L-i-s-a-92af• 22 декабря 2023
Фільм «20 днів у Маріуполі» потрапив на «Оскара» відразу у двох категоріях
Український фільм «20 днів у Маріуполі» потрапив відразу до двох офіційних коротких списків Американської кіноакадемії, які розглянуть для номінації на 96-й «Оскар». Це перший фільм від України й українського режисера, що потрапив до шортлистів кінопремії. Також увійшла до списку і документальна стрічка «Звідки куди» поляка Мачека Хамели про початок повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Про це йдеться на сайті Американської кіноакадемії.
«20 днів у Маріуполі» — документальна робота режисера Мстислава Чернова, воєнного кореспондента, який у березні 2022 року разом зі своїм колегою Євгеном Малолєткою були останніми з цивільних журналістів, які лишалися в Маріуполі, що опинився під блокадою російських військ.
З документації подій першого місяця повномасштабного вторгнення Чернов створив повнометражний фільм. У 2023 році він отримав, зокрема, нагороду глядачів на американському фестивалі незалежного кіно «Санденс» і головний приз фестивалю Docudays UA.
Про це йдеться на сайті Американської кіноакадемії.
«20 днів у Маріуполі» — документальна робота режисера Мстислава Чернова, воєнного кореспондента, який у березні 2022 року разом зі своїм колегою Євгеном Малолєткою були останніми з цивільних журналістів, які лишалися в Маріуполі, що опинився під блокадою російських військ.
З документації подій першого місяця повномасштабного вторгнення Чернов створив повнометражний фільм. У 2023 році він отримав, зокрема, нагороду глядачів на американському фестивалі незалежного кіно «Санденс» і головний приз фестивалю Docudays UA.
3
5
5
13
8
0
Стрічка Мстислава Чернова потрапила в переліки 15 робіт у категоріях «Повнометражний документальний фільм» і «Міжнародний повнометражний фільм» — тепер вона може бути номінована в обох секціях.
Українським представництвом у шортлистах «Оскара» можна вважати і роботу «Звідки куди» польського режисера Мачека Хамели. Вона увійшла до 15 претендентів на номінацію у секції «Повнометражний документальний фільм». Це свого роду роуд-муві, у якому режисер в дорозі фільмує початок повномасштабного вторгнення: евакуацію цивільних, добровольців на блокпостах, водіїв і комунальників, а також дітей, які вповні ще не розуміють, що таке війна.
«20 днів у Маріуполі» вже точно буде на «Оскарі»?
Сама церемонія нагородження 96-ї премії «Оскар» за київським часом відбудеться 11 березня 2024 року о першій ночі в театрі «Долбі» у Голлівуді.
Потрапляння в шортлисти — вже неабияке досягнення. Американська кіноакадемія від цього року навіть дозволила використовувати цей статус у подальшій промоції стрічок. А втім, це ще не гарантує потрапляння у список номінантів, а отже й участь у церемонії. З коротких списків, у яких представлені по 15 фільмів, академіки відберуть 5 фіналістів. Оголошення номінації на «Оскар» слід чекати у січні, приблизно за два місяці до самої церемонії. Тоді ж починається активна промокампанія фіналістів премії.
Чи є шанси у «20 днів у Маріуполі» потрапити в перелік номінантів? Авторитетне американське видання Variety внесло українську стрічку у свій прогноз номінантів на найкращий повнометражний документальний фільм.
Публікації шортлистів Американської кіноакадемії передували офіційні довгі списки. У категорії «Повнометражний документальний фільм» туди потрапила також українська стрічка «Гартовані гнівом» режисерського дуету Лесі Калинської та Руслана Батицького.
Українським представництвом у шортлистах «Оскара» можна вважати і роботу «Звідки куди» польського режисера Мачека Хамели. Вона увійшла до 15 претендентів на номінацію у секції «Повнометражний документальний фільм». Це свого роду роуд-муві, у якому режисер в дорозі фільмує початок повномасштабного вторгнення: евакуацію цивільних, добровольців на блокпостах, водіїв і комунальників, а також дітей, які вповні ще не розуміють, що таке війна.
«20 днів у Маріуполі» вже точно буде на «Оскарі»?
Сама церемонія нагородження 96-ї премії «Оскар» за київським часом відбудеться 11 березня 2024 року о першій ночі в театрі «Долбі» у Голлівуді.
Потрапляння в шортлисти — вже неабияке досягнення. Американська кіноакадемія від цього року навіть дозволила використовувати цей статус у подальшій промоції стрічок. А втім, це ще не гарантує потрапляння у список номінантів, а отже й участь у церемонії. З коротких списків, у яких представлені по 15 фільмів, академіки відберуть 5 фіналістів. Оголошення номінації на «Оскар» слід чекати у січні, приблизно за два місяці до самої церемонії. Тоді ж починається активна промокампанія фіналістів премії.
Чи є шанси у «20 днів у Маріуполі» потрапити в перелік номінантів? Авторитетне американське видання Variety внесло українську стрічку у свій прогноз номінантів на найкращий повнометражний документальний фільм.
Публікації шортлистів Американської кіноакадемії передували офіційні довгі списки. У категорії «Повнометражний документальний фільм» туди потрапила також українська стрічка «Гартовані гнівом» режисерського дуету Лесі Калинської та Руслана Батицького.
2
3
Крім того, у списках відразу двох секцій — «Повнометражний документальний фільм» та «Міжнародний повнометражний фільм» (висунутий від Словаччини) — була «Фотофобія» словацьких режисерів Івана Остроховського та Павола Пекарчика. Це історія харківської сім’ї, яка після початку повномасштабного вторгнення ховається від війни у місцевому метрополітені.
