Морковку дай• вчера в 23:59
23.02.22 Що ви робили і як пройшов ваш останній мирний день?
Який був настрій і передчуття? Очікували такого, озираючись 4 роки назад?
показать весь текст
15
6
4
2
217
23
живем детей растим.пуйлу желаем сдохнуть
На порадниці було купа тем кожен день ще з кінця січня. Вони мене тоді дратували, не вірила у повномасштабну війну. Хтось порадив модного політолога Романенка, подивилась, той сказав війни не буде, заспокоїлась. Десь за тиждень чи два до 24 в інсті в уже забаненому аккаунті бездомные юа вийшли статті як діяти під час війни, де ховатись.
В дитини в школі вже проводили тренування як діяти під час тривоги. Подруга яка працює в міській раді мала якраз йти на навчання типу як надавати першу медичну допомогу і тому подібне. Тобто були ознаки як зараз бачу дуже яскраві що щось буде, але не хотілося вірити
В дитини в школі вже проводили тренування як діяти під час тривоги. Подруга яка працює в міській раді мала якраз йти на навчання типу як надавати першу медичну допомогу і тому подібне. Тобто були ознаки як зараз бачу дуже яскраві що щось буде, але не хотілося вірити
1
1
Ну как бы понятно что да, но я сразу сказала , что раз началось и не закончилось в первые дни , то это на долго будет, минимум пару лет, а он ещё долго верил в ’2 недели’ и тп.
Гуляла на майданчику з п´ятирічним сином. Як зараз пам´ятаю, до обіду була величезна купа людей з дітьми-дошкільнятами, сонце таке яскраве, тепло. Ще подумалось: може, обійдеться?(
1
в понедельник это было 21.02.2022, пуйло вещало по истории, а потом фраза - нравится не нравится терпи моя красавица
Якийсь сюр..... Для мільйонів мешканців Донецької, Луганської області війна почалася у 2014 році, але то ж не дата то просто АТО? Всі зараз, 4 роки, 4 роки.... Не 4 бляха а 12 років війни, бо ви жили собі і нічого не знали, що десь там іде війна. А зараз віддайте той Донбасс бо надоїла та війна.
8
4
1
Так, виїхали на 1,5 роки в Польщу, потім повернулись. Зараз дома в Києві. Сподіваюсь, що все буде добре і будемо дома, більше нікуди виїжати не хочу, лише у відрядження і у відпустку, як і раніше
3
1
За Маріуполь таке писали вже в 20-х числах лютого 2022, за пару днів до вторгнення, і фото ще постили.
Стандартно, работа, магазины, в сад за ребенком.
Предчувствие плохого было, витало в воздухе, снились кошмары последние ночи, но такой реальности не представляла в самых худших сценариях.
За пару дней до стала уговаривать мужа выехать на пару дней хотя бы в соседнюю область или вывезти ребенка, он меня всячески подкалывал и говорил, что паникерша. А 24 в 6 утра твари уже обстреливали наш район и прорывались в город.
Предчувствие плохого было, витало в воздухе, снились кошмары последние ночи, но такой реальности не представляла в самых худших сценариях.
За пару дней до стала уговаривать мужа выехать на пару дней хотя бы в соседнюю область или вывезти ребенка, он меня всячески подкалывал и говорил, что паникерша. А 24 в 6 утра твари уже обстреливали наш район и прорывались в город.
Помітила, що ця тема перестала бути цікавою, а це означає що війна і зміни з нею стали новою реальність і пішли ілюзії
Мне подруга из Франции настойчиво писала месяца за 2, чтобы выезжали, готова была нас принять. Говорит, у них везде писали, что будет война. Аж ругаться начали, я злилась, что она нагнетает. Сколько себя потом ругала за розовые очки!
вечером 23го сходила в тренажерку, последний раз. в марте, во время частичной оккупации и боев сгорел тц, в котором она была. сейчас уже отстроили, но зал отрыли другой, больше туда не ходила
Ответ длялюблю_тортики
Тобто те що було у мене в Донецьку, це було що?
Це була війна. Тоді заморозили конфлікт, чи Ви забули?
1
Було радісне передчуття. Мені завжди якось підсвідомо вважається, що якісь такі глобальні події - на краще. Бо до цього було відчуття, що країна котиться у прірву, ці закони про продаж землі, нескінченні кредити, медицинські ’рехформи’, спрямовані на те, щоб ми швидше поздихали, і щоб продати нас америкосцям... Я чекала, що буде, як у Криму, і що Росія нас врятує від цього усього.
Хто повинен був захищати? Бо в мене родичі захищали. Знайомий загинув в 2014-му. З заходу,до речі. Тернопільська обл.
1
Очень тяжелые воспоминания….
Харьков , шла домой вечером с работы, обратила внимание что такой хороший тёплый вечер , а на улице пусто, нет детей , которые обычно на самокатах гоняли в любую погоду. Дома мама накрыла стол, посидели в семейном кругу, я себя неважно чувствовала, решила завтра на работу не идти. Сладко спала, пока муж не разбудил со словами- вставай , война! Я услышала какие то странные звуки, похожие на взрывы от фейерверка, говорю это наверно фейерверк, какая война. Выглянула в окно, увидела зарево на горизонте, поняла что не фейерверк. Вообще оно витало в воздухе, были предчувствия, снились постоянно кошмары . Но что это будет в таких масштабах я в самом дурном кошмаре представить себе не могла , типа как это, 21 век, не может такого быть. Очень тяжело вспоминать этот день
Харьков , шла домой вечером с работы, обратила внимание что такой хороший тёплый вечер , а на улице пусто, нет детей , которые обычно на самокатах гоняли в любую погоду. Дома мама накрыла стол, посидели в семейном кругу, я себя неважно чувствовала, решила завтра на работу не идти. Сладко спала, пока муж не разбудил со словами- вставай , война! Я услышала какие то странные звуки, похожие на взрывы от фейерверка, говорю это наверно фейерверк, какая война. Выглянула в окно, увидела зарево на горизонте, поняла что не фейерверк. Вообще оно витало в воздухе, были предчувствия, снились постоянно кошмары . Но что это будет в таких масштабах я в самом дурном кошмаре представить себе не могла , типа как это, 21 век, не может такого быть. Очень тяжело вспоминать этот день
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу