Ситуація в колективі: я дурна чи людина з гниллю? Що думаєте?

Я сиділа в кабінеті одна. Щастя тривало недовго: з віддаленої роботи вийшов відділ, і до мене посадили дівчину (не вистачило місця в опенспейсі).
Дивлюсь, вона така відлюдькувата, ні з ким не спілкується, сидить і мовчить. Так як ми однолітки, і сидимо разом, я вирішила з нею потоваришувати.
Мені стало її шкода.
Я старалась знайти спільну мову, ніби подружились, почали довіряти секрети (більше я їй, скажу чесно).
І ось вже декілька разів я ловила її на тому, що вона мої таємниці розповідає колегам, коли ми в одній компанії: просто спілкуємось чи на кухні.
Умовно, стоїмо 6ро, і вона при них це розповідає, сміється і дивиться мені в очі.
Або те, що вона ніколи ніяк не виручає мене по роботі: хтось може скаржитись на мене, а вона мені про це не розповість, не підкаже.
Хоча я їй постійно допомагаю.
Або коли я їй щось говорю тихо, вона повторює це в голос при інших і каже ʼв тебе що, є якісь таємниці від колективу?ʼ
Або коли з кимось на роботі виникає не те що конфлікт, просто якесь питання зʼясовуємо, вона завжди стає на бік іншої людини, навіть не слухаючи мою точку зору - ʼмені це не цікавоʼ.
Я відчуваю нудоту. Так неприємно…хотіла допомогти їй і отримала таке
Чи може я не так все розумію?