sovetchitsa
Советчица
Вход Регистрация
Спросить Советую Промо публикация Поиск товара
Настройки
Язык меню: ru ua Шрифт: a a a
Служба поддержки
Вход Регистрация
Правила | Ограничения | Cookies
©2008—2026 Советчица Kidstaff

Советчица - Здоровье и Красота - Психология
anonim_104
Все до блиску• 27 января в 16:05

А які думки у вас були в юності, в 17+ років?

Я зараз пам´ятаю, що 2 основні:
1. Де заробити гроші?
2. Де знайти "велике і чисте кохання" 🤣

Цікаво, що про навчання я особо не думала, але в той час воно мені так легко давалося, я була відмінницею.
П.С. моя юність прийшлась на 90ті.
показать весь текст
like 2 clown_face 2
47 0
Все фото темыКомментарии автораМои ответы
  • 1
  • 2
anonim_66
Безсовісна кума• 27 января в 16:35
31
Про где работать точно не думала


anonim_28
ЧуПа ЧупС ВсЕгДа ПрАв• 27 января в 16:36
32
Ответ дляВитворунка
Я не помню, о чем думала в 17, но сейчас думаю, где те обдолбанные hr, которые на собеседовании всех задалбывали своим вопросом «ваши планы на 5 лет, где вы себя видите через 5 лет»
Ахаха июнь-июль 22 года, я ищу работу в Англии после выезда из Украины и каждый считает своим долгом спросить о моих планах на будущие 3-5 лет
pouting_face 1
anonim_82
Витворунка• 27 января в 16:38
33
Ответ дляЗліпок ступні
Больше всего убивали эти тупые вопросы, особенно на позиции говно-менеджера или ассистента.
Аналогично. Более тупых вопросов, для меня, не существовало на собеседованиях
Я бухгалтером устраивалась
Вообще не понимала, что должна отвечать. Говорить, что вижу себя главбухом/замом - значит подсиживаю нынешнего главбуха/зама, вряд ли ей это понравится, учитывая, что она присутствует на собеседовании. Говорить, что вижу главбухом в другой компании - значит ненадежная, не рассматриваю их для длительного сотрудничества
like 1
anonim_82
Витворунка• 27 января в 16:41
34
Ответ дляЧуПа ЧупС ВсЕгДа ПрАв
Ахаха июнь-июль 22 года, я ищу работу в Англии после выезда из Украины и каждый считает своим долгом спросить о моих планах на будущие 3-5 лет
Такая глупость. Что они хотят услышать? Я понимаю, что вы должны показать себя мотивированной и амбициозной, но такой же бред эти вопросы
anonim_87
Экспертиза• 27 января в 16:42
35
Ответ дляВсе до блиску
Де Ви тоді жили? Я в Миколаєві. В нашій сім´ї голоду не було, але моя подруга пережила доволі голодний період, коли підприємство перестало платити зарплатню.
Луцьк.
Не платили мамі 8 місяців
crying_face 1
anonim_138
Дама_из_рекламы• 27 января в 16:45
36
Аналогічно. Теж дев´яності. Проблема ’заробити грошей’ була настільки актуальною, що пошуки ’великого кохання’ відійшли якось на другий план. Коли вламуєш по 12 годин, воно якось складно знайти час на все інше. Подружки дивились на мене як на ідіотку, але я танком перла вперед, до грошей. Кохання якось саме знайшлось, без довгих пошуків.
anonim_28
ЧуПа ЧупС ВсЕгДа ПрАв• 27 января в 16:56
37
Ответ дляВитворунка
Такая глупость. Что они хотят услышать? Я понимаю, что вы должны показать себя мотивированной и амбициозной, но такой же бред эти вопросы
Я думаю они не понимали всего пиздец@ этого вопроса для человека, который перечеркнул все свои планы какие-либо и всю свою жизнь в один момент.
anonim_24
Ранковий базар• 27 января в 16:58
38
Не хочу й згадувати ті 90-ті роки, зарплатню батькам або не платили, або кинуть якісь копійки, і живи, як хочеш. Про роботу не думалось тоді, університет забирав весь час. Щоб одітись, я в´язала собі і подружкам, перешивала щось. Секонду тоді не було. Важко було батькам мене вчити(( Виживали... Після універу роботи не знайдеш. Пам´ятаю, коли сама влаштувалася, мама не повірила. А я накупила із першої зарплатні додому повну сумку чогось смачного, і ми святкували.
Після того були 2000-ні, ще один універ, також важко, але закінчила. Завжди всі курсові і дипломні писала сама, жодного разу не платила... Було, звісно, багато хорошого в студентські роки, але оте бідняцьке життя завжди псувало настрій. На мене тоді мало хто дивився і знайомився, бо звертали увагу на зовнішність, вбрання, дівчат із заможних сімей, а знання і розум якось нікого не цікавили.
heart 1
anonim_104
автор Все до блиску • 27 января в 17:05
39
Ответ дляРанковий базар
Не хочу й згадувати ті 90-ті роки, зарплатню батькам або не платили, або кинуть якісь копійки, і живи, як хочеш. Про роботу не думалось тоді, університет забирав весь час. Щоб одітись, я в´язала собі і подружкам, перешивала щось. Секонду тоді не було. Важко було батькам мене вчити(( Виживали... Після універу роботи не знайдеш. Пам´ятаю, коли сама влаштувалася, мама не повірила. А я накупила із першої зарплатні додому повну сумку чогось смачного, і ми святкували.
Після того були 2000-ні, ще один універ, також важко, але закінчила. Завжди всі курсові і дипломні писала сама, жодного разу не платила... Було, звісно, багато хорошого в студентські роки, але оте бідняцьке життя завжди псувало настрій. На мене тоді мало хто дивився і знайомився, бо звертали увагу на зовнішність, вбрання, дівчат із заможних сімей, а знання і розум якось нікого не цікавили.
Я заробляла курсовиками, розрахунками і перекладами.
Так, і з одягом була печаль ( Добре, що бабуся і мама гарно шили і в´язали, і я шила. Але з тих часів не люблю хенд-мейд. Хоча мама примудрялася гарно шити, пальто круте мені зшила.
heart 1


