Навіщо люди засуджують самогубців

Я так розумію ви до себе самогубство приміряєте, так от - ні, ні і ще раз ні. Не вздумайте. Якби погано вам не було. У вас все життя попереду. Якщо є такі думки, негайно звертайтеся до психолога і працюйте з ним. Нехай призначить вам лікування.

Чоловік моєї колеги повісився. Знаючи, що дружина прийде лише пізно ввечері, а донька зі школи - вдень. Його власна дитина прийшла - а папа висить( Дівчині травма на все життя. Колега також карається, що треба було піти від нього, і най би вігався, де хотів, але ж їй його школа було...
Вы б не засуджували? Чи як?

Співчуваю щодо загибелі коханого.

Если себя убить, то не увидите, как родяться и выростут Ваши дети, не почувствуете радость материнства и женского счастья, а оно то впереди,просто нужно идти дальше Вы еще молоды

Я не засуджую, а розумію, що в людини була така психологічна/фізична проблема, яку він не зміг опанувати, зрозуміти, контролювати. Реальна безвихідна ситуація і не було з ким поділитися, підтримати, обговорити, порадити.
В мене двоє знайомих, нажаль, покинули цей світ саме через самогубство ((( Одна жінка, мама двох чудових доньок (одній виповнився лише рік), та психолог. Не буду казати причини, через які вони рішились на такий вчинок, але дуже-дуже жаль їх.

я працюю з психологами взиваю антидепресанти на транквілізатори. і все одно таке в голову лізе. бо це навіть 40 днів не пройшло....

не бачу радості в материнстві. у мене немає дітей і не буде

У меня в городе есть мост влюбленных. Сколько с него уже летчиков, хотя он закрыт. Последний раз кто-то шмякнулся рядом с проезжающим велосипедистом.
Все понимаю,иногда слабость, иногда надо - но ёпрст, нашли место. Хочешь суициднуться - ищи безлюдное место, не травмируй окружающих.

Більше співчуваю людині та близьким, що мала такі проблеми і ніхто не зміг зарадити.
У мене раз були серйозні сварки з чоловіком, що вибрала не того чоловіка, що невдаха, і дивлюся на доньку і вона приречена бути нещасною, піде моїми граблями. Був повний відчай у той момент, стала розуміти самогубців. Нікому не говорила про ті думки, лише вам автор ще й без аноніму.
Автор, у нас лише одне життя, не віддавайте його нікому. Не за це ваш наречений загинув. Обнімаю вас і бажаю вам тільки всього хорошого.
А релігія до дуже філософське питання, Біблію точно писали люди, не божества.

Какая связь рабов, самоубийц и вашего нареченого?
Мне плевать на самоубийц, это их выбор. Больше жаль тех, кто хочет жить и не имеет здоровья.
Отношусь нормально, только к тем, кто нежелая попасть в плен, лишает себя жизни. Это если о войне

дітей виховати не так і ’радісно’ виходить. но то її вибір

Єгоизм.
Есть мать,отец,родственники,близкие люди о которих самоубийца не думает..
Да..тяжело пережить смерть любимого.
Но но но ..нужно думать о своей маме..
Маме ,тоже тяжело будет,если ее ребенок самоубийством жизнь закончит..
Сейчас многим тяжело,но єто не повод вешаться..

Ми не знаємо який психічний/психологічний стан у нас буде, зіткнувшись з якоюсь страшною для нас ситуацією.
Ще згадала випадок, коли поїхала знайома сім´я на відпочинок, чоловік повісився після обіду в номері.
Якщо є якась дуже тригерна ситуація, краще не замикатись у собі, а з ким-небудь поговорити, просто щоб послухали і підтримали. Особливо це стосується жінок, які більш імпульсивні та емоційні і миттєво можуть приймати необдумані рішення.
Я у випадках образи або якоїсь хандри, переглядаю рілси де хтось малює, робить щось руками, співає, грає і мене це заспокоює та відволікає. Автор, спробуйте і ви, може зайде і будете трошки переключатися.

НИ В КОЕМ СЛУЧАЕ НЕ ВОСПРИНИМАЙТЕ ЭТО КАК ПРОПАГАНДУ!!!
Просто, вспомнила по случаю стих(

Василь СИМОНЕНКО
Не докорю ніколи і нікому,
Хіба на себе інколи позлюсь,
Що в двадцять літ в моєму серці втома,
Що в тридцять — смерті в очі подивлюсь.
Моє життя — розтрощене корито,
І світ для мене — каторга і кліть…
Так краще в тридцять повністю згоріти,
Ніж до півсотні помаленьку тліть

Не осуждаю. Я атеистка,но вынуждена признать что есть такая штука как судьба. В 15 лет у меня была первая попытка, о которой знала только я до 26 лет. В 21 год опять планировала, но передумала. Долго была уверена что если серьезно заболею то покончу с собой. И вот в 30+ я заболела. Почти 3 года я не собиралась себя убивать, хотя вся жизнь шла прахом и была возможность легко это реальзовать. По итогу, болезнь под контролем, на препаратах, но похоже я таки умру своей смертью. Не знаю почему не убила себя, думаю лучшие годы моей жизни всё-равно позади. Не верю что в ближайшие лет 5 точно будет что-то хорошее.
Не жалею что спешила жить,у меня была насыщенная жизнь. Недавно подруга умерла, в 30+,😥 у неё была куда менее бурная жизнь. Такими темпами и 80 лет мало, а моими и в 30 можно умереть со спокойной душой. Детей у меня нет, в людях очень разочаровалась... Живу только потому что моя болезнь меня не убила и нет возможности легко всё закончить. Когда нахожу управу на один из симптомов,а их немало, это конечно радость до слёз. Прошёл всего год, как начала выкарабкаиваться, посмотрю как дальше будет

Черкаси? Ненавиджу цей міст...

я працюю з психологами взиваю антидепресанти на транквілізатори. і все одно таке в голову лізе. бо це навіть 40 днів не пройшло....

чем вы занимаетесь? есть любимые хобби?

Є обставини, гірші, аніж смерть, коли немає жодних шансів на покращення ситуації. Невиліковна хвороба, важка інвалідність, загроза довготривалого ув´язнення або полону та знущань. Все те, що про безповоротну втрату себе. І таке не можна засуджувати, думаю.
Але якщо це через депресію, особисте життя, матеріальні труднощі - то точно не є правильний вибір, бо всі ці проблеми можна вирішити. Депресія виліковна, ходити до психотерапевта - це нормально, інша людина - то не ви самі, і як би не було боляче її втратити, тим чи іншим способом, але біль завжди минає, ви є сама у себе, і це головне, матеріальне - то це наживне, і зазвичай можна повернутися на той рівень життя, що був. Я атеїстка, не вірю у гріхи, інші життя, тощо. Але коли проблема має рішення, а людина вибирає самогубство - це так сумно, безглуздо та неправильно, не пережити той період слабкості і відмовитися йти далі.
Я сама мала такі моменти, деяка частина мого життя була суцільною драмою. Втратила у 20 років того, хто був першим коханням, і бачила його загибель на свої очі, переживала фінансові кризи, йдучи у мінус на шалені тисячі, мала тяжку клінічну депресію, від якої врятували лише медикаменти. Але, я щаслива зараз, те що обрала жити і боротися, замість того щоб піти, коли так хотілося. Попереду обов´язково є щось хороше, не варто відмовлятися від того, щоб це побачити і прожити! ❤️

Є обставини, гірші, аніж смерть, коли немає жодних шансів на покращення ситуації. Невиліковна хвороба, важка інвалідність, загроза довготривалого ув´язнення або полону та знущань. Все те, що про безповоротну втрату себе. І таке не можна засуджувати, думаю.
Але якщо це через депресію, особисте життя, матеріальні труднощі - то точно не є правильний вибір, бо всі ці проблеми можна вирішити. Депресія виліковна, ходити до психотерапевта - це нормально, інша людина - то не ви самі, і як би не було боляче її втратити, тим чи іншим способом, але біль завжди минає, ви є сама у себе, і це головне, матеріальне - то це наживне, і зазвичай можна повернутися на той рівень життя, що був. Я атеїстка, не вірю у гріхи, інші життя, тощо. Але коли проблема має рішення, а людина вибирає самогубство - це так сумно, безглуздо та неправильно, не пережити той період слабкості і відмовитися йти далі.
Я сама мала такі моменти, деяка частина мого життя була суцільною драмою. Втратила у 20 років того, хто був першим коханням, і бачила його загибель на свої очі, переживала фінансові кризи, йдучи у мінус на шалені тисячі, мала тяжку клінічну депресію, від якої врятували лише медикаменти. Але, я щаслива зараз, те що обрала жити і боротися, замість того щоб піти, коли так хотілося. Попереду обов´язково є щось хороше, не варто відмовлятися від того, щоб це побачити і прожити! ❤️

У вас є поряд рідні, друзі? Скільки вам років?

Сериалы да рукоделие) долгов до чёрта, с работой не клеится, вот очередная попытка. С лечением тоже, первый год - год проб и ошибок. Подбор препаратов, дозы исходя из эффекта,побочек, стоимости...

що вас держить тут? який сенс життя обрали Ви? Невже тільки боротися з проблемами? Тоді ви дуже сильна людина, а я ні.