Це наші мами і бабуні.
Сидять на асфальті. Біля підземних переходів і базарчиків, куди їх не пускають вгодовані перекупники. Не жебрають, а привозять у клуночках на продаж три часничини і кілька яблучок.
Щоб продати за три копійки і не померти від голоду.
Ще з ночі вони встали, ті часничини перебирали,той кріпчик у пучечки складали і яблучка у хвартушок збирали. А зранку з паличкою і клуночком на маршрутку
Не навчені просити, не навчені красти, а навчені тільки працювати і дітей і онуків на ноги ставити.
Як Україна.
В чистеньких фартушках і стареньких хусточках.
Із кількома гривнями і монетками у вузлику. І там же стареньке фото сина і онучки з бантиками.
«Дитинко, купи яблучко. Смачненьке. І часничок. Свій, з городу. Добрий дуже.»
А ми проїздимо на своїх дорогих машинах,поспішаємо по дуже важливих справах, сремося в інтернетах і тусуємся на паті.
І проходимо повз і проганяємо їх з наших вулиць і переходів.
Шоб картинки не псували....
Їх трудом і мозолями збудоване наше багате життя.
Так, багате!
Не їмо ж лушпайки від картоплі, не встаємо о четвертій ранку щоб іти корови доїти, а потім трудодень відробляти до смерка. А ще в городі попоратися треба і дитині в місто клуночка зібрати.
Минаються наші мами і бабусечки.
Чемні, тихі, лагідні.
Як їх не стане, хто нас вислухає, розрадить, пожаліє?
Хто нас любити буде?
Не пошкодуйте часу і лишньої гривні. Зупиніть машину, витягніть навушники з вух, купіть у бабусечки пучечок кропу, який вона стебельце до стебельця підбирала, купіть яблучко, яке вона помила вдома і привезла у багатий Київ, щоб копієчку заробити. Не вкрадену а нагорьовану.
Зупиніться. Нам усім зараз конче треба три часничини і яблучко.
Купіть. Дорожче ніж вона просить. Або і так дайте. І подякуйте і вибачіться перед бабунькою.
Поспішіть вибачитись і допомогти.
Поки вони ще клигають якось,поки ще самі себе якось обходять.
В магазині заплатіть за її хлібчик і пакетик кефіру.
Просто так в кишеньку чи торбинку їй двадцятку покладіть. Ви не помітите, а їй тиждень жити можна з того.
Не пройдіть мимо.
Потім сором пекти буде, як мене пече, коли згадую як я, молодий і сильний, торгувався із якоюсь бабусею за відро помідорів і збивав ціну, а вона сказала, що якщо хочу, то вона так подарує. Я тоді вибачився, а до цих пір все-одно соромно.
Не договорив із своєю бабусею, не дослухав її мудрих слів, оповідань і казок.
І з мамою пробую надолужити,щодня хоч по телефону,а поговорю.Але відчуваю що не встигаю,не встигаю...
Минаються наші мами і бабусі і життя їхнє просипається крізь наші пальці як пісочок.
Гіркий той шматок хліба,який ми самі без них їмо. З маслом і ковбасою.
Вибачте мені, бабусю.
Вибачте мені, мамуню.
Всім нам вибачте.
Сашко Лірник
Сидять на асфальті. Біля підземних переходів і базарчиків, куди їх не пускають вгодовані перекупники. Не жебрають, а привозять у клуночках на продаж три часничини і кілька яблучок.
Щоб продати за три копійки і не померти від голоду.
Ще з ночі вони встали, ті часничини перебирали,той кріпчик у пучечки складали і яблучка у хвартушок збирали. А зранку з паличкою і клуночком на маршрутку
Не навчені просити, не навчені красти, а навчені тільки працювати і дітей і онуків на ноги ставити.
Як Україна.
В чистеньких фартушках і стареньких хусточках.
Із кількома гривнями і монетками у вузлику. І там же стареньке фото сина і онучки з бантиками.
«Дитинко, купи яблучко. Смачненьке. І часничок. Свій, з городу. Добрий дуже.»
А ми проїздимо на своїх дорогих машинах,поспішаємо по дуже важливих справах, сремося в інтернетах і тусуємся на паті.
І проходимо повз і проганяємо їх з наших вулиць і переходів.
Шоб картинки не псували....
Їх трудом і мозолями збудоване наше багате життя.
Так, багате!
Не їмо ж лушпайки від картоплі, не встаємо о четвертій ранку щоб іти корови доїти, а потім трудодень відробляти до смерка. А ще в городі попоратися треба і дитині в місто клуночка зібрати.
Минаються наші мами і бабусечки.
Чемні, тихі, лагідні.
Як їх не стане, хто нас вислухає, розрадить, пожаліє?
Хто нас любити буде?
Не пошкодуйте часу і лишньої гривні. Зупиніть машину, витягніть навушники з вух, купіть у бабусечки пучечок кропу, який вона стебельце до стебельця підбирала, купіть яблучко, яке вона помила вдома і привезла у багатий Київ, щоб копієчку заробити. Не вкрадену а нагорьовану.
Зупиніться. Нам усім зараз конче треба три часничини і яблучко.
Купіть. Дорожче ніж вона просить. Або і так дайте. І подякуйте і вибачіться перед бабунькою.
Поспішіть вибачитись і допомогти.
