Як часто Ви спілкуєтеся з мамою по телефону?

Чому питаю. Мені 37 років, і раніше,десь до 32-33, мама дзвонила рідко, спілкувалися десь раз на тиждень. Зараз кожного дня по разів 5-6 дзвонить, і хоче говорити і говорити. І їй потрібно всі подробиці, що їли сьогодні, де була,що купила, де чоловік, де діти, куди завтра йдеш, що плануєте і тому подібне. А потім.. ну що, носиш ту сукню що купила, а що чоловік сказав, а як Ви спали сьогодні..
Я просто іноді не витримую і говорю Яка різниця? Тобто їй треба всі подробиці мого життя.
Просто раніше її це не цікавило.
А тепер говорить що я вредна і не хочу нічого розповідати..
І я вважаю що одного разу на день достатньо поговорити по телефону, а не 5-6 разів.

А сколько ей лет? Она не работает?

Чому питаю. Мені 37 років, і раніше,десь до 32-33, мама дзвонила рідко, спілкувалися десь раз на тиждень. Зараз кожного дня по разів 5-6 дзвонить, і хоче говорити і говорити. І їй потрібно всі подробиці, що їли сьогодні, де була,що купила, де чоловік, де діти, куди завтра йдеш, що плануєте і тому подібне. А потім.. ну що, носиш ту сукню що купила, а що чоловік сказав, а як Ви спали сьогодні..
Я просто іноді не витримую і говорю Яка різниця? Тобто їй треба всі подробиці мого життя.
Просто раніше її це не цікавило.
А тепер говорить що я вредна і не хочу нічого розповідати..
І я вважаю що одного разу на день достатньо поговорити по телефону, а не 5-6 разів.

Говорила зранку і ввечері обов´язково. А тепер нема з ким . Ще з півроку після смерті мами рука тягнулась до телефону. Говоріть, поки є з ким

Чому питаю. Мені 37 років, і раніше,десь до 32-33, мама дзвонила рідко, спілкувалися десь раз на тиждень. Зараз кожного дня по разів 5-6 дзвонить, і хоче говорити і говорити. І їй потрібно всі подробиці, що їли сьогодні, де була,що купила, де чоловік, де діти, куди завтра йдеш, що плануєте і тому подібне. А потім.. ну що, носиш ту сукню що купила, а що чоловік сказав, а як Ви спали сьогодні..
Я просто іноді не витримую і говорю Яка різниця? Тобто їй треба всі подробиці мого життя.
Просто раніше її це не цікавило.
А тепер говорить що я вредна і не хочу нічого розповідати..
І я вважаю що одного разу на день достатньо поговорити по телефону, а не 5-6 разів.

Вона стала незрячею. Я кожні вихідні до них(батьків) їзжу. І там говоримо годинами. І як я тільки приїжджаю додому, вона вже дзвонить і знову говоримо, наче мене в неї не було. Я просто вже не встигаю навіть щось зробити толком бо постійно на телефоні. Так хочеться хоч пару днів не говорити. Наче ж моя мама, я розумію це. Але я дуже не люблю ’вникать’в усі подробиці.
Ще з дитинства в мене є образи на неї. Вона мало приділяла мені уваги, більше тато в мене був мамою, як були перші критичні дні, я злякалася, а вона на мене накричала що я постіль замастила, і я руками прала, дала мені тряпки підкласти, і так і в школу ходила. Ніяких прокладок і пояснень. Я тоді дуже образилася, бо мені моя тітка все пояснила і купила прокладки. Мені було дуже соромно тоді і образливо. І ще багато таких моментів. А тут прямо тепер я повинна їй все розповідати.. ще й сердиться. Бо у тьоті Олі дочка більше уваги приділяє, і дзвонить завжди, а я вредна..
А мені не хочеться, просто не хочеться і все.

Вона стала незрячею. Я кожні вихідні до них(батьків) їзжу. І там говоримо годинами. І як я тільки приїжджаю додому, вона вже дзвонить і знову говоримо, наче мене в неї не було. Я просто вже не встигаю навіть щось зробити толком бо постійно на телефоні. Так хочеться хоч пару днів не говорити. Наче ж моя мама, я розумію це. Але я дуже не люблю ’вникать’в усі подробиці.
Ще з дитинства в мене є образи на неї. Вона мало приділяла мені уваги, більше тато в мене був мамою, як були перші критичні дні, я злякалася, а вона на мене накричала що я постіль замастила, і я руками прала, дала мені тряпки підкласти, і так і в школу ходила. Ніяких прокладок і пояснень. Я тоді дуже образилася, бо мені моя тітка все пояснила і купила прокладки. Мені було дуже соромно тоді і образливо. І ще багато таких моментів. А тут прямо тепер я повинна їй все розповідати.. ще й сердиться. Бо у тьоті Олі дочка більше уваги приділяє, і дзвонить завжди, а я вредна..
А мені не хочеться, просто не хочеться і все.

Яке ви не розумне,до сих пір образи носить.Вони не знали як нас воспітувати.Просто їх не навчили

Тобто не знали? В неї теж були критичні дні, вона не могла мені пояснити нормально?
Знаєте я про них ніколи не чула, і тут прокидаюся вся в крові, я до мами, а вона насварила мене і сказала все негайно випрати! Я пам´ятаю в якому я шоці прала ту простінь. Ні слова про менструацію, поки тітка не пояснила що це буде раз у місяць і що є прокладки, бо в мене на штанці протекло і вона запитала чи пояснювала мені мама.

Чому питаю. Мені 37 років, і раніше,десь до 32-33, мама дзвонила рідко, спілкувалися десь раз на тиждень. Зараз кожного дня по разів 5-6 дзвонить, і хоче говорити і говорити. І їй потрібно всі подробиці, що їли сьогодні, де була,що купила, де чоловік, де діти, куди завтра йдеш, що плануєте і тому подібне. А потім.. ну що, носиш ту сукню що купила, а що чоловік сказав, а як Ви спали сьогодні..
Я просто іноді не витримую і говорю Яка різниця? Тобто їй треба всі подробиці мого життя.
Просто раніше її це не цікавило.
А тепер говорить що я вредна і не хочу нічого розповідати..
І я вважаю що одного разу на день достатньо поговорити по телефону, а не 5-6 разів.

У мамы нет своей жизни, пытается жить вашей.
Еще 12 лет назад подымала трубку со словами «ничего нового не произошло». В ответ выслушивала о неблагодарности и прочем, а потом где и что у нее заболело, кольнуло, кто умер, кто куда посмотрел и тд…Достало.

Раз-два на тиждень.

Так само і я змушена слухати про сусідів, про болячки.
Рік назад я працювала, і коли в неї стався інсульт, я змушена була звільнитися з роботи, бо треба було з нею їздити по лікарнях і цілими днями бути в лікарні, щоб її годувати і допомогати. Зараз вона вдома, сама пересувається, тато їй готує . І я хочу знову на роботу, бо фінансів не дуже вистачає. І коли я їй про це сказала, то вона обурилася, Яка робота? А я? А хто зі мною буде? Ось так. Але всеодно я думаю йти працювати.
Зараз говорить постійно що треба консервацію мені крутити, її багато треба говорить. І я починаю розуміти що моє особисте життя закінчується.
Я її запитала, а якби я жила далеко то що? Вона сказала що жила б у мене..

Чому питаю. Мені 37 років, і раніше,десь до 32-33, мама дзвонила рідко, спілкувалися десь раз на тиждень. Зараз кожного дня по разів 5-6 дзвонить, і хоче говорити і говорити. І їй потрібно всі подробиці, що їли сьогодні, де була,що купила, де чоловік, де діти, куди завтра йдеш, що плануєте і тому подібне. А потім.. ну що, носиш ту сукню що купила, а що чоловік сказав, а як Ви спали сьогодні..
Я просто іноді не витримую і говорю Яка різниця? Тобто їй треба всі подробиці мого життя.
Просто раніше її це не цікавило.
А тепер говорить що я вредна і не хочу нічого розповідати..
І я вважаю що одного разу на день достатньо поговорити по телефону, а не 5-6 разів.

Так само і я змушена слухати про сусідів, про болячки.
Рік назад я працювала, і коли в неї стався інсульт, я змушена була звільнитися з роботи, бо треба було з нею їздити по лікарнях і цілими днями бути в лікарні, щоб її годувати і допомогати. Зараз вона вдома, сама пересувається, тато їй готує . І я хочу знову на роботу, бо фінансів не дуже вистачає. І коли я їй про це сказала, то вона обурилася, Яка робота? А я? А хто зі мною буде? Ось так. Але всеодно я думаю йти працювати.
Зараз говорить постійно що треба консервацію мені крутити, її багато треба говорить. І я починаю розуміти що моє особисте життя закінчується.
Я її запитала, а якби я жила далеко то що? Вона сказала що жила б у мене..