вы бы пошли на встречу с человеком на инвалидной каляске с сз?

Господи, тут же про встречу спросили, а все уже под венец и в кровать прыгнули

Спасибо всем за честные ответы.
А то если создать тему, что не захотела с таким строить отношения- забросали бы тапками и обозвали последними словами.

Удивили тут ответы.
В тик ток часто есть типа такой опрос и все массово пишут и поддерживают....

в тик токе нету анонимов

Время самый дорогой ресурс. Зачем его тратить впустую? Понятно же женщины надеются на отношения.

Автор, нет конечно же. Жизнь не так проста изначально - дополнительные обузы ни к чему. Полюбите себя. У меня подруга хирург-онколог на Верховинной - 90% мужиков разводятся с женами, когда узнают про их диагноз.

Поддерживают что? Что другие на свидание пойдут?

Категорически нет, у меня сын с инвалидностью, Боливар не вынесет двоих.

Что герой, найдетдете девушку, ты лучший

Как то так

Это не значит самой идти с ним на свидание. Держат за него кулачки

не считаю обрастание знакомыми, если они мне интересны и полезны, потерей времени. Невозможно же всех мужчин рассматривать исключительно для личных отношений

Да, и это тоже

я месяц провела ..
коляска не показатель, разбираться нужно . причина Сейчас раз в неделю по 10 км пробежка и т д

Залежно від обставин.
Крісло колісне для мене не перешкода, але ’красивий і хороший’ теж зовсім не достатній аргумент.
Я на соціальній роботі навчалася, був досвід спілкування з людьми з інвалідністю. Вони усі різні - характер, темперамент, хтось ще й травмований психологічно.
Навіть на кафедрі у нас навчалося 2 студенти на кріслі колісному: один спинальник, який народився здоровим і отримав травму в дитячому/підлітковому віці, інший з народження (дцп). Той, що народився здоровим і отримав травму - активний, позитивний, чудово адаптувався і ледь не перегони на кріслі влаштовував. В нього більше шансів на повноцінне сімейне, ніж у іншого з дцп.
Знаю історії одружених, але там або історія - здорова дружина медсестра і познайомилися в санаторії, або здоровий чоловік і дружина на кріслі колісному, але познайомилися в церкві (протестанти). Або обоє з дцп, але чоловік ходячий (хоча ходить і говорить важко), дружина - ні.
В усіх цих випадках сімей - людина з інвалідністю сильна морально, її не потрібно прямо опікати, рятувати і няньчити. І здоровий партнер з адекватними запитами, без бажання рятувати світ.
Загалом вважаю, що такі пари до стосунків мали б багато і тісно спілкуватися в певному середовищі, яке їх об´єднує.
Бо не природньо свідомо шукати не здорового партнера, ми ж не свідомо та інстинктивно прагнемо здорове потомство.

Так можна ж протези носити

Спинальники не могут ходить, и протезы тут ни при чем