Білка в колесі• 05 ноября 2024
Подозреваю у сына аутизм, неврологи ставят зпрр
12 лет я не хотела общего ребенка. Мы с мужем прекрасно жили, втроем, с моей дочкой от первого брака. Ей 14 лет сейчас. Младшему 2 года, он проблемный. Но я его люблю, муж тоже. А у меня в голове такая ерунда. Я постоянно звдаюсь вопросом, зачем оно мне надо было?
9
3
45
0
Вот это любовь. Люблю и негавижу называется. Ну отдайте его на усыновление кому-то.
Зачем жизнь ему портить
Зачем жизнь ему портить
7
1
4
А так себе испортишь осуждением от других. Это всё очень тяжело. Видела детей таких , Я б не справилась. Все осудят, но я поддерживаю автора. Я бы не смогла тянуть такого ребенка сама .
4
У знакомого такая внучка, такой же диагноз. Ей кстати дали инвалидность, но ей уже 5 лет.Очень им тяжело. Отец ребенка ушел, мать пытается устроить свою жизнь. Естественно с таким ребенком надо дома сидеть, не работать .
5
Та и автора конечно понять можно,но что ребенку делать? Она его не хочет,а жить ему дай Бог очень много лет,как он это будет делать если уже сейчас его не воспринимают?
3
Какие симптомы? Аутизм ставят до 3 лет , очень легко диагностировать в таком возрасте, потом уже сложнее.
3
мой до 3,6 вообще не говорил, пока не начали заниматься с логопедом, ходили в логопедичекий сад и каждые полгода в речевом центре занимались. В 6 уже почти все выговаривал/ В 7 прекрасно говорил. ЗПРР 1 степени ставили
1
Так автор даже не написала какая проблема, но явно дала понять, что жалеет, что родила, ребенок уже есть, его в мусор выбросить?? Не разговаривает в 2,2 года… какие действия автора, кроме страданий и самостоятельно поставленного диагноза вечером на кухне. Автора вам жалко, а ребенок не человек - он не желанный, не любимый, она его не хотела, но родила.
4
Автор, хоч я народила майже в 30 але це питання я собі задавала років 6. І це ваша психіка так реагує на проблему.
В мене дитина народилась на 2 місяці раніше терміну.
Треш в лікарні.
Потім страх що буде дцп. Пішла в 1.5 року.
А потім зпрр, яке було дуже схоже на аутизм.
Ми пройшли все. Масажі, басейни, дефектологи, логопеди, психологи, томатіси, танці, фізкультура...
І чесно до 5 років прогрес був мінімальний.
Потім трохи стало краще.
В школу йшла ще говорила і розуміла погано. І весь цей час я думала , нафіг воно мені треба.
Зараз їй 10. Більш цікаву і позитивну дитину важко знайти. Вона мене дуже підтримує, пише мені такі няшні книжечки з малюнками, що вони гідні оскара.
Вам раджу набратись терпіння і почати брати вам і дитині уроки ава терарії.
Малювання, ліплення, психолог, логопед, плавання, фізра, танці, велосипед. Нові місця і емоції.
Як згадаю де ми були, то не вірю, що я то все витримала.
В мене дитина народилась на 2 місяці раніше терміну.
Треш в лікарні.
Потім страх що буде дцп. Пішла в 1.5 року.
А потім зпрр, яке було дуже схоже на аутизм.
Ми пройшли все. Масажі, басейни, дефектологи, логопеди, психологи, томатіси, танці, фізкультура...
І чесно до 5 років прогрес був мінімальний.
Потім трохи стало краще.
В школу йшла ще говорила і розуміла погано. І весь цей час я думала , нафіг воно мені треба.
Зараз їй 10. Більш цікаву і позитивну дитину важко знайти. Вона мене дуже підтримує, пише мені такі няшні книжечки з малюнками, що вони гідні оскара.
Вам раджу набратись терпіння і почати брати вам і дитині уроки ава терарії.
Малювання, ліплення, психолог, логопед, плавання, фізра, танці, велосипед. Нові місця і емоції.
Як згадаю де ми були, то не вірю, що я то все витримала.
19
Я, авторе, навпаки - ну дуже хотіла дитину. А коли син народився, то я за перші його 8 років 1000 разів пожалкувала про це бажання. Він був просто істеричний. Ніколи не вгадаєш в який момент і із-за чого в нього станеться нервовий припадок. Тоді діагнозів як зараз не ставили. Не лікували. Я тупо плакала, від недосипу, від відчуття неповноцінності як матері... але любила малого, дуже.
А потім прийшов підлітковій вік, перехід, і щось сталося. Моя дитина стала спокійною, врівноваженою. Зараз він - моя гордість, радість, надійне чоловіче плече. Я не знаю, щоб без нього робила.
Тому, авторе, почекайте. Якщо є затримка - боріться, пробуйте ’дотягнути’. Так, іноді не розумієш за що воно таке, але поки він маленький - треба зробити максимально все можливе і неможливе.
А потім прийшов підлітковій вік, перехід, і щось сталося. Моя дитина стала спокійною, врівноваженою. Зараз він - моя гордість, радість, надійне чоловіче плече. Я не знаю, щоб без нього робила.
Тому, авторе, почекайте. Якщо є затримка - боріться, пробуйте ’дотягнути’. Так, іноді не розумієш за що воно таке, але поки він маленький - треба зробити максимально все можливе і неможливе.
10
Автор, не слухайте цих дур. Іноді абсолютно здорова дитина вимотує так, що не знаєш на якому світі. По суті, до 6 років у дитини супер пластичний мозок, навіть важкі діти, якими займаються неврологі, нейропсихологи, сенсорні терапевти, зовсім не відрізняються від абсолютно здорових і що цікаво, на прикладі декількох сімей бачу, вони більш впевнені, комунікабельні, розумні ніж повністю здорові діти які просто росли в звичайній сімї
4
Вы большие молодцы, описали всю свою историю с теплом и любовью, а от автора веет холодом и безразличием, жалко ее ребенка
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу