Ms. Iphone• 07 ноября 2024
А у вас было ощущение, что вы живёте не свою жизнь?
У меня всю жизнь ощущение, что я тяну лямку и это не моя жизнь. Вся моя жизнь была мрачной и безрадостной
1
4
2
Сусановна• 07 ноября 2024
нет, всякое бывает и хорошее и плохое, но ничего страшного, все равно, считаю, жизнь прекрасна
4
Слобожаночка• 07 ноября 2024
Нет, не скажу что легко всегда, но я смотрю на все как на череду приключений. Люблю свою жизнь
ЧукИГеки• 07 ноября 2024
У меня ощущение, что тяну лямку, но это моя жизнь, кто-то живёт по другому, у кого-то одни кайфушки, нет, наша жизнь состоит из обязанностей, начиная с детсада и до пока не сляжешь, и никуда мы от этого не денемся, нужно находить отдушину, радость какую-то, меньше париться о вещах, повлиять на которые мы не в силах?!
3
Трахтибидох• 07 ноября 2024
Да, в няньку превратилась. Но менять ничего нельзя, будут плохие последствия.
3
Трахтибидох• 07 ноября 2024
Ответ дляСлобожаночка
Нет, не скажу что легко всегда, но я смотрю на все как на череду приключений. Люблю свою жизнь
Приключение, это, когда под дождь попала. А когда изо дня в день, из года в год, кухня, уход за близкими... На себя времени совсем уже не осталось, физических сил тоже.
Вообще, я тоже веселая.
Вообще, я тоже веселая.
8
Тирамісу на терасі• 07 ноября 2024
Ответ дляМурзилка
Ні, не чиюсь, свою. Просто життя - гімно. От і все.
шо случілось? випийте кави, отримайте статеве задоволення і стане краще
6
Мурзилка• 07 ноября 2024
Ответ дляТирамісу на терасі
шо случілось? випийте кави, отримайте статеве задоволення і стане краще
Та нічого не трапилося. Просто трапилося життя. У мене достатньо приємностей в житті, просто вони не перекривають загальної картини.
2
Тирамісу на терасі• 07 ноября 2024
Ответ дляМурзилка
Та нічого не трапилося. Просто трапилося життя. У мене достатньо приємностей в житті, просто вони не перекривають загальної картини.
в нас усіх війна, на жаль :(
я розумію
я розумію
Слобожаночка• 07 ноября 2024
Ответ дляТрахтибидох
Приключение, это, когда под дождь попала. А когда изо дня в день, из года в год, кухня, уход за близкими... На себя времени совсем уже не осталось, физических сил тоже.
Вообще, я тоже веселая.
Вообще, я тоже веселая.
Многое зависит от восприятия... У меня было такое себе детство, но оно научило меня полному пофигизму и философскому отношению к вещам. Ну вот я живу с мамой не молодой и ребенком и овчаркой, работаю много, в принципе сама всех содержу нас, забочусь обо всем естественно от покупок до ремонта, вроде звучит печальненько, но работа норм, не мечта, но можно посещать, ребенок талантливый и вообще лучший, с мамой мир, собака конечно была плохой идеей. Было завела любовника, отличный секс, сейчас познакомилась с мужчиной серьезным, типа любовь-морковь, начали с ребенком бегать утром пару раз в неделю (жаль собака не хочет) и учить француский по воскресеньям... Даже самой интересно посмотреть что дальше будет. Просто разбавьте рутину эмоциями и новыми впечатлениями.
1
7
1
Девальвация• 07 ноября 2024
В мене дивні відчуття з іншого приводу.
Мене вчили зовсім іншому в моєму дитинстві. Інші були ідеали, суспільство, мрії, відносини між людьми. Я хотіла так само навчати і своїх дітей. Але світ перевернувся. І якщо десь в 90ті ще воно було якось схоже на моє світосприйняття. То зараз просто все навколо по іншому. Зовсім інше суспільство. Діти вже зовсім з іншим в голові. Капіталізм довбаний змінив людей на всі сто.
Лише коли я зустрічаю дуже старих людей біля 90 років, я відчуваю в них те, що колись намагалися закласти в мене. Ті відносини, ту культуру. Дуже старі люди такими і залишились. А сама я вже змінилася, змінилось і моє покоління.
Ось таке дурне відчуття.
Мене вчили зовсім іншому в моєму дитинстві. Інші були ідеали, суспільство, мрії, відносини між людьми. Я хотіла так само навчати і своїх дітей. Але світ перевернувся. І якщо десь в 90ті ще воно було якось схоже на моє світосприйняття. То зараз просто все навколо по іншому. Зовсім інше суспільство. Діти вже зовсім з іншим в голові. Капіталізм довбаний змінив людей на всі сто.
Лише коли я зустрічаю дуже старих людей біля 90 років, я відчуваю в них те, що колись намагалися закласти в мене. Ті відносини, ту культуру. Дуже старі люди такими і залишились. А сама я вже змінилася, змінилось і моє покоління.
Ось таке дурне відчуття.
1
1
6
Цветочница• 07 ноября 2024
І звісно ж ваше життя мало бути яскравим, щасливим, легким, лише позитив, лише успіхи.. Так?
І тоді б ви не думали, що не своє життя живете😁
Здається це якесь осіннє загострення 🙄, тема на темі про ’все жихливо, нема сенсу жити’....
І тоді б ви не думали, що не своє життя живете😁
Здається це якесь осіннє загострення 🙄, тема на темі про ’все жихливо, нема сенсу жити’....
Пацелуйнитуда• 07 ноября 2024
Да, у меня на протяжении 3 лет ощущение что живу не свою жизнь. Я была в шаге от осуществления своей мечты, ради которой очень много работала. Сейчас из за мужа живу в другой стране, скитаюсь по сьемным квартирам имея свою квартиру, мечта моя здесь не осуществица , родные далеко , засыпаю и просыпаюсь с мыслью что я предала себя
6
Хочу наколоти губи• 07 ноября 2024
Ответ дляПацелуйнитуда
Да, у меня на протяжении 3 лет ощущение что живу не свою жизнь. Я была в шаге от осуществления своей мечты, ради которой очень много работала. Сейчас из за мужа живу в другой стране, скитаюсь по сьемным квартирам имея свою квартиру, мечта моя здесь не осуществица , родные далеко , засыпаю и просыпаюсь с мыслью что я предала себя
Ви мріяли про дім?
Хочу наколоти губи• 07 ноября 2024
Ви щось не доробили для себе, що хотілось - що? Що вас блокує від цього?
А мене дивує наскільки люди стали матеріально залежні, що не уявляють свого життя без грошей і комфорту. Всім потрібні квартири, ремонти, машини, дорогі речі, айфони тощо. Система настільки поглинула людей, що вони зовсім не розуміють наскільки залежні.
Якщо , наприклад, завтра сказати, що будуть авіабомбами бомбити до тла місто, або впаде ядерна бомба - люди нікуди не поїдуть, бо бояться виживати без грошей. Тобто людина ладна віддати життя за гроші. Вона не поїде в закинутий будинок в горах, не буде садити огород і їсти одну картоплю, аби вижити. Вона готова померти в комфорті. А як був голодомор, люди виживали ....А зараз: і куди я поїду? І що я там буду робити? А інтернет, а магазин, а освіта дитині, а робота?
Серйозно? Завтра тебе не буде, яка робота? Ти не хочеш поїсти одну картоплю, але вижити?
Я не думаю, що хтось зрозуміє суть моїх слів, бо це вже така система, залежність
Якщо , наприклад, завтра сказати, що будуть авіабомбами бомбити до тла місто, або впаде ядерна бомба - люди нікуди не поїдуть, бо бояться виживати без грошей. Тобто людина ладна віддати життя за гроші. Вона не поїде в закинутий будинок в горах, не буде садити огород і їсти одну картоплю, аби вижити. Вона готова померти в комфорті. А як був голодомор, люди виживали ....А зараз: і куди я поїду? І що я там буду робити? А інтернет, а магазин, а освіта дитині, а робота?
Серйозно? Завтра тебе не буде, яка робота? Ти не хочеш поїсти одну картоплю, але вижити?
Я не думаю, що хтось зрозуміє суть моїх слів, бо це вже така система, залежність
3
2
Крию матом страшно• 07 ноября 2024
Ответ дляПацелуйнитуда
Да, у меня на протяжении 3 лет ощущение что живу не свою жизнь. Я была в шаге от осуществления своей мечты, ради которой очень много работала. Сейчас из за мужа живу в другой стране, скитаюсь по сьемным квартирам имея свою квартиру, мечта моя здесь не осуществица , родные далеко , засыпаю и просыпаюсь с мыслью что я предала себя
У меня также. Но настраиваю себя. И думаю о ребенке
Мурзилка• 07 ноября 2024
Ответ дляYaЯна
А мене дивує наскільки люди стали матеріально залежні, що не уявляють свого життя без грошей і комфорту. Всім потрібні квартири, ремонти, машини, дорогі речі, айфони тощо. Система настільки поглинула людей, що вони зовсім не розуміють наскільки залежні.
Якщо , наприклад, завтра сказати, що будуть авіабомбами бомбити до тла місто, або впаде ядерна бомба - люди нікуди не поїдуть, бо бояться виживати без грошей. Тобто людина ладна віддати життя за гроші. Вона не поїде в закинутий будинок в горах, не буде садити огород і їсти одну картоплю, аби вижити. Вона готова померти в комфорті. А як був голодомор, люди виживали ....А зараз: і куди я поїду? І що я там буду робити? А інтернет, а магазин, а освіта дитині, а робота?
Серйозно? Завтра тебе не буде, яка робота? Ти не хочеш поїсти одну картоплю, але вижити?
Я не думаю, що хтось зрозуміє суть моїх слів, бо це вже така система, залежність
Якщо , наприклад, завтра сказати, що будуть авіабомбами бомбити до тла місто, або впаде ядерна бомба - люди нікуди не поїдуть, бо бояться виживати без грошей. Тобто людина ладна віддати життя за гроші. Вона не поїде в закинутий будинок в горах, не буде садити огород і їсти одну картоплю, аби вижити. Вона готова померти в комфорті. А як був голодомор, люди виживали ....А зараз: і куди я поїду? І що я там буду робити? А інтернет, а магазин, а освіта дитині, а робота?
Серйозно? Завтра тебе не буде, яка робота? Ти не хочеш поїсти одну картоплю, але вижити?
Я не думаю, що хтось зрозуміє суть моїх слів, бо це вже така система, залежність
Ви ж зараз на картоплі вживаєте, пишете з власного досвіду? Проміняли вже комфорт на виживання? Чи так, порозкидатися теоретичними думками вирішили.
5
Бувало раніше таке відчуття.
Хоча я дуже багато працювала, завдяки цьому у мене було все, що треба в матеріальному плані. Житло, авто, часті подорожі, речі, ресторани. При цьому іноді я ловила себе на думці, що це не моєе життя і взагалі, що я щось упускаю.
Я хотіла бути гарною дружиною, донькою, невісткою, мамою , подругою і постійно враховувала чужі побажання. Ось через це і було те відчуття.
Зараз я в чужій країні, працюю дуже багато, вчу німецьку мову параленьно підтягую англійську, бо виявила свої слабкі сторони🙃читаю книги українських авторів. загалом, я займаюсь зараз тим, що хотіла давно і відкладала через різні обставини. І відчуття чужого життя зникло. Накриває тільки моментами від конкретних проблем.
Хоча я дуже багато працювала, завдяки цьому у мене було все, що треба в матеріальному плані. Житло, авто, часті подорожі, речі, ресторани. При цьому іноді я ловила себе на думці, що це не моєе життя і взагалі, що я щось упускаю.
Я хотіла бути гарною дружиною, донькою, невісткою, мамою , подругою і постійно враховувала чужі побажання. Ось через це і було те відчуття.
Зараз я в чужій країні, працюю дуже багато, вчу німецьку мову параленьно підтягую англійську, бо виявила свої слабкі сторони🙃читаю книги українських авторів. загалом, я займаюсь зараз тим, що хотіла давно і відкладала через різні обставини. І відчуття чужого життя зникло. Накриває тільки моментами від конкретних проблем.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу