Популярные вопросы!
Администрация сайта Kidstaff не собирает пожертвования на благотворительность и не несет ответственность за действия или бездействия автора объявления, родителей ребенка, волонтеров и любых других лиц, причастных к сбору пожертвований. Администрация сайта Kidstaff не проверяет подлинность предоставляемых документов, не контролирует приход и расход средств по сбору. Любые пожертвования совершаются посетителями сайта Kidstaff исключительно по своему собственному желанию, осознавая значение своих действий.
Звертаюся до вас з проханням про допомогу,з великою надією,що ви зможете допомогти моїм дітям.
на 11.12.17 р. назначено лікування,яке коштує 55000 грн в міжнародній клініці відновного лікування. Дуже важко знайти допомогу для таких підрощених діток.Важко пояснити,що по віку вони великі,а по розвитку як малесенькі дітки і все в нас дуже повільно проходитьЇ.Моі діти маленьки борці,яким дуже потрібна допомога.
У мене двоє хворих діток і вдвічі важче,бо сума на лікування велика. Вже просто руки опускаються,бо неможливо дивитися на дітей,яким можна допомогти,а коштів на це немає.
Ось тут є перевірена інформація минулорічна (тільки змінився номер карточки)
Карточка ПриватБанка 5363 5420 1757 0525 ( на ім*я мами хлопчиків Бойко Любов Миколаївни)
Ось маленька історія про моїх хлопчиків.
У хлопчиків-близнят Артема і Давида Бойко- дитячий церебральний параліч, аплазія правої нирки (по одній нирці у кожного хлопчика), загальне недорозвинення мови важкої міри,. Ми відчайдушно боремося, щоб вони могли красиво ходити, говорити, розвиватися. Дітки дуже стараються, і у них є успіхи! Те, що більшості діточок дається просто так, дарма, від природи, для моїх синів є подвигом.Ці маленькі плечі винесли і пережили вже таке, що не всякий дорослий витримає. Хлопченята народилися передчасно, шестимісячними, з множинними крововиливами в мозок. Вони не мали жодного природженого рефлексу, які є у усіх діточок, не подавали ознак життя і годувалися через зонд. Усупереч усім прогнозам лікарів, що Артем і Давид ніколи не зможуть ходити, говорити, чути і навіть тримати голову,ніколи не скажуть слово ’мама’ і ніколи не зроблять мене щасливою,- ми добилися вже дуже багато чого. Всі лікарі просили нас залишити дітей,які не подавали признаків життя,і жити далі без них.Казали,що діти будуть лежачими і це лише тягар на все життя.А я взяла ці маленькі комочки,принесла додому і почала боротися за їхнє місце в цьому житті. Так,мені дуже важко.Так,я потребую допомоги,бо всі ресурси вичерпані,але я не зупиняюся. Я знаю,що світ не без добрих людей і люди,прочитавши нашу історію, обов*язково захочуть допомогти моїм хлопчикам.
Дуже важка,щоденна праця, правильне лікування, бажання стати краще примушує нас постійно боротися і доводити, що не можна ставити хрест на таких дітках. Ми вже уміємо самостійно ходити (хоча і порушена координація рухів, деформовані стопи погіршують ходу і хлопчикам важко ходити), починаємо говорити, навчаємося за спеціальною методикою.Можливо це і мало,але,повірте,що для нас -це великий успіх.Неможливо просто описати все те,через що ми проходимо кожен день.Не знаю де беруться сили і у мене і у дітей,для того,щоб не опускалися руки,і для того,щоб рухатися вперед.Ми не маємо права зупинятися. Нам треба йти вперед і тільки вперед.
Щоб закріпити те, що досягнуто за роки важкої роботи, нам треба продовжувати лікування. Хлопчики ростуть, з´являються контрактури, слабкі м´язи не справляються, з´являються різні деформації і їх треба усувати, щоб просунутися хоч на маленький крок до повноцінного життя.
Ми зробили Артемчику надскладні операціі на стопах в інституті ортопедіі.Дитина була 6 місяців в гіпсах.Ми по-новому вчимо його ходити.Це дуже важко.
За ці роки відчайдушноі боротьби ми перепробували вже дуже багато всього,але найкраще нам допомагає лікування за методикою проф.Козявкіна.Після лікування є позитивна динаміка,діти піднімаються на сходинку вище.Так боляче через те, що черговий крок в розвитку Артема і Давида залежить від грошей.Це гірка правда.Ніяких горошей не вистачить,якщо дітей двоє з таким діагнозом.Тут тільки допомога небайдужих і чуйних людей може врятувати.Людей,які захочуть допомогти зовсім чужим діткам стати кращими.
Але ж чужих дітей не буває і всі діти плачуть однаково.
Подивіться на моїх красенів! Це ті дітки, про яких казали,що вони будуть лежачими,сліпими,глухими і ніколи не скажуть слово ’мама’. Це ті,які народились шестимісячними,по 1 кг кожен і не подавали признаків життя. Це ті,в яких мозок був залитий кров*ю від множинних крововиливів в мозок.Ми пройшли дуже багато,ми тяжко працюємо щоденно,з болем,зі сльозами,але нам потрібна допомога,щоб ми не зупинилися,щоб рухалися далі,щоб стати ще кращими.
Продовження теми
https://sovet.kidstaff.com.ua/advice-3686506
Звертаюся до вас з проханням про допомогу,з великою надією,що ви зможете допомогти моїм дітям.
на 11.12.17 р. назначено лікування,яке коштує 55000 грн в міжнародній клініці відновного лікування. Дуже важко знайти допомогу для таких підрощених діток.Важко пояснити,що по віку вони великі,а по розвитку як малесенькі дітки і все в нас дуже повільно проходитьЇ.Моі діти маленьки борці,яким дуже потрібна допомога.
У мене двоє хворих діток і вдвічі важче,бо сума на лікування велика. Вже просто руки опускаються,бо неможливо дивитися на дітей,яким можна допомогти,а коштів на це немає.
Ось тут є перевірена інформація минулорічна (тільки змінився номер карточки)
Карточка ПриватБанка 5363 5420 1757 0525 ( на ім*я мами хлопчиків Бойко Любов Миколаївни)
Ось маленька історія про моїх хлопчиків.
У хлопчиків-близнят Артема і Давида Бойко- дитячий церебральний параліч, аплазія правої нирки (по одній нирці у кожного хлопчика), загальне недорозвинення мови важкої міри,. Ми відчайдушно боремося, щоб вони могли красиво ходити, говорити, розвиватися. Дітки дуже стараються, і у них є успіхи! Те, що більшості діточок дається просто так, дарма, від природи, для моїх синів є подвигом.Ці маленькі плечі винесли і пережили вже таке, що не всякий дорослий витримає. Хлопченята народилися передчасно, шестимісячними, з множинними крововиливами в мозок. Вони не мали жодного природженого рефлексу, які є у усіх діточок, не подавали ознак життя і годувалися через зонд. Усупереч усім прогнозам лікарів, що Артем і Давид ніколи не зможуть ходити, говорити, чути і навіть тримати голову,ніколи не скажуть слово ’мама’ і ніколи не зроблять мене щасливою,- ми добилися вже дуже багато чого. Всі лікарі просили нас залишити дітей,які не подавали признаків життя,і жити далі без них.Казали,що діти будуть лежачими і це лише тягар на все життя.А я взяла ці маленькі комочки,принесла додому і почала боротися за їхнє місце в цьому житті. Так,мені дуже важко.Так,я потребую допомоги,бо всі ресурси вичерпані,але я не зупиняюся. Я знаю,що світ не без добрих людей і люди,прочитавши нашу історію, обов*язково захочуть допомогти моїм хлопчикам.
Дуже важка,щоденна праця, правильне лікування, бажання стати краще примушує нас постійно боротися і доводити, що не можна ставити хрест на таких дітках. Ми вже уміємо самостійно ходити (хоча і порушена координація рухів, деформовані стопи погіршують ходу і хлопчикам важко ходити), починаємо говорити, навчаємося за спеціальною методикою.Можливо це і мало,але,повірте,що для нас -це великий успіх.Неможливо просто описати все те,через що ми проходимо кожен день.Не знаю де беруться сили і у мене і у дітей,для того,щоб не опускалися руки,і для того,щоб рухатися вперед.Ми не маємо права зупинятися. Нам треба йти вперед і тільки вперед.
