Рассказница• сегодня в 16:40
Віддала дитину на гурток, їй сподобалось, але тренер жорсткий і тисне
для результату. Чоловік каже так і треба. Як ви вирішуєте, де межа між дисципліною і токсичністю?
показать весь текст
8
78
1
Якщо діти зривають заняття, значить тренер не має достатнього авторитету . І це не про страх, якраз добитися того, щоб діти боялися - легко
4
2
І що міняє вік? Травма в 6 років нічим не відрізняється від травми в 10 років 
він не навчився нічого вирішувати самостійно, бо й не вирішував нічого
він не навчився нічого вирішувати самостійно, бо й не вирішував нічого
2
1
Это делали все дети на начальном этапе, подростки уже этим не занимались а работали на результат
2
Ответ дляШукаю стакан
І що міняє вік? Травма в 6 років нічим не відрізняється від травми в 10 років він не навчився нічого вирішувати самостійно, бо й не вирішував нічого
він не навчився нічого вирішувати самостійно, бо й не вирішував нічого
Он сам поступил на бюджет, сам нашел работу, сам сдал на права без взяток, что еще вам рассказать?
3
2
Потім просто звикли його боятися? Якщо людина не вмію здобути авторитет без наказуванея, то їй на місце на роботі з дітьми
1
Потом они понимали, что срывать занятия и мешать другим это неправильно. Уважать других и тренера нужно.
2
Багато хто в такому віці і без жорсткого тренера то все робить. В мене донька майстер спорту і свого часу я її забрала з однієї спортивної школи саме через жорстке поводження головного тренера, вона перейшла в іншу, де здобула звання майстра спорту і теж сама живе з 18 і сама себе утримує, але то без жорсткості. Молодший син зараз тренується також, але тренер скоріше друг, ані ж деспот і дитина з задоволенням ходить на тренування і має успіхи, в противагу спортивній школі, на яку витратили 5 років життя
4
Я ж не спорю. Трудно понять по нескольким предложениям где жестокий тренер, а где есть дисциплина.
3
Я вам говорю, что наш тренер умница и прекрасный человек. Через него прошли сотни детей и продолжают идти. Спор ни о чем
3
Як ви задовбали з цими травмами... А потім ой нема чоловіків. Всі корзиночки. Да, характер чоловіка закалюється в спорті. Де важко, болячи, через нехочу, через друзів, суперників і ворогів. А ви думаєте у дорослому житті у великому бізнесі всі ромашки і гусари? Цей світ-світ хижаків. І якщо чоловік не стане хижаком, то буде тим хто вам не подобається.
5
1
Ответ дляШукаю стакан
Про що це говорить? 
що він вміє приймати рішення? Ні. Що він не має травми? Теж ні.
що він вміє приймати рішення? Ні. Що він не має травми? Теж ні.
Давайте закончим бесполезные споры. Я написала своё мнение, я ж не настаиваю , чтобы вы также воспитывали своих детей. Но посоветую автору послушать мужа
3
1
Я як могла переконувала,що потрібно і вчитися і займатися спортом,бувало і нажимала.За руку,сама на плавання і вони зі мною.Ой,не хочемо,важко,нічого,треба.Не заставиш,буває,то взагалі не підуть.Потім ввійшло і режим,пішли результати по всьому,стала система.Зараз успішні за кордоном,вивчилися і живуть.А якби нічого не заставляв,то через пень колоду були б як небудь.Ну це в моєму випадку.В кожного ситуація індивідуальна.
5
Навіть якщо і не проф.Спорт це виносливість ,досягнення результату,як не крути,легко спочатку не буде.Через роки ввійде в режим.
3
Це жах хотіти жити з деспотом. Успішні чоловіки - розумні , а ті, хто «загартовувався» в спорті, максимум на них працюють
2
2
А що в цьому надзвичайного? У вашому описі нічого не робить його успішним чи психологічно стабільним
2
2
Вы поинтересуйтесь откуда вышли все, кто поднялся в 90-е) именно со спортивных школ , тогда это был хороший лифт. Розумных разводили и использовали их ум
2
2
Ответ дляКарусель-весель
Моя дитина вже в тому віці, коли сама себе може зайняти 
Мы поняли) но свои фантазии о чужих детях не стоит тут распространять
2
1
Коли син був маленький перший рік водила і забирала сина, бачила, як проходять тренування, я уявляю, як тренер до кожної буби шукає підхід, як просить кинути через бедро, віджатися, ласково так, Васічка, ну ще кружечок пробіжи, спорт- це дісципліна, там куча дітей, ніхто цацкатись не буде, а хочете підходи, уговори- то разом з бубочкою тренуєтесь, шукаєте слова, стимули. У мене син ходив на греко- римську, тренер у них був молодий, всі хлопці його обожнювали, але він міг так гаркнути, що стіни дрижали, віджимались вони у наказання, бігали лишні круги, нікому в голову не приходило ображатись. Був би м´яким- результатів не було. Подивіться на заслужених тренерів, як вони вимагають, які там нерви, яка дисципліна. А вам хочеться, щоб вашу бубочку обоизували- ну це на якийсь гурток речетатива, пап*ємаше, не спорт.
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу