Ви авторитет для своїх дітей?

Наверное я слишком мягкая мама, у нас нет такого плана договорённостей... Когда дочь попросила проколоть две дополнительных дырки в одном ухе, я просто обдумала это и решила разрешить, пошли в тату салон и прокололи. Если мне что-то нужно, я тоже прошу её. Чётких обязанностей у нас нет, например, что она должна каждую субботу убирать у себя в комнате или каждый день выносить мусор. Но если я вижу, что у неё бардак и кошка спит на подушке, просто с юмором говорю, что какая у тебя красота и кошка, как вишенка на торте, дочь смеётся и начинает убирать. Или если она бежит гулять, спрашиваю у неё не захватит ли она мусор, не купил ли на обратном пути что-то в магазине, всегда соглашается без проблем...школа это вообще её ответственность, учится сама с первого класса, отличница. Спать старается ложиться до 23:00, но бывает, что засиживается дольше, но я не ругаюсь, просто спрашиваю, не пора ли закругляться, дочь обычно просит минут пять и через пять минут действительно идёт в ванную.. Т.е. чётких правил и рамок наверное у нас нет, ну, и я не строгая мама, судя по всему...

Ні, напевно, в нашій сім´ї не так діти розуміють домашні справи, як хочу роблю, а хочу ні. Всі однакові і у всіх є право не робити, але хто ж тоді буде робити. Тому і домовились розподілити між усіма і все було добре і всіх влаштовувало, але зараз донька бунтує і все залишається хлопцям, а це не зовсім чесно.

Вони це ’розуміють’ як ви собі вигадали. І донька саме через це бунтує.

Ні, насправді, з домашніми справами в нас ніколи не було особливих проблем, як результат вони досить самостійні і все вміють, тут більш проблема в особистих інтересах і кордонах, захищаючи їх може порушувати наші, а це іноді ображає. Тому і питання чи залишаємось ми з татом для неї авторитетом чи свої інтереси важливіші і де ця межа.