anonim_192
Зліпок ступні• 27 января в 17:25
40
Ответ дляДама_из_рекламы
Аналогічно. Теж дев´яності. Проблема ’заробити грошей’ була настільки актуальною, що пошуки ’великого кохання’ відійшли якось на другий план. Коли вламуєш по 12 годин, воно якось складно знайти час на все інше. Подружки дивились на мене як на ідіотку, але я танком перла вперед, до грошей. Кохання якось саме знайшлось, без довгих пошуків.
А де ви працювала по 12 год? Я також весь час шукала роботу, змінювала часто, але так нічого і не заробила(((.
anonim_138
Дама_из_рекламы• 27 января в 17:34
41
Ответ дляЗліпок ступні
А де ви працювала по 12 год? Я також весь час шукала роботу, змінювала часто, але так нічого і не заробила(((.
Я доучувалась в інституті і працювала в 2 зміну в редакціях. Потім вже просто в редакції, вже начальником, потім рекламні агенції. Потім фриланс. І воно якось прийнято було, практично ненормований робочий час.
heart 1
anonim_12
Паратруперсупер• 27 января в 17:41
42
Мої думки в 17:
1) чи пройшла я на бюджет в університет.
2) чи здам на відмінно іспити, щоб була підвищена стипендія.
Хлопці мене тоді не дуже цікавили.

Це було на початку 2000-х.
anonim_108
Морожена_курка• 27 января в 17:42
43
Ответ дляВсе до блиску
Не було часу або сталося забагато цинічної реальності?
Часу
anonim_12
Паратруперсупер• 27 января в 17:43
44
Ответ дляМорожена_курка
Навчання в медичному ліквідувало думки про пошук вічного кохання
Дивно. Наскільки я знаю, багато хто зі студентів медиків під час або по завершенні навчання одружуються. Часто на колегах.
anonim_195
Мафиозная• 27 января в 18:44
45
С 16ти я уже работала и училась. В 17ть встретила любовь всей жизни. В 18ть заболела онко. В 19ть вылечилась. В 20ть пошла карьера, после обучения в техникуме. В 21 поступила в ВУЗ, парень купил квартиру - стали жить вместе. В 22 расписались. В 23 - новая работа. В 24 родился сын...
В юности я мечтала иметь все то, что имею. Всё сбылось.
heart 2
anonim_136
БоВжеВільна• 27 января в 21:37
46
Секс, кохання, секс
anonim_134
Царевна_несушка• 28 января в 00:13
47
2011-2012 год. Мои 16-17. О деньгах не думала, думала как и где найти мужика с машиной, так как постоянная езда на учебу в забитой маршрутке на подножке угнетала до слез.
woman_facepalming 1
  • 1
  • 2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта

Похожие темы:

Ще з цiкавого



Популярные вопросы!

Сегодня Вчера 7 дней 30 дней

ещё

Сейчас читают!

Назад Комментарии к ответу

О нас | Служба Поддержки | Помощь

Правила | Ограничения | Cookies ©2008—2026 Советчица Kidstaff