Кажу йому знімай мені квартиру раз у тебе гроші є, а батьки нехай з тобою живуть! А він каже,що знімати буде тільки батькам, а мені ні. Я зла на нього, на його батьків також. От чого не можна повернути мої гроші і жити самим щасливо вже без мене? Не хочу більше грати ніякі ролі, завтра прийдуть батьки його, то я перед ними стелитися не буду. Все одно погана буду. Дякую,що дочитали.