Цікаво, які легенди ходять про ваше місто, село?

Пьём кровь младенцев

Ходила колись орківська легенда, що ту рускій город. Мокшанє як шось придумають.

г.Днепр, были давно на экскурсии по городу, так было интересно! Всю жизнь тут прожила и ничего оказывается не знала, кто жил, что за дома стоят на исторических улицах. Больше всего меня поразило революционное прошлое, забастовки рабочих, расстрелы и вообще как люди восстали против нищеты и рабства.

Пливли якось козаки по Дніпру чайкою, і раптом почали дряпатися дном об щось у воді, один іншому каже- «Кремінь, чув?»
Інший каже- чув!
Таким чином назва міста- Кременчук, місто на Дніпрі, у нас у місті кристалічний щит виходить на поверхню біля Дніпра якраз.

Або ще кажуть, що назва з тюркської мови , слово «керменчик», що означає «фортеця на річці»

С нашего места можно наносить удары по рашке💪👍

є тунель під озером, з одного берега на інший

Що в парку Браницька перепоховала Потьомкіна під Ротондою

Що в урочищі Голіндерня закопані скарби Браницьких

Що з парку є таємні підземні ходи, де можна було каретою проїхати до палацу в центрі міста.

Це все байки для туристів, як в будь-якому місті)))

Донецьк?

Моє селище називається Липова Долина. Є легенда, що Катерина 2 проїжджала тут і так назвала, бо було багато лип

что мы тут все наркоманы ( отчасти правда )

Моє місто руські назвали ’зле місто’. Бо багато їх здозло при спробі захопити його.

Жил Змей лютый на Рящанской горе. И каждый год Змей забирал лучшую девушку к себе из сел ближайших. И поселилась в селе одном семья. Было в семье три сына-кузнеца и дочка. Настала очередь дочери единственной идти к Змею. И не согласились братья отпускать сестренку.

Выковали они себе мечи и пошли в бой против Змея лютого. И проиграло сражение чудище и побрело к Днепру жажду утолить. А братья быстренько запрягли Змея в плуг и вспахали полосу глубокую.
Освобожденные все девушки радовались и плакали, и наполнили слезами своими чистыми борозду огромную. С тех пор и несет Ориль в Днепр воду чистую как девичья слезы. ДНЕПР !!! я тебя люблю!!!!!!!!!!!!!

Була битва Богдана з ляхами, в них був жовтий одяг .
І все поле було всіяне жовтим після нашої перемоги .
А місцина зі струмками і невеличкими річечками.
ЖОВТІ ВОДИ.

Я в парке была не как турист, ваш город родина моего отца) байки слышала, но парк красивый, да и вообще город удивил, что можно пешком обойти

Мимо маминого села проходил Чорний шлях, по которому татары угоняли славянских рабов, в том числе и красивых украинок в гаремы.

Гуляйполе

Есть у нас дом со шпилем. Так говорили, что там привидение водится. Ааа, и свет иногда в той квартире горит.

Дякую, приємно читати такі відгуки
А ще в нас є тролейбус-гармошка фірми Ікарус, ексклюзив від міськради)))

Пиво тут раніше варили, звідси й назва міста)

Бровари?

Що кожна друга жінка у місті відьма.

👍 так

Город -невест🫢

Вспоминала вспоминала, а у нас их много.
Есть место силы, куда съезжаются ведьмы из разных городов.
Есть легенда, что ГЭС построено ’на костях’, когда строили бригаду привалило в бетон и их не смогли достать, там и оставили.
Не легенда, цирк и один из вузов построены тоже на костях, там раньше были кладбища. Ходит слух, что там бродят призраки, причём это рассказывали даже преподаватели.

