Тривожники-панікери, як вивезти спілкування

Забрали моїх батьків з прифронтового міста. Не в райський куточок, але спокійніше ніж там. Треба до лікаря вмовити сходити, щоб ліки прописав, чи просто терпіти та чекати, коли хоч трохи розслабляться? Сідаємо вечеряти, діти в гарному настрої, звичайна сімейна атмосфера. Батько в телеграм лізе та гробовим голосом починає: "в місті (назва) в будинок ракета поцілила. Жертв стільки-то. Ось фото, відео". Повечеряли спокійно, дякую тато... Або дають тривогу в їх місті та починається коментування що там і куди летить, в подробицях. Я вже просила, давайте новини дивитися в якийсь певний час, та якщо обговорюємо - то хоча б без кривавих подробиць, групи в телеграмі у всіх є, ми все бачимо, все читаємо, але навіщо серце рвати 24/7? Сьогодні нас також кошмарили всю ніч, ми не осторонь війни, ми також в ній. Але треба ж якось кукуху на місці тримати.

Будь-ласка, давайте без хейту. Всім важко, я хочу зрозуміти, як допомогти, а не засудити.