Як_наготую...• 24 апреля 2025
У кого переїзд випав на жіночі плечі ?
Я виїхала тоді, коли на мого чоловіка всім було вже пох…
Сама лікую, сама піднімаю на ноги.
Донька вчиться але тут.
Я працюю на двох роботах чоловік отримує пенсію українську - якраз хватає на ліки.
Я і тупо морально не витягую
Чоловік тут жити не хоче, донька також , виходить одна я
А я вже через них також не хочу
Вчора думаю добре- Повертаємося
Вночі в наше місто прильоти ( не схід) але прилітає час від часу.
Я на антидепресантах
Не знаю що робити
Все на моїх плечах
В Україні для мене особисто перспективи мало, чоловік на пенсії , донька закінчить школу …
Чи потерпіти трохи?
Сама лікую, сама піднімаю на ноги.
Донька вчиться але тут.
Я працюю на двох роботах чоловік отримує пенсію українську - якраз хватає на ліки.
Я і тупо морально не витягую
Чоловік тут жити не хоче, донька також , виходить одна я
А я вже через них також не хочу
Вчора думаю добре- Повертаємося
Вночі в наше місто прильоти ( не схід) але прилітає час від часу.
Я на антидепресантах
Не знаю що робити
Все на моїх плечах
В Україні для мене особисто перспективи мало, чоловік на пенсії , донька закінчить школу …
Чи потерпіти трохи?
показать весь текст
2
1
3
99
0
у нас в городе есть мамская группа, и там девочки, что приехали с детьми без мужей, иногда выговариваются, когда совсем уже крыша едет. Так и тянут
Героические люди, я бы плюнула и давно уехала домой
Героические люди, я бы плюнула и давно уехала домой
2
Я
Трое детей, муж, который никак себя найти не может/не хочет. У меня курсы, работа и вся бюрократия. Детям правда уже нравится, но количество забот это не уменьшает, хотя морально уже легче. С мужем устала бороться, стала просто забивать, по выходным то на танцы, то в поездки небольшие с девочками, с которыми тут познакомилась. Первое время тоже думала про возвращение, но дома я в таком режиме точно не вытяну. Поэтому вариант - чаще выбирать себя и забивать на недовольных.
Трое детей, муж, который никак себя найти не может/не хочет. У меня курсы, работа и вся бюрократия. Детям правда уже нравится, но количество забот это не уменьшает, хотя морально уже легче. С мужем устала бороться, стала просто забивать, по выходным то на танцы, то в поездки небольшие с девочками, с которыми тут познакомилась. Первое время тоже думала про возвращение, но дома я в таком режиме точно не вытяну. Поэтому вариант - чаще выбирать себя и забивать на недовольных.
Мій досвід не ревалентний.
Бо я не працюю і отримую соцвиплати, і і країна в мене інша, і обставини - теж. Але просто обійму Вас і скажу (якщо можна) - це минеться.
Точно.
Я дізнавалась :)
Просто повірте жінці, яка закордоном - сама з двома дорослими дітьми з важкою психіатричною нваліднісью, один з яких - цілодобово марить Україною, не дозволяє розпаковувати свою валізу ( три роки перевіряє щовечора) і виносить мізки в режимі нон- стоп, а інша - стабільно пару разів за місяць потрапляє в лікарню по швидкій в несвідомому стані.
Це я до чого?
Це я до того, що з часом - стане легше прийняти ситуацію, з часом антидерресанти зроблять саою справу, з часом - психіка відновить захисні механізми, навіть якщо до того стабільно ’чокалась’.
І це минеться (с).
Вірте і не здавайтесь.
Бо я не працюю і отримую соцвиплати, і і країна в мене інша, і обставини - теж. Але просто обійму Вас і скажу (якщо можна) - це минеться.
Точно.
Я дізнавалась :)
Просто повірте жінці, яка закордоном - сама з двома дорослими дітьми з важкою психіатричною нваліднісью, один з яких - цілодобово марить Україною, не дозволяє розпаковувати свою валізу ( три роки перевіряє щовечора) і виносить мізки в режимі нон- стоп, а інша - стабільно пару разів за місяць потрапляє в лікарню по швидкій в несвідомому стані.
Це я до чого?
Це я до того, що з часом - стане легше прийняти ситуацію, з часом антидерресанти зроблять саою справу, з часом - психіка відновить захисні механізми, навіть якщо до того стабільно ’чокалась’.
І це минеться (с).
Вірте і не здавайтесь.
2
3
Автор, я конечно не знаю полностью вашу ситуацию. Но что значит отказывается ?
Он себя ведёт так, будто вы в чем то виноваты, в частности в его болезни.
Я так поняла он сам принимал решение воевать , раз с 2014 на войне.
Может вам больше стоит побеспокоиться о себе ? А на него подзабить? Если его не устраивает страна, условия и все остальное, так Украина не далеко. Пусть возвращается.
Он себя ведёт так, будто вы в чем то виноваты, в частности в его болезни.
Я так поняла он сам принимал решение воевать , раз с 2014 на войне.
Может вам больше стоит побеспокоиться о себе ? А на него подзабить? Если его не устраивает страна, условия и все остальное, так Украина не далеко. Пусть возвращается.
1
Это не сознательное желание. Хочет в свой двор, на свой диван, к привычной еде, к понятному языку. В силу особенностей (аутистических и интеллектуальных) он не может понять реальность и осознать, что в Украине уже не так, как было раньше ((((
2
3
Ви, якщо залишитесь наодинці із собою, житимете досить спокійно, сито, затишно.
А от члени вашої родини - ніт.
Якщо я правильно зрозуміла.
Але парадокс: родина поводиться з вами так, наче ви безправна годівничка.
Вони ниють тому, що відчувають таку можливість: трансформувати свої скарги на обставини у претензію... до вас!
В таких випадках додає тверезості думка про те, що ’годівничка’ може раптом не суперечити колективним скаргам, а організувати зворотні квитки.
А от члени вашої родини - ніт.
Якщо я правильно зрозуміла.
Але парадокс: родина поводиться з вами так, наче ви безправна годівничка.
Вони ниють тому, що відчувають таку можливість: трансформувати свої скарги на обставини у претензію... до вас!
В таких випадках додає тверезості думка про те, що ’годівничка’ може раптом не суперечити колективним скаргам, а організувати зворотні квитки.
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу