Онкохвора знайома дізналася, що має невиліковний рак, лишається тільки знеболення. Стан її пригнічений, ні з ким спілкуватися не хоче, від прийому опіоідів поки що відмовляється. Лікар радить звернутися до психолога, а родичі - піти в церкву. Як допомоги цій знайомій і що краще в її ситуації церква чи психолог?
10
0
А дать ей самой пережить сначала свои эмоции не вариант? Надо бегом помогать? Вам не нравится чувствовать себя беспомощной, поэтому хочется делать что - то значимое,как Вам кажется. Делайте то, что хочется Вам. Хотите в церковь, хотите к психологу. А остальные сами разберутся.
1
3
Лучше всего это поддержка. Не нужно за ней бегать и донимать её, просто раз скажите что всегда готовы прийти на помощь и поддержать если ей это понадобится.
Ну и желательно найти примеры людей которые живут нормальную жизнь в такой стадии. Думаю ей нужно время смириться с этим. Подумать о том, что она хотела бы ещё в этой жизни успеть сделать.
Ну и желательно найти примеры людей которые живут нормальную жизнь в такой стадии. Думаю ей нужно время смириться с этим. Подумать о том, что она хотела бы ещё в этой жизни успеть сделать.
І пастор, і психолог.
Можна навіть не так - знайомій до пастора, а її близькому оточенні до психолога. Бо тільки психолог може навчити як спілкуватися з онкохворим. Хворим часто хочеться, щоб їх почули, вислухали і правильно підтримали, без пустих фраз ’все буде добре’. І щоб дозволили виговоритися і вислухали, а люди часто звикли блокувати негативні емоції (’перестань, не думай про погане’).
Можна навіть не так - знайомій до пастора, а її близькому оточенні до психолога. Бо тільки психолог може навчити як спілкуватися з онкохворим. Хворим часто хочеться, щоб їх почули, вислухали і правильно підтримали, без пустих фраз ’все буде добре’. І щоб дозволили виговоритися і вислухали, а люди часто звикли блокувати негативні емоції (’перестань, не думай про погане’).
Це цілком нормально, всі бояться.
І пастор (священники), і психологи бувають різними. Наприклад, знаючи себе і свій досвід, то священник мене б швидше пригнітив і загнобив, а психолог допоміг би зрозуміти власну цінність і примиритися з собою. Але це тільки мій досвід, в когось навпаки.
І психологи бувають різними. Знаю двох психологинь - одна сама мужньо боролася з онкологією, інша в психологію пішла після того, як багато часу проводила з важкохворої племінницею (ймовірно онко, але не знаю точно) і не могла відповісти на всі питання. Таким я б довірилася.
І навпаки, знаю дуже хорошу психологиню, яка у власному житті зорієнтована в першу чергу на успішність та фінансовий достаток, такій не довірилася б. Хоча цілком можливо, що саме вона б допомогла найкраще, в в двох інших є ризик ’перенесення’.
Пастор/священник теж потрібен, він саме про ’підготуватися до смерті’, але не завжди допоможе втішити у земних муках.
Так як розумію відмінність я:
1) пастор скаже, що Ісус теж страждав і земні муки це ніщо, покайся, змирися, і попереду вічне життя, в якому тебе чекає люблячий Батько.
2) психолог скаже, що ти цінна, і всі твої почуття теж цінні і ти має право їх не приглушувати, а проживати (страх, розпач, гнів). І не потрібно вдавати з себе героя і сміливо йти на смерть з усмішкою, паралельно заспокоюючи близьких.
І пастор (священники), і психологи бувають різними. Наприклад, знаючи себе і свій досвід, то священник мене б швидше пригнітив і загнобив, а психолог допоміг би зрозуміти власну цінність і примиритися з собою. Але це тільки мій досвід, в когось навпаки.
І психологи бувають різними. Знаю двох психологинь - одна сама мужньо боролася з онкологією, інша в психологію пішла після того, як багато часу проводила з важкохворої племінницею (ймовірно онко, але не знаю точно) і не могла відповісти на всі питання. Таким я б довірилася.
І навпаки, знаю дуже хорошу психологиню, яка у власному житті зорієнтована в першу чергу на успішність та фінансовий достаток, такій не довірилася б. Хоча цілком можливо, що саме вона б допомогла найкраще, в в двох інших є ризик ’перенесення’.
Пастор/священник теж потрібен, він саме про ’підготуватися до смерті’, але не завжди допоможе втішити у земних муках.
Так як розумію відмінність я:
1) пастор скаже, що Ісус теж страждав і земні муки це ніщо, покайся, змирися, і попереду вічне життя, в якому тебе чекає люблячий Батько.
2) психолог скаже, що ти цінна, і всі твої почуття теж цінні і ти має право їх не приглушувати, а проживати (страх, розпач, гнів). І не потрібно вдавати з себе героя і сміливо йти на смерть з усмішкою, паралельно заспокоюючи близьких.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу