Зупка_цем• 1 час назад
Як ви почали самі ходити на вулиці на далекі відстані від дому, пам´ятаєте?
Не тільки на дитячий майданчик біля дому, а дальше. Ви відчували страх, що вже без супроводу батьків/бабусі/дідуся/няні?
2
23
4
Дуже рано почала ходити далеко від дому, коли мені було 5. Але то початок 90-х і в нас компанія була дітей від 5 до 10 років. Батьки від ранку до вечора на роботі. Не уявляю як ми тоді вижили, бо і до шахт з териконами ходили і на дачі за містом.
7
1
Ніколи не боялася, в 6 років мені стало дуже сумно, що нема з ким погуляти і пішла до двоюрідної сестри сама, десь хвилин 15 треба було йти, нагулялися з нею і іншими дівчатками у дворі, а далі мене дома нашмагали ременем, бо батьки уже в шоці всюди мене шукали.
2
2
Ну , какие няни в 70--х ... Никакого страха не испытывала . Ходила лет с 5 - 6 за хлебом , потом в школу сама , зимой с санками на горку бегали самостоятельно .
3
Мені один раз показали дорогу додому зі школи в першому класі.
Так і почалось моє перекотиполе життя
Школа від дому десь 1.2 км.
Але вже через два місяці ми з однокласниками поки йшли додому зазирали на дитячі майданчики, міські свалки, заброшки.
Так що зі школи я щла не 15 хвилин, в 3-4 години
Так і почалось моє перекотиполе життя
Школа від дому десь 1.2 км.
Але вже через два місяці ми з однокласниками поки йшли додому зазирали на дитячі майданчики, міські свалки, заброшки.
Так що зі школи я щла не 15 хвилин, в 3-4 години
3
1
Моя школа была в 4х км от дома, автобус в начале первого класса был, спустя месяц отменили. Ходила сама, зимой после продленки только забирали т.к темно и дорога через кладбище. Ну вот с первого класса и шастала по округе спокойно
4
1
Щодо страху.
Пам´ятаю ми боялись психічно хворого сусіда. Він німий, мукав, був здоровий і волохатий як будулай. Мабуть в нього були воші бо він терся спиною об стовпи. То ми тікали і ховались від нього.
І ще тікили від чорних волг, і вишневих девяток. Бо в них цигани дітей крали
Пам´ятаю ми боялись психічно хворого сусіда. Він німий, мукав, був здоровий і волохатий як будулай. Мабуть в нього були воші бо він терся спиною об стовпи. То ми тікали і ховались від нього.
І ще тікили від чорних волг, і вишневих девяток. Бо в них цигани дітей крали
2
В компанії можна взагалі забути, що батьки існують. Немає страху вже з кимось. Думаєш, якщо щось то мені допоможуть подруги, я не сама
Я с 6 лет ездила в кружок в другом конце города, автобус, метро, автобус. Никакого страха не помню, до этого год ездила с мамой, хорошо знала маршрут. С 12 лет я ездила сама на дачу, тк родители уезжали в пятницу после работы, а я к ним приезжала в субботу после школы. Ну один раз заснула, меня соседка разбудила раньше и я выскочила на станции по требованию. Перепугалась конечно, но пошла в билетную кассу и кассир позвонила в следующий поезд и они для меня сделали остановку! Доехала в их кабине. Всю жизнь помню.))
6
было страшно когда шла со школы во вторую смену, мне лет 8-9 было. Было ооочень темно и ни души на улице. А днем не было страшно
1
Класс 4-5. Пришла домой, заклиноло замок, до прихода родителей еще часа 4. Не долго думая пошла к бабушке пехом в частный сектор вдоль железной дороги( единственная дорога, которую я точно знала и самая короткая). 45 минут . Обратно бабушка меня везла)))
Малый поступил иначе. 2 класс, пришел со школы, разминулся теперь уже с его бабушкой( та запыздилася с подругами), чмокнул дверь и растворился в пространстве. Тел вне зоны, в школе нет, на районе нет, бабушка двигает кони, папа летит с работы, я лечу в такси, проезжаю половину пути домой и мне звонят с роботы - твой ребенок приехал. Разворачиваю такси, захожу - мои девки его уже вовсю кормят. На маршрутке до конечной и потом три перекрестка до моей работы пехом по центру Днепра. С тех пор ездил сам и в бассейн и ко мне и на процедуры.
Малый поступил иначе. 2 класс, пришел со школы, разминулся теперь уже с его бабушкой( та запыздилася с подругами), чмокнул дверь и растворился в пространстве. Тел вне зоны, в школе нет, на районе нет, бабушка двигает кони, папа летит с работы, я лечу в такси, проезжаю половину пути домой и мне звонят с роботы - твой ребенок приехал. Разворачиваю такси, захожу - мои девки его уже вовсю кормят. На маршрутке до конечной и потом три перекрестка до моей работы пехом по центру Днепра. С тех пор ездил сам и в бассейн и ко мне и на процедуры.
6
1
1
Згадала. Ми жили а селищі. А мені потрібно було їздити в лікарню в місто обласний центр.
Мені 12 років. Мама пару разів поїздила. В потім ну немає можливості. В неї цілий день випадає.
Автобус рейсовий два рейси зранку, два після обіду назад.
І я їздила сама.
І якось зима. Я маю повернутись з міста в селище.
Темніє рано. Це 90 всюди холод і немає опалення.
Я приходжу до каси. Бачу кілька людей з нашого селища. І нам кажуть що автобуса не буде.
Люди починають розходитись. А я в паніці.
Чуже місто, телефонів немає. Зима . Я починаю тупо бігти за жінками з мого селища і просила щоб вони мене не кинули.
Вони в шоці, кажуть звісно дитино. Будь з нами.
Я вже не знаю як вони домовлялись, я так зрозуміла хтось знайомий приїхав машиною. Ми скинулись грошима (там ще люди підійшли) я вже сиділа у когось на колінах.
Але доїхала додому
Мама коли дізналась. Їй аж тошно стало
Моє лікування закінчилось :)
Мені 12 років. Мама пару разів поїздила. В потім ну немає можливості. В неї цілий день випадає.
Автобус рейсовий два рейси зранку, два після обіду назад.
І я їздила сама.
І якось зима. Я маю повернутись з міста в селище.
Темніє рано. Це 90 всюди холод і немає опалення.
Я приходжу до каси. Бачу кілька людей з нашого селища. І нам кажуть що автобуса не буде.
Люди починають розходитись. А я в паніці.
Чуже місто, телефонів немає. Зима . Я починаю тупо бігти за жінками з мого селища і просила щоб вони мене не кинули.
Вони в шоці, кажуть звісно дитино. Будь з нами.
Я вже не знаю як вони домовлялись, я так зрозуміла хтось знайомий приїхав машиною. Ми скинулись грошима (там ще люди підійшли) я вже сиділа у когось на колінах.
Але доїхала додому
Мама коли дізналась. Їй аж тошно стало
Моє лікування закінчилось :)
5
1
Я 1980року, з першого класу в школу/ з школи сама ходила, в 2-му їздила трамваєм забирала брата з садочка (потрібно було до 17, а батьки не встигали). Років з 12-13 їздила сама до бабусі в село, автобус до зал. вокзалу, електричка, а потім пішки 8км через поля (могло фартонути і був автобус). Вже коли їхала від бабусі додому, то вона знаходила якогось сусіда який мене на мотоциклі (з люлькою, зараз це смішно) довозив до електрички (але в мене були сумки з продуктами більше ніж я).
1
1
Перший раз сама на велику відстань це втеча з дит.садка в 3.4 роки. По відстані десь кілометри 2. Не боялася.
1
Я з 12 років їздила в обл.цент за покупками з пересадкою. Купувала одяг-взуття собі, продукти і всяке інше додому.
Бувало автобус в село відміняли , їхала прохідним, а потім 7 км пішки додому.
Якісь геть безвідповідальні батьки в мене були чи то я така самостійна була.
На фоні, цього всього я дуже кіпішна мама.
Бувало автобус в село відміняли , їхала прохідним, а потім 7 км пішки додому.
Якісь геть безвідповідальні батьки в мене були чи то я така самостійна була.
На фоні, цього всього я дуже кіпішна мама.
1
Я рано начала сама гулять, помню мне было года 4, Я со старшими девочками со двора ходила в кафе. В 7 возила двоюродную сестру в другой район бабушке,в 9 передвигалась по городу
С 14 сама поездом в Москву, по Москве тоже сама передвигалась
С 14 сама поездом в Москву, по Москве тоже сама передвигалась
1
Мой брат поехал на трёхколёсном велике к папе на работу. Где-то около 3-4 лет было тоже, но расстояние огромное. Хорошо, что не доехал, дальше была трасса
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу