Стебель березы• 31 августа 2024
Какие вещи вы выкинете после войны?
Есть у вас что-то ненавистное, что связано именно с войной и вы с облегчением это выкинете после войны? Именно материальное, не группы в телеге.
У меня это карематы. Я их ненавижу лютой ненавистью. Хотя вещи и не виноваты. Но выкину их, хоть и не забуду никогда, как сидела на них в коридоре с дочкой.
У меня это карематы. Я их ненавижу лютой ненавистью. Хотя вещи и не виноваты. Но выкину их, хоть и не забуду никогда, как сидела на них в коридоре с дочкой.
показать весь текст
1
7
16
81
0
Мені подруга таблетку дала на випадок ядерки, їм на роботі видавали. Просто мені вже набридло відра з водою, бутлі. За унітазом, за ванною, за дверима коридора. Зняті скління двецята в буфеті, посуд який стояв на полицях в коробках. Заклеєні вставки в дверях зі скла. Скотч на вікнах. Ліжко дитини в коридорі, бо до війни під вікном було. Гармидер виходить.
2
Картон на балконе, на всякий случай если окно вылетит и пенопласт для коктейлей, тоже пусть пока побудет.
А так чего то ненавистного нет
А так чего то ненавистного нет
1
2
Ого,я б одежду не выкидывала, тем более стильную. Тоже тогда помню надела самый теплый свитер. Сейчас его приберегла на зиму. Еще чего, выбрасывать стильный теплый свитер из-за воспоминаний как я в нем переживала? Ни за что!
2
Дуже далеко сховаю увесь піксель і все, що пов´язано зі службою чоловіка, але не викину - це шматок життя, віддам все цивільне зелене, хакі і оте все
Я наоборот те вещи, что пригодились в трудные времена храню. Значит, они действительно нужные, практичные. А те, что валяются годами без дела, вот те выкинуть.
2
Ви планували закидати ворожі танки коктейлями Молотова, я вас правильно розумію? Танки собі їдуть, а ви покурити вийшли і заразом пару пляшечок скинули з четвертого поверху
6
Вы же помните, ка наши бабушки хранили сухари и спички. Я читала что жители Сараево, до сих пор хранят зажигалки, патроны и другие вещи, связанные с войной. Я думаю, что и запасы воды, еды и топлива, заряженные аккумуляторы и повербанки, и другие вещи со мной навсегда.
Ні. В столиці. Як на початку війни все зробили. Так досі рука не піднімається змінити. А раптом..
Я в принципе не храню вещи долго, каждый сезон перебираю гардероб, часть продаю, часть раздаю нуждающимся адресно. За последние 6 лет я переезжала больше 10 раз, в Украине из близких у меня только муж. Мы живем на съемной квартире, своего жилья у меня нет, соответственно нет ни возможности ни смысла хранить вещи годами.
Чому ви не розглядаєте можливість переїзду тих країн, де немає війни? Вам подобається переносити тяготи та поневіряння чи ви - ендемік рідного краю і ніде більше не приживетесь? Без жодного натяку на агресію, просто хочу зрозуміти мислення людей
9
В Києві я вже давно не бачила скотчу на вікнах. Мені здається, що все це більше давить психологічно, ніж може допомогти при обстрілі.
1
Хм. Я бачу по вулиці в багатьох досі на вікнах є. Хтось бронєплівку поклеїв. Є навіть незнаю назву як пластикові ролети, як ставні зовні. В деяких квартирах. Вода у всіх знайомих є запаси. Буває після обстрілу немає води. То про всяк випадок стоїть.
5
Вещи это ерунда, выбросил и нет, а из головы все равно уже ничего никогда не выкинешь. Я от громких звуков вздрагиваю, тишина меня пугает еще больше, прислушиваешься: сирена не сирена, летит не летит. Раньше могла под барабаны спать, сейчас просыпаюсь от любого звука и кажется уже никогда не смогу выспаться.
2
5
1
А де є безпечне місце? Я рік прожила в Німеччині і не вважаю її безпечною країною. Ніхто не знає, що буде завтра і де може бути нова війна. А добре мені тільки вдома, де моя сім´я, мої батьки, моє житло і моя земля.
5
Отдадите его лучше мне. На даче часто света не было и до войны.
По теме - нет таких вещей. Все вещи помогают жить.
По теме - нет таких вещей. Все вещи помогают жить.
Психіка згодом відновлюється, але лише частково, й у всіх. Є товстошкірі люди, їм дещо простіше у стресовій ситуації. Уразливим, чутливим складніше.
В якому місті в Україні ви проживали перед від´їздом до Німеччини та в якому зараз проживаєте? Військові дії в Німеччині завершилися в травні 1945 року і з того часу не відновлювалися, тому вона й безпечніша.
1
1
Я була товстошкіра, не боялася, не ховалася, поки на роботі не попала під ракетний обстріл (вдруге, перший певно не дуже вразив). Шість ракет в кількох метрах від мене... як бабка пошептала, тепер перша біжу в метро. І стала дуже дуже боятися. Психіка в мене стійка, але і стійкість не безконечна.
2
Вода звісно потрібна,якщо у вас її немає , коли виключають світло. Але зняті дверцята, запакований посуд та скотч тільки пригнічують . Мене так дуже бісив шкаф, який довелось переставити, щоб можна було лягти в коридорі. Але я його поставила на місце ще у квітні 22, коли звільнили Київську обл.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу