Як ви змирились з цим?

Дівчата, питання до тих, хто був/живе в такій ситуації:
1. ви вийшли заміж по молодості, по коханню, по дурості, бо захотіли, в кожного своє...
2. починаєте жити разом, рік, два, більше і розумієте, що він безперспективний. Його влаштовує жити на зп 20-25 тис, йому не треба гарний відпочинок, подорожі, розвиток, його влаштовує от таке спокійне, тихе життя, від зп до зп, економія й тд.
3. намагаєтесь мотивувати, натякати, говорите прямо, що хочете кращого життя ( і самі теж працюєте й розвиваєтесь) - а він не піддається.
4. як до чоловіка і до тата - претензій майже немає, не ображає, не пʼє, ніби вас любить, хороша людина. Але...
він середнячок.
Ви потрапили в те життя, якого боялись - коли ви оплачуєте все 50 на 50, але вже так виходить, що ваших там стає 70, а його 30...ви економите, утискаєте свої потреби, залазите в кредитку, вночі плачете, бо хочеться і машину і гарні речі і дитині щось дати...
Але ви розумієте, що він -не зміниться. Ніяк. Він отакий.
Що б ви робили в цій ситуації? Кидати його? Змиритись і придушити свої хотілки?
Які ваші думки?
*прохання без "куди ти дивилась", я виходила заміж по закоханості й страху, що треба пошвидше, так, дурепа,знаю
* мені зараз 28, йому 36