Замурмишка• вчера в 17:14
А тривожність лікується?
Навіть коли все добре, я переживаю за все…
Я не можу жити в моменті
Я не ціную себе ( але дуже є за що)
Я постійно чекаю проблем…і постійно боюся
Я не можу жити в моменті
Я не ціную себе ( але дуже є за що)
Я постійно чекаю проблем…і постійно боюся
показать весь текст
3
2
70
0
Вы как моя мама. Всем вокруг компостирует мозги своей тревожностью. Кто мог, тот давно от нее сбежал.
Но’ нееееет, только не лекарствами, я не психбольная. И не к психологу(поэтому же) ’ И не аутотренингом, самоконтролем, т к ’это скучно’. Окружающим тошно, а ей иногда даже неплохо.
Но’ нееееет, только не лекарствами, я не психбольная. И не к психологу(поэтому же) ’ И не аутотренингом, самоконтролем, т к ’это скучно’. Окружающим тошно, а ей иногда даже неплохо.
1
вас же ’Каляка маляка’ вже зараз намагається позбавити надмірної тривожності, але ви вперто чините опір
для чого тоді ваша тема?
вам вигідно знецінювати себе і надмірно тривожитись
ось тут і зарита причина
для чого тоді ваша тема?
вам вигідно знецінювати себе і надмірно тривожитись
ось тут і зарита причина
1
Ну що сказати, авторе. В мене ГТР. Скільки років психотерапії (різні терапевти і напрямки), перечитано гори книг, сама вивчилась на КПТ. І так, порівняно з тими, хто нічого не робить, я дуже просунулась в подоланні тривоги. Але вилікувати.. Ні. При зміні якихось життєвих обставин, якщо щось нове і невідоме- тривога все одно піднімається. Там же не лише психологія, а й фізіологія (саме тому АДи і призначають). Загалом тривога-це свого роду алергія до невідомого. Страшно там, де не ясно. Можу порадити книгу Р. Ліхі, «Свобода від тривоги». Не вилікуєте, але хоч зрозумієте, як воно працює. А щоб попустило, лише ліки ( нон-стоп чи час від часу).
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу