Як часто Ви спілкуєтеся з мамою по телефону?

Отца, как помощника, компаньона и свободных ушей ей не хватает? Че к вам-то присосалась.

Я Вас розумію як ніхто мабуть. Також мама особо не цікавилась мною та моїм життям, і коли її пробиває поговорити на особисті теми, розпитує, то я прям нервую і мені чомусь не зручно, я викручуюсь і перевожу теми🙁

Бо тато на неї сердиться вже і говорить мені, що просто йде в гаражі щось крутить, щоб від неї відпочити.

Вона стала незрячею. Я кожні вихідні до них(батьків) їзжу. І там говоримо годинами. І як я тільки приїжджаю додому, вона вже дзвонить і знову говоримо, наче мене в неї не було. Я просто вже не встигаю навіть щось зробити толком бо постійно на телефоні. Так хочеться хоч пару днів не говорити. Наче ж моя мама, я розумію це. Але я дуже не люблю ’вникать’в усі подробиці.
Ще з дитинства в мене є образи на неї. Вона мало приділяла мені уваги, більше тато в мене був мамою, як були перші критичні дні, я злякалася, а вона на мене накричала що я постіль замастила, і я руками прала, дала мені тряпки підкласти, і так і в школу ходила. Ніяких прокладок і пояснень. Я тоді дуже образилася, бо мені моя тітка все пояснила і купила прокладки. Мені було дуже соромно тоді і образливо. І ще багато таких моментів. А тут прямо тепер я повинна їй все розповідати.. ще й сердиться. Бо у тьоті Олі дочка більше уваги приділяє, і дзвонить завжди, а я вредна..
А мені не хочеться, просто не хочеться і все.

Якщо не хочеться, то і не треба. Я б звонила раз в пару днів і казала, що не встигаю по господарству поратися, по роботі, дітям. Може, що ще знайшли підробітку сказати і зараз на роботі. От немає часу і все. В мене теж образи на маму і тому я б так і зробила.

Я їй так часто і кажу, немає часу. Вона говорить і чим же ти там так займаєшся,що ти завжди зайнята?🙄

2 роки не розмовляла і не виникає бажання