Ви колись замислювались про те, що ми не живемо, а витрачаємо життя даремно?

Чим далі я живу і старішаю, тим більше запевняюсь в тому, що ми, всі сучасні люди, живемо не в гармонії з природою і світом, а навпаки, всупереч своїй природі.
Дуже глибоко вкорінились в нашій голові хибні, несправжні цінності. Для того щоб у нас, як у всіх, був удаваний комфорт ( авто, гарний ремонт, комунальні послуги, брендований одяг) ми змушені працювати багато та часто навіть на шкоду власному здоров´ю, не бачимо як ростуть наші діти.Фактично все життя ми щось терпимо: необхідність спілкуватись з огидними для нас людьми ( колегами на роботі, клієнтами), щодня йти в переповнені магазини за продуктами і стояти в черзі, постійно сидіти в коробках і майже не бачити неба і не чути співу пташок. А потім потрапляєш в природу, яка перехоплює подих, і хочеться плакати від розпираючих емоцій і думаєш: " ось тут твоє місце, на лоні природи, ось тут душа відчуває спокій і гармонію" . Там, де тебе оточує малльовнича природа, немає потреби в кар´єрі, в шаленому темпі життя, в зароблянні грошей.Просто займаєшся натуральною фізичною працею, до чого власне і вродився, здобуваєш собі їжу прямо з природи, і ця їжа сама корисна, свіжа і сповнена вітамінами. Живеш собі спокійно, народжуєш і виховуєш дітей і не треба думати про моду , бренди, авто. А радість проживаєш щодня, коли обіймаєш дітей, допомагаєш батькам і даєш їм свою турботу і любов. І немає нічого, що тебе відволікає від головного ( випадкових непотрібних людей, інформаційного потоку і сміття) Так воно і має бути, так написано природою. Але люди стадні істоти, живуть по стандартам соціуму, до себе не хочуть ( не можуть) прислухатись якби їм насправді хотілось прожити життя. Деякі наприкінці життя, на пенсії починають життя відповідно до
своїх бажань, але це так мало...
Тема просто поговорити, не для оцінки мене.
Скажіть, ви справді живете у гармонії з собою і своїми бажаннями чи хотіли би життя проживати зовсім по-іншому?