Відносини. Власний вибір чи доля?

Дожила до 50. У чоловіка вже здоров´я посипалося і не може працювати, як раніше. Тому в основному мій дохід.
Іноді згадую свою молодість і відносини. А чи був у мене шанс на успішного?

1 стосунки. Я без житла, він з мамою в трикімнатній квартирі в центрі міста. Мама все зробила, щоб ми розсталися. Підозрюю, що не тільки мені таке влаштувала. 5 років тому випадково дізналася, що він так і не одружився, працює десь на малооплачуваній роботі. Але і в 23 у нього не було потенціалу.

2 стосунки. Йому 30, мамина квіточка. Живе з мамою, працює 3 години в день, бо є дві квартири в оренду і квіточка не може працювати. Через 4 місяці зустрічей видав: "Ми з мамою порадилися, і вирішили, що ти нам підходиш, при умові, що будеш заробляти тисячу баксів мінімум". Звісно я очманіла і послала його. Коли йому було 40 у ньог вже було за плечима 5 шлюбів і на той момент він був безробіній, бо і оренди квартир достатньо та в пошуках тієї, яка достатньо заробляє.

3 стосунки з нинішнім чоловіком. Все добре було 10 років. Мої гроші це тільки мої гроші. А потім хвороба-дипресія після хвороби. Вилікувався, але посипався весь організм. Болячка за болячкою. Працювати на повну не може. Все лягло на мене. І от 6 років прошло з моменту постановки одного діагнозу. Стільки всього пережито і зараз вже купа нових діагнозів. Не смертельних, але заважаючих нормально жити і працювати. Так по дому робить все. Побут взяв на себе. Якихось 10-15 тис в місяць принесе.

І от я думаю, це в мене доля така була, що мені зустрічалися потенційні невдахи чи як? Чи я така недалека вибирала таких?