Довга Доба. Бадоєв

сльози-соплі 2 години

Смотрела без эмоций, как выключили все. Слишком много пережили и слишком много случилось с моей семьёй. Это защитный механизм психики, так бывает. Многие пишут что не могут, плачут.

Не смотрела и не собираюсь. Смотрю новости в Одессе. Хватает эмоций.

Надо, чтоб весь мир смотрел.

Його показували в НАТО

Главное, чтобы реакция была правильная у них на малую каплю того, что показано

Та хіба вн 2 год? По тв наче десь годину йшов

в ютубі дивилась, він був 2 години

2 години сльоз вчора, досі не можу зібрати себе до купи

В Європі він недоступний до перегляду

в штабквартире?

Я зараз в Європі
Доступний

В залі

Не планирую пока смотреть

Закончится война - может и посмотрю. Пока хватает и так треша ежедневного и всяких роликов в тг, новостных сайтах и тд

Чтобы что?

Как на меня фильм - это громко сказано. Смонтировал все с телефона и все. Истории, конечно за душу брали. Больше впечетлил выпуск Дмитрия Комарова с детьми в Карпатах, два дня опухшая ходила от слез.

плюсуюсь, не очікувала від Бадоєва такого, просто змонтовані відео

А що це за фільм ?
Як знайти

Для них и снимают. А мне интересна реакция Жанны Бадоевой.

По ТВ цензура вырезала много скорее всего. Там есть очень жёсткие кадры😔

А зачем там комментарии? Вам там что-то не понятно? Или надо обязательно разжёвывать, что автор хотел этим фильмом донести?

Ютуб?

Так.

В день ефіру мені показало, що в моєму регіоні недоступний до перегляду. Спробую ще раз

Я заікалася і ревіла, коли жінка із села Студенок біля розбомбленого будинку розповідала про те що через 2 дні помре бо закінчилися ліки, і що єдине що в неї залишилося - це плаття, яке вона випрала щоб чистенькою померти. І у неї почалася істрика від несправедливості. Я ревіла вголос і заікалася, як важко було ці кадри дивитися. Пишу і руки трясуться. Як же хочеться вірити, що у жінки тієї все гаразд.
Пече серце і жме цілий день всередині живота від кадрів про похилого чоловіка біля розбомбленого палаючого будинку в Северодонецьку, як він не хотів виїзджати і казав що удавится чи повіситься від горя. Як же шкода стареньких, так тошно на душі, розуміючи, що вони не виїжджають, бо думають, що в цьому горі вони наодинці.
Нехай Господь нагородить того чоловіка, який вивозив стареньких і нужденних із того пекла. Нехай його сім`я і діти проживуть щасливе життя за такі величезні, безмежно добрі справи.
А Херсонці.... пишаюся і захоплююся ними. Повага і уклін їм за безстрашність. Відклалося в голові крики жінки на фоні протестів: ’даже если вы нас всех убьете, мы встанем из мертвых и отомстим!!’.
Болючий від правди фільм. Як же я ненавиджу рабзыю і їх народ, навіки на багато поколінь заплямований кровʼю невинних українців.