Щоб закріпити те, що досягнуто за роки важкої роботи, нам треба продовжувати лікування. Хлопчики ростуть, з´являються контрактури, слабкі м´язи не справляються, з´являються різні деформації і їх треба усувати, щоб просунутися хоч на маленький крок до повноцінного життя.
Ми зробили Артемчику надскладні операціі на стопах в інституті ортопедіі.Дитина була 6 місяців в гіпсах.Ми по-новому вчимо його ходити.Це дуже важко.
За ці роки відчайдушноі боротьби ми перепробували вже дуже багато всього,але найкраще нам допомагає лікування за методикою проф.Козявкіна.Після лікування є позитивна динаміка,діти піднімаються на сходинку вище.Так боляче через те, що черговий крок в розвитку Артема і Давида залежить від грошей.Це гірка правда.Ніяких горошей не вистачить,якщо дітей двоє з таким діагнозом.Тут тільки допомога небайдужих і чуйних людей може врятувати.Людей,які захочуть допомогти зовсім чужим діткам стати кращими.
Але ж чужих дітей не буває і всі діти плачуть однаково.
Подивіться на моїх красенів! Це ті дітки, про яких казали,що вони будуть лежачими,сліпими,глухими і ніколи не скажуть слово ’мама’. Це ті,які народились шестимісячними,по 1 кг кожен і не подавали признаків життя. Це ті,в яких мозок був залитий кров*ю від множинних крововиливів в мозок.Ми пройшли дуже багато,ми тяжко працюємо щоденно,з болем,зі сльозами,але нам потрібна допомога,щоб ми не зупинилися,щоб рухалися далі,щоб стати ще кращими.
Продовження теми
https://sovet.kidstaff.com.ua/advice-3686506
показать весь текст
3846
0
Ми на лікуванні ще. Нас не вигнали ))) Але оплатити за повний курс немає чим. Кожен день тут розбірки зі мною. Бояться, напевно, що кину їх на гроші. Здається, ми домовилися.
Добрий день! Ми уже приїхали і навіть встигли приступити до виготовлення листівок. Поки трохи купують, то вирішили не гаяти час, бо через тиждень новорічні нікому вже і не треба будуть. Приїхали ми з боргом в 20000 грн. Довго не могли втрясти цей борг, бо гарантійні листи можуть писати тільки установи і організації. Я ж просто написала заяву. Мене послухалися, бо знають уже багато років ну і поважають, надіюсь. Спочатку не хотіли нас записувати на наступний курс лікування, але для мене це було важливо, бо якщо не запишуть, то ми можемо пролетіти з нашим наступним лікуванням. Пішли на уступки і записали навіть з боргом. Домовилися, що до наступного приїзду на лікування ми борг закриємо. Будемо надіятися на якесь диво. Зараз трохи зможу зробити листівок і продати. Відразу буду гроші відправляти на клініку.
Лікування наше пройшло плідно і у нас гарні результати. Усі наші спеціалісти були і нам не прийшлося звикати і підлаштовуватися. Були сльози і істерики трохи, бо ми давно не були на лікуванні. Важко далися розтяжки і діти не могли після вертикалізатора і розтягувань ходити. До вечора розходжувалися і все ставало на свої місця. Постійно намагалися ходити. Сходи-це наше випробування! Так трусило і так боялися. А мені важливо було слідкувати, щоб ніхто не пішов клубочком вниз, то робила це по черзі. Вгору простіше, а вниз-капєц. Нас усі чули ))) Вони д хитрі і просилися на ліфт, а мама заставляла ходити. Пару разів падали, але я одягала захист на коліна. Цього разу я вимивалася слізьми дитячими, але вони і маніпулятори добрі, а зі мною це не проходить. Покращилася координація рухів. Стали ходити на довші дистанцііі і майже не падають. Випрямляються краще в області попереку, менший нахил спини вперед. В колінах ноги не розгинаються до кінця, але стали більш мобільні, більш розгинаються. М’язи укріпилися, бо з нашою формою ДЦП їх треба не розслабляти, а навпаки укріпляти. Особливо я задоволена заняттями в спеціальній клітці, де в підвішеному стані роблять вправи для хребта. Там повинно бути 2 рази кожному, бо тих кліток мало в клініці і міняються, щоб усім дітям попасти. Я ж знаючи, що моім дітям це дуже допомагає, просила спеціалістів і у нас таких занять було не по 2, а по 10 кожному. Все і не опишеш, але є зміни на краще, є позитивна динаміка, є результат. Мене лякає той борг, але я справлюсь. Я мушу. Мені важко було фізично, бо я ж не молодію )))) але ще тримаюся. Надіюся, Боженька дасть мені сили і здоров’я, щоб я допомогла своїм синам.
Безмежно вдячна усім, хто в цій боротьбі разом зі мною. Я ціную дуже вашу увагу і вашу допомогу. У моїй молитві ви завжди є. І навіть, якщо я не знаю вас особисто, не знаю вашого імені, то повірте, що Він знає кожного з вас, знає про ваші добрі справи, а можливо, це Він вашими руками творить добро, бо вас вибрав для цих неймовірних вчинків. Я знаю, що сама б я нічого не змогла. Час такий важкий. Він для мене завжди був важкий, а зараз особливо. Але є ви, які приймаєте участь в житті моїх дітей. Низько вклоняюся вам. Я дуже хочу, щоб у вас було все, бо ви найкращі люди. Люблю вас і обнімаю. Дякую за все.
Лікування наше пройшло плідно і у нас гарні результати. Усі наші спеціалісти були і нам не прийшлося звикати і підлаштовуватися. Були сльози і істерики трохи, бо ми давно не були на лікуванні. Важко далися розтяжки і діти не могли після вертикалізатора і розтягувань ходити. До вечора розходжувалися і все ставало на свої місця. Постійно намагалися ходити. Сходи-це наше випробування! Так трусило і так боялися. А мені важливо було слідкувати, щоб ніхто не пішов клубочком вниз, то робила це по черзі. Вгору простіше, а вниз-капєц. Нас усі чули ))) Вони д хитрі і просилися на ліфт, а мама заставляла ходити. Пару разів падали, але я одягала захист на коліна. Цього разу я вимивалася слізьми дитячими, але вони і маніпулятори добрі, а зі мною це не проходить. Покращилася координація рухів. Стали ходити на довші дистанцііі і майже не падають. Випрямляються краще в області попереку, менший нахил спини вперед. В колінах ноги не розгинаються до кінця, але стали більш мобільні, більш розгинаються. М’язи укріпилися, бо з нашою формою ДЦП їх треба не розслабляти, а навпаки укріпляти. Особливо я задоволена заняттями в спеціальній клітці, де в підвішеному стані роблять вправи для хребта. Там повинно бути 2 рази кожному, бо тих кліток мало в клініці і міняються, щоб усім дітям попасти. Я ж знаючи, що моім дітям це дуже допомагає, просила спеціалістів і у нас таких занять було не по 2, а по 10 кожному. Все і не опишеш, але є зміни на краще, є позитивна динаміка, є результат. Мене лякає той борг, але я справлюсь. Я мушу. Мені важко було фізично, бо я ж не молодію )))) але ще тримаюся. Надіюся, Боженька дасть мені сили і здоров’я, щоб я допомогла своїм синам.
Безмежно вдячна усім, хто в цій боротьбі разом зі мною. Я ціную дуже вашу увагу і вашу допомогу. У моїй молитві ви завжди є. І навіть, якщо я не знаю вас особисто, не знаю вашого імені, то повірте, що Він знає кожного з вас, знає про ваші добрі справи, а можливо, це Він вашими руками творить добро, бо вас вибрав для цих неймовірних вчинків. Я знаю, що сама б я нічого не змогла. Час такий важкий. Він для мене завжди був важкий, а зараз особливо. Але є ви, які приймаєте участь в житті моїх дітей. Низько вклоняюся вам. Я дуже хочу, щоб у вас було все, бо ви найкращі люди. Люблю вас і обнімаю. Дякую за все.
Я обов’язково відчитаюся, про усі надходження на карточку для лікування Артема і Давида. Я вашу кожну копійку знаю, складаю і ціную. Не забуду ні про кого. Напевно, більше збір не буду відкривати. І тему нашу закрию, думаю. Але з вами я не готова розлучитися, бо ви нам усі рідні люди.
Я ще не придумала як нам усім об’єднатися і не розлучатися ))))
Я ще не придумала як нам усім об’єднатися і не розлучатися ))))
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Сейчас читают!
Комментарии к ответу