Робота, це нормально чи не зовсім?

Мені цікаво чи це у всіх так на роботі? Через те що в відділі не вистачає працівників, часто доводиться робити одному за трьох, "работа на износ " одним словом. Мої колеги і шефиня мають більш близькі стосунки одне з одним, вони роками разом працювали, знайомі сім´ями, я працюю останні роки тут, і в більшості тримаю нейтралітет, нічого особистого не розповідаю, роботою не живу, просто прихожу, роблю свою роботу і йду додому. Шефиня в очі ніколи нічого не каже, зауважень не робить під час роботи, і ось сьогодні прилітає в телеграм чергова її петиція, що ми погані працівники, нічого не робимо, щоб ми хоч в щось вникали , бо нам все побарабану, зарплату отримуємо і більше ні в що не хочемо вникати. І це написала людина якої більшість часу немає на своєму робочому місці, або свої особисті питання вирішує, або "п´є каву" з керівниками сусідніх відділів, коли в відділі запара , нічого не встигаємо , рідко коли допоможе, може просто покинути і піти по своїх справах, а потім в чат пише претензії що щось не так зроблено, що чого ви те не зробили, а чого те. Хоча під час наради вона нічого про це не каже, а ми типу маємо самі здогадатись. Раніше я так хвилювалась через це, бо віддавалась роботі на повну, могла затриматись , прийти раніше, і всеодно була погана. Зараз я почала ставити себе на 1 місце, і зрозуміла, що це просто робота, на яку я ходжу заробляти гроші, втомилась, будь добра відпочинь 10 хв, а не як раніше, що жодного відпочинку і нічого ніколи не встигала. А до її петицій в мене вже імунітет виробився. Чи є тут керівники? Що скажете з цього приводу?