Опишите симптоматику тревожного расстройства с депрессивным эпизодом

Можу описати тривожний епізод під час депресії) вам підходить?

Только после вас,опишите свою

Так, будь ласка

Умовна ситуація: бачу прищ на дупі. Починають тремтіти руки, треба оглянути з ліхтариком зі всіх сторін, сто разів запитати гпт чат, що то може бути. Зі всіх відповідей побатичи лише онко. Далі походи по лікарям, один, два, три. Всіх чую в кабінеті, поза вже ні - віднеслись не серйозно, не додевились, пропустили. Так само з аналізами і діагностикою. В перервах думки лише про цей прищ, потреба дивитись на нього по сто разів на день, неможливість зробити це викликає істерику. Крім того постійно поганий настрій, суіцидальні думки. Попускає ненадовго і не повністю. Наступний прищ викликає те саме

Ну ти такий живеш собі, живеш, тобі так погано, що аж перестаєш відчувати наскільки тобі погано. Нічого не хочеться. Їжа не має смаку, те, що радувало - більше не радує, про секс навіть не думаєш, в душі як якась яма, емоції притлумлені, ніби є лише їх відлуння, стан збудження (не сексуального) давно забутий. Ти можеш працювати щоб втекти від цього, можеш заганяти себе спортом, можеш навпаки постійно бути серед людей, щоб не лишатись в цій ямі сам на сам. А потім трапляється щось таке, що вибиває тебе зі звичного режиму. Наприклад, якийсь симптом. Дуже нехороший симптом (в моєму випадку був напад аритмії). Ти чекаєш, поки минеться, а воно не минає. І тут зʼявляється тривога! Бо ти в депресії наче і не боїшся помирати, бо все наче не має сенсу, а тут - оп! І боїшся! Викликаєш швидку, і поки вони їдуть, ти просто сходиш з розуму. А потім, коли проходиш обстеження, кожен раз очкуєш, щоб там не було чогось поганого. І ця тривога, тобто такий неясний страх, супроводжує кожен етап.

Або все їздило по накатаній колії,а потім мама з,їхала з розуму і ти кожного дня чекаєш коли її треба буде ловити на вулиці і підмивати

Прям меня описали, а что вы с этим делаете?

О,я не одна такая

Прикольно, так это ж я

Раніше пила ад, потім була ремісія - кинула. Зараз значно сильніший рецидив, думаю лягати стаціонар. В мене погана спадковість

Це зовсім не прикольно, нажаль. Я бачила, чим закінчуються такі початки без лікування

Чем?
Мне уже 54, с годами научилась себя регулировать, хоть и трудно , ни разу не пила ад

Це у вас інший діагноз, іпохондрія

У батька починалось так, закінчилось великою психіатрією

В мене окр, тривожний фобічний розлад, фобії на межі бреду, депресія важкого ступеню (вже, раніше була середнього). Це діагноз психіатра, точніше навіть трьох.

Який ад приймаєте?

Пароксетин