Поки вони ще клигають якось,поки ще самі себе якось обходять.
В магазині заплатіть за її хлібчик і пакетик кефіру.
Просто так в кишеньку чи торбинку їй двадцятку покладіть. Ви не помітите, а їй тиждень жити можна з того.
Не пройдіть мимо.
Потім сором пекти буде, як мене пече, коли згадую як я, молодий і сильний, торгувався із якоюсь бабусею за відро помідорів і збивав ціну, а вона сказала, що якщо хочу, то вона так подарує. Я тоді вибачився, а до цих пір все-одно соромно.
Не договорив із своєю бабусею, не дослухав її мудрих слів, оповідань і казок.
І з мамою пробую надолужити,щодня хоч по телефону,а поговорю.Але відчуваю що не встигаю,не встигаю...
Минаються наші мами і бабусі і життя їхнє просипається крізь наші пальці як пісочок.
Гіркий той шматок хліба,який ми самі без них їмо. З маслом і ковбасою.
Вибачте мені, бабусю.
Вибачте мені, мамуню.
Всім нам вибачте.
Сашко Лірник
33
0
сижу плачу. обычно у таких бабулек я скупаю все. когда-то купила цветок алоэ. он и не нужен был. купила за тридорога. а сейчас он у меня растет и радует. да и бабулька такая была.... мою бабушку покойную напомнила. сердце разрывается от того, что люди всю жизнь проработали, а сейчас гроши собирают
Очень душевно написано, мы с мужем всегда покупаем, даем на 10 больше, а они отказываются, приходится убегать со словами благодарности.
И слова правильные,и фото тронуло.Как же так,как так и почему,ведь они всю жизнь провкалывали,а теперь нет пенсии достойной,хоть минимальной,что бы месяц на хлеб,молоко и пряник хватило,что бы не сидеть вот так на земле и не умолять прохожих о покупке
,боже,это же так страшно и унизительно,как же так?!
,боже,это же так страшно и унизительно,как же так?!
Девченки а как же больно смотреть когда они копеечки на булочку собирают а если не хватает уходят о скидке не просят....
На днях при мне бабулька дыньку взвешивала, не хватило у нее. Я только в кошелек полезла, а продавец-армянин без денег бабушке отдал ту дыню.
у нас на перекрестке таких описанных бабулек никогда и не было - тетки весом 150 кг нестарые перекупщицы стоят с картонными коробками. завозят и отвозят их централизованно на автотранспорте
Ответ дляSvetik_SV
Девченки а как же больно смотреть когда они копеечки на булочку собирают а если не хватает уходят о скидке не просят....
Зато наше государство ничего не трогает
вот хотела такое же написать,но боюсь сейчас начнут кричать ,что такого нет,у нас на рынке есть и старые бабушки и дедушки даже,я очень часто брала у такого дедушки картофель,но есть и такие что просто караул,и выматерят и перекупщицы и постоянно одни и те же,у нас маленький городок и все эти бабки ,приходят туда языками почесать,а не от нужды...а вот прям таких как здесь нет...
А те, которые всякий хлам продают: сахарницы, вазочки, катушки ниток (пр-ва СССР), ракушка с надписью ’Ялта 1969’. И покупаем, жалея их.
. И покупаем, жалея их.
плачу Вы меня так растрогали до слез! Я Из тех кто не проходит мимо, правда когда покупаю букетик у бабуль или еще что-то ’нужное’ муж ворчит
А когда в супер маркете вижу как долго возле прилавка бабуля стоит и долго смотрит на цены, перебирает продукты, смотрит что дешевле-подхожу и даю деньгипросто не могу на это смотреть! Не хвастаюсь! Просто, ЛЮДИ БУДТЕ ДОБРЕЕ 
Не давно тема была не навижу пенсионеров( или как то так)
у меня даже слов не нашлось!
есть такие и бабушки и дедушки. Под дождем стоят, мелочь всякую продают. Жалко таких. Есть такие,что идут пешком 3 остановки, потому что через три остановки будет проезд не 7 гривен, а 5
Всегда стараюсь покупать у таких бабушек. Цветы, чеснок или что-то ещё. Один раз мешок практически гнилой моркови. Но в глазах той бабушки был весь мир.
А муж купил у делулечки тонкогубцы. На аид так себе, а оказались хорошие.
С каждый годом их все меньше и мы просто должны им помогать...
А муж купил у делулечки тонкогубцы. На аид так себе, а оказались хорошие.
С каждый годом их все меньше и мы просто должны им помогать...
Ответ дляNatalia2305
Автор, Еще и дописать надо, чтоб милиция их не гоняла. Автор 
, спасибо.
, спасибо.
я сама езжу по молоко очень часто и постоянно ругаюсь с милицией которая не видет бомжа под столбом и джип припаркованый на пешеходном переходе зато бабубушка с пару бытылками молока и деятком яиц нарушает...
И я стараюсь не проходить мимо таких бабулечек Но однажды я купила у такой чистенькой бабулечки укроп, только отошла, а к ней тётка алкашного вида подошла и обратилась: ’Мама, ...’. Обидно, что деньги пойдут ей на водку((
Но однажды я купила у такой чистенькой бабулечки укроп, только отошла, а к ней тётка алкашного вида подошла и обратилась: ’Мама, ...’. Обидно, что деньги пойдут ей на водку((
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу