Кто уехал с Украины ради будущего детей?

Ясно , жодної конкретики
Плачу кредит на будинок тому максимально в темі і про відсотки і про доходи

В Германии, кредит минимум 700 под 6%, Hausgeld 300, комунальные еще 300, на машину банк считает 400, на жизнь считает 800 на человека. Если одна, то это в притык 2500, но если есть ребенок, то без шансов.

Давно

Комунальні є і в арендованому житлі
700 не космос і все ж медсестрі таки доступний такий кредит

С покупкой жилья сейчас миллион подводных камней, если квартира дешевая, там Hausgeld 500-700, потому что дому нужен ремонт. А если хорошая квартира, то и стоимость другая, и уже кредит не 700, а 1000. Уже банк не одобрит.

Не сотрясали, але нічого й не робили, пливете за течією. Мірятися віком і інвалідності ми не бачу сенсу, всі ми винні в тому, що просрали владу і залишили дітям такий страшний спадок, війну на роки.

Подруга бухгалтер с зарплатой 3 тыс нетто, давно ищет, ничего не может найти, можно купить только крошечную однушку, 20-30 квадратов

Самотній одній людині 30 квадратів норм
В ЄС часто трьошка 50-52 квадрати , але українцям з тягою до гігантоманіі з цим важко погодитися

Не хочет она так жить, хочет отдельную спальню. И это сумасшедшествие, отдать с процентами под 300 тысяч за конуру.

Що і потрібно довести
На 30 квадратах є окрема спальня

Вы давно покупали? Сейчас находишь что-то за 180 тыс, уже все более менее подходит по финансам, а потом приходишь в банк и они говорят, что оценивают это жилье в 100 тысяч и все, приехали.

Нету, это я преувеличила с 30 квардратами, речь о студиях 26 квадратов, например.

Що приїхали ?
Мені оцінку робила незалежна фірма і оцінила вище ніж девелопер продає
І нічого це в кредитуванні не змінило

Банк не дает кредит на сумму больше своей оценки.

https://wmieszkaniu.pl/kawalerka-25m2-art404.html
Ось маленька квартира зі спальнею і таких проектів вистачає

Дивно , чому у банка різко виходить в два рази нижче ринку ціна

Потому что мыльный пузырь, цены завышены.

Ну не знаю
Тенденція до здорожчання житла у всьому світі , чомусь в Німеччині у банків і девелоперів якісь два паралельні світи

Ликвидное жилье разгребают те, у кого есть деньги купить без кредита. Я читала, что итальянская мафия отмывала так деньги, скупили все жилье и из-за этого полнялись цены в регионе.

Я с ребёнком выехала из Украины , чтобы жить подальше от войны. Рада этому.

А в Украине у вас 10000 евро? Или вообще потолка нет?

Ну так у большинства в Украине копейки зарплата и уровень зарплат не соответствует ценам

Дуже корисно до прочитання ⬇️

Парадокс Повернення. Чому люди їдуть з безпеки в небезпеку.
Останнім часом мене часто запитують (іноді з подивом, іноді з осудом): ’чому вони повертаються? В Європі допомога, безпека, тиша. А вони тягнуть дітей назад під сирени. Вони що, безвідповідальні?’.

На перший погляд, це виглядає нелогічно. Інстинкт самозбереження мав би кричати: ’стій там, де не стріляють!’. Але людська психіка — складніша за інстинкти. Як психолог я бачу, що за цим ’нелогічним’ рішенням часто стоїть вибір між двома видами страху.

Звісно, у кожного своя історія. Хтось повертається через кохання, хтось через роботу, хтось просто не зміг адаптуватися. Але є один потужний психологічний механізм, який пояснює цей феномен для багатьох.

Це вибір між фізичною небезпекою і соціальною смертю.

Що таке соціальна смерть? Для нашого мозку бути ’вигнаним зі зграї’ або втратити свій статус — це майже такий самий стрес, як фізична загроза.

В Україні: ти — Крістіна, головний бухгалтер, шанована людина, у тебе є друзі, дім, звична кава і перукар. Ти ’своя’. Але тут літають ракети.

В еміграції: ти часто стаєш ’ніким’((. Твій диплом не визнають, твоя мова недосконала, ти працюєш на складі або прибираєш, щоб вижити. Ти втрачаєш своє соціальне ’Я’. Для багатьох жінок біль від втрати себе і свого статусу виявляється нестерпнішим, ніж страх обстрілів. І це я вже мовчу за оренду житла, ксенофобію і самотність.

Передбачувана небезпека vs непердюачувана небезпека. Психіка любить контроль.

Вдома війна, але ти знаєш правила: лунає тривога — йдеш у коридор. Ти розумієш мову, менталітет, ти знаєш, як працює ’Нова Пошта’ і лікарня. Це зрозумілий стрес.

За кордоном — все чуже. Ти не знаєш, як записати дитину до лікаря, як сплатити податок, як орендувати житло. Ця тотальна невідомість і безпорадність (стан дитини) виснажує нервову систему сильніше, ніж конкретний ворог вдома.

Цінності вищі за безпеку. Піраміда Маслоу під час війни перевернулася. Для багатьох потреба в приналежності (бути зі своїм чоловіком, своїми батьками, своїм народом) переважила потребу в безпеці. Люди повертаються не тому, що їм байдуже на життя. А тому, що життя окремо від сім´ї для них втрачає сенс.

ВИСНОВОК: Ті, хто повертається — не ’божевільні’. І не ’безвідповідальні’. Вони просто зробили свій вибір: їм легше витримувати тривогу від сирен, будучи Вдома і Кимось, ніж витримувати депресію від безпеки, будучи на Чужині і Ніким.

Це не добре і не погано. Це просто різні стратегії виживання психіки. І ми маємо поважати вибір кожного: і тих, хто рятує дітей там, і тих, хто рятує свою душу тут.

Автор: Ірина Коваль

#Коваль_Ірина_твій_психолог #повернення #еміграція #дім #психологія #вибір #війна #адаптація #аналіз