Помогите пережить

Это обдуманое решение, просто уже больше не могу

Не всім заходить відпочинок із подругами. Мені комфортніше із дітьми.

Тю.то в чем беда?чем побольше берите

надо же как-то и головой думать, если всё по декретам и работать не умеешь, да ещё на руках малый ребенок.
элементарное чувство самосохранения должно было сработать, а не желание удержать папку количеством детей.

значит берите деньги и побольше, не ругайтесь с ним, как бы не хотелось, вам нужна сейчас его помощь , чтобы детей вырастить. Обязательно пусть он проводит время с детьми, не запрещайте, это будет ошибкой.

в чем беда? больно автору

Уже легче. Главное оформите все это официально, алименты на троих детей должны быть не меньше 50 процентов от его дохода. И не пока Вы не станете на ноги, а до совершеннолетия детей.

Мужики все такие)пусть деньги берет,а он пусть прет к василисе своей

було вже, повторюєтесь)))

переграєте. так топу не буде)))

ну, вот теперь закатывайте рукава и решайте кроме родительских еще массу других вопросов.
на что рассчитывали, когда устраивали истерики на тему ’уходи’ и раньше, когда в войну, такому косящему на лево, рожали третьего?
и да, обещать не значит жениться...

А троих рожали по его инициативе? Очень хотел, очень просил?

а закон по боку? 50 процентов от его дохода это до 3х лет младшего.
добровольно -то хоть до бесконечности.

Вы очень сильная женщина, вы приняли правильное решение. Вам нужно пережить этот период и у вас начинается другая, лучшая жизнь. Всего вам хорошего, всё у вас будет хорошо.

Автор, тримайтеся. Я вже, неодноразово, тут описувала свою історію. Розлучення було важке, але воно, врешті, стало одним з найкращих моїх рішень в житті.
Якщо вірно скопіювалося посилання, то, ось, короткий дайджест моєї історії: https://sovet.kidstaff.com.ua/question-3574081#864...

А что будет хорошо? Остаться одной с тремя детьми? Или думаете реально устроить личную жизнь с таким прицепом?

как всегда...а в наше время это прям джекпот.

Там ще та Санта Барбара була.
Я жила в його квартирі і сказала, що нікуди не збираюся іти, тут садочок у дворі, поліклініка поруч. Хоче, нехай валить. Але якщо піде назаажди, то назад повернення не буде. Дала йому вибір зробити. Бо він мабуть дуже хотів, щоб я його випхала.
Не знаю, як я вижила. Бо він жив з нами, а з нею працював. Потім вона народила, він бігав туди сюди. Дитина народилася не здорова (важкі пологи). Гроші їй давав. Ця тягоніна була довго. Я одразу на роботу вийшла, дітей на нього повісила, бо на роботі до пізна була. Потім він собі вирішив по сб і нд їздити туди ( вона жила біля міста). Мені все надоїла, і з подругою поїхала до неї в гості. Їх не було, була мати її. Я не скандалила, просто сказала - нехай дасть мені спокій, що я хочу розлучення, а він не дає, що в нього постійні гульки, як не з одною то іншою ( хоча це все була неправда, я реально блєфавала). Тобто я повела себе так, що він мені не потрібен такий гулящий, але не хоче давати розвод. Ще так оглянулася по модному, зачіска, макіяж. Тіна крута мадам . Поки ми говорили з її маман, то вони прийшли. Я просто сказала, що нехай дасть мені спокій, а якщо вона хоче його забрати то нехай забирає. І показово забрала його дорогі ботінки зі словами - купиш собі нові, бо ці я купила ( теж прибрезала на ходу))).
Виставила його нищебродом гулящим і пішла .
Там його теж турнули. Приплівся додому через день.
Не скажу, що ми норм жили. Бо в мене була до нього просто ненависть. Але заради дітей вирішила трохи потерпіти.
Тепер саме цікаве - він зробив тест ДНК. Дитина НЕ ЙОГО виявилася.
Але все одно мені було огидно. Потім рік часу не жили, я його вигнала з його квартири. Весь час допомогав, мене з роботи забирав машиною, поки я на роботі то він вдома з дітьми ( кормив, уроки). Потім вже на ніч уходив.
Ну і якось ми знову зійшлися. Минулу тему не підіймаємо.
Дитина коханки померла у віці 7 років. Подробиць не знаю , в нього не питала. Випадково общі знайомі розповіли.
Оць така історія. Але я навіть зараз не знаю звідки в мене взялися ті сили, щоб умом не тронутися.

А жизнь - это только свою кормилицу пристроить? И есть личная жизнь и у матерей трёх детей, представьте.

так автор просил поддержки.вот и она!

Не только, но и ее тоже

Рожала потому что хотела и не жалею.

Ключевое хотела.

Спасибо большое за поддержку

Вот как так???

так теперь и нечего страдать.у вас дети и вы не одна.с тремя не соскучишься.

мужья не навсегда.они то уходят, то умирают.
деньги вам дает, значит всё хорошо.
сможете - будете давать детей ,чтобы голубкам некогда было ворковать или на прививки и на школьные собрания пусть ходит-водит.
как-то приспособитесь.

пресекайте это ’помогать’ на корню. не помогать, а нести полную ответственность за воспитание детей, проводить с ними половину своего свободного от работы времени, лечить, сбивать температуру по ночам, и оставаться с ними жить, пока вы поедете лечить нервы от стресса. помогатор хренов. и делать это он обязан будет не ’пока вы не встанете на ноги’ а до совершеннолетия младшего ребенка, напомните ему об этом.

поверьте, одной с тремя детьми - намного лучше живется , чем с бл:дующим мужем.

Самый крутой совет

І ще, автор, що б тут вам не написали, знаю, вам, всеодно, страшно. Бо пишуть позитив - і питання одразу в голові: ’А, раптом, це просто часний випадок?’; пишуть негатив - ’О, і в мене так може бути’. Знаю. Пройшла.
Але я напишу так: це ваше життя і вам його жити. Якщо ви прийняли рішення про розлучення, то, скоріш за все, для цього були вагомі підстави. Скоріш за все, ви не згодні з тими стосунками і вашою роллю в них, які вам пропонує ваш, поки що, чоловік. І, в такий ситуації є три рішення: змиритися (не ваш варіант, як я розумію); змінити точку зору чоловіка (не виходить, та й не може вийти, бо люди міняються лише тоді, коли зміни потрібні їм, а не комусь); позбутися тих стосунків, в яких ви не щаслива.
З власного досвіду: або ризик і потенційний шанс на щастя (але це не точно), або гарантоване нещастя і згасання. Я обрала перше. Ваш вибір - за вами. В якості підтримки від мене: я ризикнула і не шкодую.