4
3
Документальна робота «20 днів у Маріуполі» — перший саме український фільм за часів незалежності, що потрапив до шортлистів «Оскара». Раніше лише декілька стрічок у спільному виробництві з Україною потрапляли до коротких списків.
Одна з них навіть була номінована на нагороду 95-ї премії в категорії «Повнометражний документальний фільм» — робота данського режисера Сімона Леренґа Вільмонта «Будинок зі скалок» Це розповідь про відірваних від батьків дітей у прифронтовому Лисичанську на Луганщині. Вона офіційно не представляла Україну, але в команді фільму було вдосталь українців. Зокрема, другий режисер і лінійний продюсер Азад Сафаров, продюсерки Дар’я Бассель і Олександра Кравченко, координаторка та консультантка Олена Розвадовська. Тоді на церемонію нагородження у березні 2023 року до Голлівуду поїхали й героїні фільму, виховательки Лисичанського центру Ольга Тронова та Маргарита Бурлуцька.
Інший фільм Сімона Леренґа Вільмонта, «Віддалений гавкіт собак», у 2019-му потрапляв у короткий список у тій самій секції повнометражних документальних робіт, що претендували на номінацію 91-го «Оскара». Фільм не був знятий в українській копродукції, але розповідав українську історію: головний герой — десятирічний хлопчик, який живе у невеличкому селі неподалік Маріуполя, поруч із лінією фронту першої фази російсько-української війни.
До шортлиста 92-ї премії внесли «Пофарбоване пташеня» Вацлава Маргула — ігровий повнометражний фільм знімали, зокрема, на території України, але висували на «Оскар» від Чехії.
Ще один документальний фільм про Україну, «Зима у вогні» Євгена Афінеєвського, у 2016 році був номінований на 88-й «Оскар». Стрічка показувала події Революції гідності 2013-2014 років, межуючи тодішні кадри з осмисленням Євромайдану його учасницями та учасниками. Стрічка від Netflix також маркована, як українська копродукція.
Нарешті, першим українським номінантом на премію Американської кіноакадемії деякі кінознавці вважають «Військово-польовий роман», що представляв СРСР у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою» на церемонії 57-го «Оскара» у 1984-му. Фільм зняв на Одеській кіностудії Петро Тодоровський — режисер, що народився в Україні у єврейській родині та провів дитинство під Кропивницьким (до вторгнення нацистів у 1941-му). Як оператор і режисер згодом майже 20 років він працював на Одеській кіностудії, але після здобуття Україною незалежності залишився жити в Москві та прийняв російське громадянство. Та й сам фільм з Україною нічого спільного не має: його дія відбувається у Москві, а всі головні ролі виконали російські актори.
Одна з них навіть була номінована на нагороду 95-ї премії в категорії «Повнометражний документальний фільм» — робота данського режисера Сімона Леренґа Вільмонта «Будинок зі скалок» Це розповідь про відірваних від батьків дітей у прифронтовому Лисичанську на Луганщині. Вона офіційно не представляла Україну, але в команді фільму було вдосталь українців. Зокрема, другий режисер і лінійний продюсер Азад Сафаров, продюсерки Дар’я Бассель і Олександра Кравченко, координаторка та консультантка Олена Розвадовська. Тоді на церемонію нагородження у березні 2023 року до Голлівуду поїхали й героїні фільму, виховательки Лисичанського центру Ольга Тронова та Маргарита Бурлуцька.
Інший фільм Сімона Леренґа Вільмонта, «Віддалений гавкіт собак», у 2019-му потрапляв у короткий список у тій самій секції повнометражних документальних робіт, що претендували на номінацію 91-го «Оскара». Фільм не був знятий в українській копродукції, але розповідав українську історію: головний герой — десятирічний хлопчик, який живе у невеличкому селі неподалік Маріуполя, поруч із лінією фронту першої фази російсько-української війни.
До шортлиста 92-ї премії внесли «Пофарбоване пташеня» Вацлава Маргула — ігровий повнометражний фільм знімали, зокрема, на території України, але висували на «Оскар» від Чехії.
Ще один документальний фільм про Україну, «Зима у вогні» Євгена Афінеєвського, у 2016 році був номінований на 88-й «Оскар». Стрічка показувала події Революції гідності 2013-2014 років, межуючи тодішні кадри з осмисленням Євромайдану його учасницями та учасниками. Стрічка від Netflix також маркована, як українська копродукція.
Нарешті, першим українським номінантом на премію Американської кіноакадемії деякі кінознавці вважають «Військово-польовий роман», що представляв СРСР у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою» на церемонії 57-го «Оскара» у 1984-му. Фільм зняв на Одеській кіностудії Петро Тодоровський — режисер, що народився в Україні у єврейській родині та провів дитинство під Кропивницьким (до вторгнення нацистів у 1941-му). Як оператор і режисер згодом майже 20 років він працював на Одеській кіностудії, але після здобуття Україною незалежності залишився жити в Москві та прийняв російське громадянство. Та й сам фільм з Україною нічого спільного не має: його дія відбувається у Москві, а всі головні ролі виконали російські актори.
2
3
«Ніхто не може сказати, що вбивство дітей — це ’не все так однозначно’». Мстислав Чернов про його «20 днів у Маріуполі»
1
2
3
11
Все равно никакой фильм не покажет то, что жителям Мариуполя пришлось пережить. Но рашистам нормально людей и детей убивать, они так же жрут, срут. Конченный народ.
1
10
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу