Історія з мережі. Ваші думки з цього приводу. Пише жінка 40 років. Мама сина

Дослівно :

Я дуже мало часу приділяла вихованню власного сина. Я виховувала його сама, без батька. Допомагала мені моя мама, сама ж я працювала на двох роботах, аби вистачало грошей. У цей час син був із бабусею, я ледве його бачила по буднях через роботу, ми бачилися лише на вихідних, і то не завжди. Зараз сину вже 20 років, він навчається в університеті, працює, заробляє собі гроші самостійно, але все ще живе зі мною та бабусею. Зараз у мене вже одна робота, і часу стало більше. Я почала дивитися відео різних психологів, як компенсувати перед дитиною той час, турботу та піклування, які вона недоотримала в ранньому віці, і почала говорити з ним на різні теми, зокрема й на тему статевого дозрівання. Такий діалог я хотіла провести з ним на цих вихідних, які минули. Хотілося б просто спокійно поговорити з ним на такі теми, які зазвичай для сина має висвітлювати батько, але оскільки батька немає, то довелося мені. Я хотіла спокійно пояснити йому і про те, чим дівчата відрізняються від хлопців, і що таке секс, і звідки беруться діти, але як тільки я почала цю тему, він чомусь почав реготати, причому дуже сильно, прямо до сліз, приблизно хвилин 10. Потім витер сльози і сказав: «Дякую, але мені ще дуже рано знати таке, давай поговоримо років через п’ять». І більше на цю тему говорити не захотів. Є невелике питання: чому він соромиться про це говорити? Мені здалося, що він просто делікатно сказав, що не потребує моєї уваги… Мовляв, ти в дитинстві не приділяла мені часу, а тепер уже пізно… Чи не так?