Какое у Вас было самое тяжелое время в жизни?

Первый месяц большой войны. Внутри была пустота. Не спала вообще

Ох и раздел выбрали))

Последние почти 2 года

Декрет. Как вышла жизнь наладилась, дети подросли легче стало

было и было,вам какое дело, надо развлечь вас неприятности вспомнить?

2014-2015, и 2022.

два года, когда у ребенка была задержка в развитии
год, когда бабушка лежала парализовання
и сейчас, когда я пребывают в кризисе по всем фронтам

Все время войны. И вылезти из этой ямы невозможно. Но и до войны было плохо, но хотя бы было где жить. Вообще вся моя жизнь - сплошная боль, начиная с детства.

Постоянно, после того как узнала что ребенок неизлечим. Несколько лет темнота

15-17 лет в 90е. Нищета и мерзость. Потом все наладилось. Детство тоже хорошее было.

Відкрила бутік в новусі
Це був страшний час , рік змії , вона мене чуть не удушила, зайшла в мінус 5 тис дол , оренда була 1500 ує там плюс інші платежі навіть зарплата прибиральниці , туалети , стоянка
Це був страшний рік (((
Хай Бог милує ,13 р тому ,ніякі мотивації мої керівництво не роздивлялося , ніяких знижок на оренду - плати або пошла вон ((( сволота ,
новуси з тих пір ненавиджу і не ходжу туди

Последние три года. Два года борьбы с онкологией у мужа. И почти год после его смерти.

Таких периодов у меня в жизни было два. Один - в 6 лет. Когда мать, забрав меня от бабушки и дедушки, таскала где попало. Это длилось на протяжении полугода. Потом тетя забрала меня оттуда и передала бабушке с дедушкой.
Второй - в 16 лет. Когда я снова жила у матери, и ко мне приставал ее сожитель. Это длилось на протяжении нескольких месяцев. Потом мать отправила меня обратно к бабушке и дедушке

Когда я одевалась в 1 юбку и 1 свитер, когда я худела с 58 до до 42, когда меня изнасиловали, когда я влюбилась и мной пользовались, когда я переехала в Киев и у меня не было денег, когда родила ребенка, когда муж потерял бизнес, когда вышла на работу с маленьким ребенком, когда повысили не меня, когда уволилась, война.... 2 год опы полной, худею с 85 без работы и денег

Я думала,что когда я развелась это был конец света
Но сейчас я на дне
Каждый день морально готовлюсь,чтобы умереть (что то сделать)
У меня столько неизлечимых болезней +рак+ребёнок ушёл жить к такому же(однополый брак)
Война для меня в моем случае не самый худший вариант

Не отвечайте.Вас же никто не заставляет.Нет,Вы знаете может такая тема поможет мне и еще кому-то кто будте читать.Что у всех почти бывают плохие времена,что у всех бывает дикая боль.Может кто-то осознает что бывают намного хуже ситуации и нужно быть сильным и держатся.

Зараз важко і боюся щоб не було ще гірше

Спочатку, в підлітковому віці смерть котів. Потім хвороба бабусі. В неї була деменція. Просто не впізнавала своїх дітей, мене. Найважче діагноз мами - рак та її смерть. Я не можу це прийняти і повірити до сьогоднішнього дня. Часто, коли засинаю, не розумію, чи це реальність чи вигадка, але повністю заперечую її смерть. Дуже важко.

Держитесь пожалуйста

Дуже вам співчуваю. Як одна людина може все це витримати?

им стоит вспомнить Иисуса Христа, ему хуже было

Декрет. З року сина до трьох.
Допомоги ніякої ні від кого не було. В садочок пішов в 2 роки. Думала вийти на роботу. Тиждень в садку, місяць вдома. Дуже хворів.
Вийшла на роботу— ожила. Свої гроші, колектив, зайнятість корисною справою.
Та і чоловік по іншому ставитися почав. Розумів, що я від нього не залежу.
На другу дитину так і не наважилась.

Спасибо
У меня такой загон в депрессию,что уже не вижу смысла жить
Поддержки нет

Може б вам за кордон поїхати на лікування? Зараз онкологію безкоштовно українцям лікують

Вот и я этого не понимаю
Была бы плохим человеком, было бы понятно
Но я мужу ни разу не изменила,занималась ребёнком,всё делала,всем помогала,не воровала
Вот думаю за что?

Сейчас.
Навалилось очень много. И финансовые проблемы (пусть и не особо большие, но все же) и морально очень тяжело.
С одной стороны я понимаю, что в моих силах все решить/помочь, понимаю что кроме меня некому взвалить на себя. А с другой стороны я ни в чем не виновата, я хочу быть маленькой девочкой и ничего не решать.

Я одна
Языка не знаю
Там долго нужно ждать оформления документов

Где-то в 95-96,когда отчим ушел в запой и перепутал день с ночью.А у меня ГОСы и диплом.В 2014 и в первые месяцы войны((

Розлучилася в 28,з 2-ма малими дітьми на зйом,робота з 8-18,діти і садочку чергова група.Потім кредит на житло на 7-м років.Ну,легко взагалі-то було ніколи,то навіть і не знаю

Дуже важко зараз
З 2020, онко у батька, працювала і доглядала за ним більше двох років, потім почалася війна, через пару місяців батька поховала, виїхала з сином за кордон. Теж не легко, але друзі допомагали. А потім через рік син схотів повернутися в Україну. І повернувся. І за місяць в нього, підлітка, фізично міцного як ми думали, у розквіті сил, він готувався стати військовим, накачанний, самовмотивований, дисциплінований дуже, в нього знайшли тяжку хворобу нирок, невиліковну на жаль. Важке підтримуюче лікування на роки( прогнози невтішні.
І війна, і я на чужині, де теж стрессово дуже, хто виїжджав зрозуміють.
А я далеко від сина зараз тому що треба гроші заробляти комусь, поки це ще якось можливо, поки стан сина ще більш менш.
Ось така диспозиція.
Але як би не було важко зараз, я розумію що може бути ще гірше в любий момент .
Так що дякую Богу за кожний прожитий день намагаюся не впадати у відчай, рухатися вперед, цінувати кожну мить.
Добре в кого є опора у важкі часи у вигляді свого чоловіка, свого комфортного затишного житла...