У нас роддом построен на кладбище, не легенда, а реальность,

🔱 Старовинні назви районів Києва та значення (ЧАСТИНА 1)
Оболонь — коріння слова «оболонь», очевидно, йде в ті часи, коли люди континенту говорили на одній прамові. Оболонь, італійська Болонья має походження від одного слова, яке позначає, що
’на літо луки розливаються з безліччю озер’.
Поділ - стародавні слов’яни називали місцевість під горою, або ’по низу’, ’по долу’.
Печерськ - має відношення до печер.
Желяни - на місці сучасних Жулян знаходилося святилище слов’янської богині смутку – Желі та
стали звичним нам Жулянами тільки на початку XX ст. з вини службовця імперської канцелярії, що переплутав букву,
Видубичі - саме в цьому місці виплив на берег («Видибай боже») дерев’яний ідол Перуна, який скинув в річку 988 року князь Володимир при Хрещені Русі.
А ось в районі Кирилівської гори мешкав не Бог та не ідол, а справжній дракон. За переказами, легендарного Горинича убив київський богатир Кирило Кожум’яка, а на місці побудували церкву
Деміївка з’явилася в XIX ст. і пов’язана з купцем Демієм.
Борщагівка — названа від річки Борщівка, на берегах якої ріс борщець, або щавель, звідки і походить назва борщу (борщець - інгредієнт).
Сирець - походить від виробництва необпаленої цегли, - сирцю.
Шулявка – йде корінням в Київську Русь. Тільки тоді ця місцевість іменувалася трохи по-іншому – Шелвів борок (так називали невисокий лісок із галявинами) та пізніше складне на вимову слово перетворили в Шулявку.
Конча-Заспа — у цьому місці козаки напали на сонне польське військо, і польські вартові, щоб розбудити сплячих шляхтичів, голосно кричали «Кінчай засипати!».
Куренівка – в козацькі часи стояли курені.
Теремки – за часів Київської Русі знаходилися тереми знаті.
Вітряні Гори – пагорби неподалік виноградників, де зазвичай дме сильний вітер.
Осокорки – від дерева осокір, яке і зараз часто зустрічається в цьому районі.
Виноградар – місце, де вирощували виноград.
Липки - від липової алеї на Печерську, що якось належала Лаврі.
Галагани – від прізвища господарів, поміщиків Галаганів.
Позняки – від прізвища Позняка, місцевого поміщика.
Дарниця - За версією дослідника А. Железного, назва поселення походить від назви р. Дарниця. В деяких тюркських мовах поняття «річка» виражено словом «даріа» (Аму-Дар´я — Мати річка). Вперше Дарниця згадується в 1509 році у стародавніх слов´янських рукописах зі згадки про те, що великий литовський князь подарував Микільсько-Пустиному монастирю ділянку берега на річці Дарниця.
Чоколівка — від прізвища власника друкарні Чоколова, який дав 9 тисяч рублів на придбання землі.
Караваєві Дачі - відповідь у назві, - тут були дачі відомого хірурга В.А. Караваєва.
Кучмин Яр – від прізвища першопоселенця Григорія Кучми.
Вигурівщина - по імені колишнього власника – дворянина Станіслава Вигури (землі під Києвом йому подарував польський король Сигізмунд).
Троєщина - поруч якось знаходилися володіння Троїцького монастиря, на яких кілька сот років тому оселилися жителі Чернігівської губернії.
Либідьська - від назви річки Либідь
Почайна - від назви річки Почайна
Хрещатик - від назви річки Хрещатик
Лук´янівка - на ім´я Лук´яна, який тримав землю
Татарка — від нижньогородських татар, які оселилися поблизу нинішньої Татарської вулиці (названа в 60-ті роки XIX століття), а невдовзі влаштувалися на Подолі біля Житнього ринку.
Протасів Яр - відомий під сучасною назвою від початку XIX століття, коли його землями володів місцевий селянин Протас.
Голосіїво - назва пов´язана зі словом голосити. За легендою, після чергового нападу татар на Київ, саме тут місцевості жителі міста голосили
- оплакували загиблих і захоплених в полон.
Берестейка — від україномовного застарілого топоніма Берестя
Дорогожичі — походить від ’Дороги жити’, бо було місцем помешкання вельмож.
Нивки — назва пов´язана з річкою Нивкою, що протікала на Борщагівці
Святошин - назва має витоки із часів Київської Русі і пов´язується з ім´ям Чернігівського князя Святослава Давидовича, бо ці землі були його вотчиною і дісталися йому у спадок. На схилі літ він перейшов у чернецтво і в народі він звався Святоша. Про це ж загадка у Літописі Руському.
Біличі - утворилися від особливостей рельєфу і угідь. Місцевість мала багато білої крейди, білих грибів та білок у лісах. В документах урочище Біличі вперше згадано в 1161 році.
Берковець - ´бірка´ - вівця, бо тут була наявність монастирського пасовиська. Вперше згадується 1240 року як поселення Берков, що належало Києво-Печерському монастирю.

Запоріжжя ?

Так

(ЧАСТИНА 2)
Биківня - місцеві жителі замість коней впрягали биків, що для цього там утримувались, у вози, які через болота перетягували купецький товар.
Княжичі - згідно з легендою, ще в княжі часи, тут мав свій палац Соловей Розбійник. Літописні ж згадки про Бронь-Княжу відносяться до 1125—1147 рр. Польська королівська грамота згадує про Княжичі як поселення монахів у 1489 році.
Пуща-Водиця - назву місцевість отримала від слова «пуща», тобто густий, непрохідний ліс, і невеличкої річки Водиці, якої вже не існує.
Солом´янка - він солом´яних хат, де мешкали залежні селяни, «закріплені» за духівництвом Києво-Печерської Лаври, та відставні солдати.
Бортничі - рід занять перших поселенців, які в давні часи займалися бортництвом - збиранням у лісі меду диких бджіл з бортей.
Китаїв - від давньослов´янського слова «кита» — «зв´язаний в пучок» сніп.
Корчувате - походить від давнього слова «корч»
(кущ, пень).
Березняки - ’Березняк» походить від березового гаю, що існував у цій місцевості.
Воскресінка - від назви церкви ’Воскресіння Христового’, що на Подолі, якій належали ці землі.
Труханів - дочка половецького хана Тугоркана (Тугорхана), вона ж дружина князя Святополка Ізяславовича мала свою літню резиденції на сучасному Трухановому острові.
Райдужний - згідно уявлення стародавніх, тут знаходився «райський міст-дуга» між «дольнім» і «горнім» світами – тобто особливе святе місце
А які тлумачення та легенди ви знаєте про свої території мешкання?
P.S. Знаймо, хто ми є 🇺🇦
Из просторов Инета 🔱

Легенда, що в Дніпрі живуть здоровенні соми, які жруть людей))))