Близнюкам Артему і Давиду Бойкам потрібна допомога! У хлопчиків ДЦП
Администрация сайта Kidstaff не собирает пожертвования на благотворительность и не несет ответственность за действия или бездействия автора объявления, родителей ребенка, волонтеров и любых других лиц, причастных к сбору пожертвований. Администрация сайта Kidstaff не проверяет подлинность предоставляемых документов, не контролирует приход и расход средств по сбору. Любые пожертвования совершаются посетителями сайта Kidstaff исключительно по своему собственному желанию, осознавая значение своих действий.
Звертаюся до вас з проханням про допомогу,з великою надією,що ви зможете допомогти моїм дітям. на 11.12.17 р. назначено лікування,яке коштує 55000 грн в міжнародній клініці відновного лікування. Дуже важко знайти допомогу для таких підрощених діток.Важко пояснити,що по віку вони великі,а по розвитку як малесенькі дітки і все в нас дуже повільно проходитьЇ.Моі діти маленьки борці,яким дуже потрібна допомога. У мене двоє хворих діток і вдвічі важче,бо сума на лікування велика. Вже просто руки опускаються,бо неможливо дивитися на дітей,яким можна допомогти,а коштів на це немає. Ось тут є перевірена інформація минулорічна (тільки змінився номер карточки) https://tsn.ua/dopomoga/bliznyuki-artema-i-davida-... Карточка ПриватБанка 5363 5420 1757 0525 ( на ім*я мами хлопчиків Бойко Любов Миколаївни)
Ось маленька історія про моїх хлопчиків. У хлопчиків-близнят Артема і Давида Бойко- дитячий церебральний параліч, аплазія правої нирки (по одній нирці у кожного хлопчика), загальне недорозвинення мови важкої міри,. Ми відчайдушно боремося, щоб вони могли красиво ходити, говорити, розвиватися. Дітки дуже стараються, і у них є успіхи! Те, що більшості діточок дається просто так, дарма, від природи, для моїх синів є подвигом.Ці маленькі плечі винесли і пережили вже таке, що не всякий дорослий витримає. Хлопченята народилися передчасно, шестимісячними, з множинними крововиливами в мозок. Вони не мали жодного природженого рефлексу, які є у усіх діточок, не подавали ознак життя і годувалися через зонд. Усупереч усім прогнозам лікарів, що Артем і Давид ніколи не зможуть ходити, говорити, чути і навіть тримати голову,ніколи не скажуть слово "мама" і ніколи не зроблять мене щасливою,- ми добилися вже дуже багато чого. Всі лікарі просили нас залишити дітей,які не подавали признаків життя,і жити далі без них.Казали,що діти будуть лежачими і це лише тягар на все життя.А я взяла ці маленькі комочки,принесла додому і почала боротися за їхнє місце в цьому житті. Так,мені дуже важко.Так,я потребую допомоги,бо всі ресурси вичерпані,але я не зупиняюся. Я знаю,що світ не без добрих людей і люди,прочитавши нашу історію, обов*язково захочуть допомогти моїм хлопчикам. Дуже важка,щоденна праця, правильне лікування, бажання стати краще примушує нас постійно боротися і доводити, що не можна ставити хрест на таких дітках. Ми вже уміємо самостійно ходити (хоча і порушена координація рухів, деформовані стопи погіршують ходу і хлопчикам важко ходити), починаємо говорити, навчаємося за спеціальною методикою.Можливо це і мало,але,повірте,що для нас -це великий успіх.Неможливо просто описати все те,через що ми проходимо кожен день.Не знаю де беруться сили і у мене і у дітей,для того,щоб не опускалися руки,і для того,щоб рухатися вперед.Ми не маємо права зупинятися. Нам треба йти вперед і тільки вперед. Щоб закріпити те, що досягнуто за роки важкої роботи, нам треба продовжувати лікування. Хлопчики ростуть, з´являються контрактури, слабкі м´язи не справляються, з´являються різні деформації і їх треба усувати, щоб просунутися хоч на маленький крок до повноцінного життя. Ми зробили Артемчику надскладні операціі на стопах в інституті ортопедіі.Дитина була 6 місяців в гіпсах.Ми по-новому вчимо його ходити.Це дуже важко. За ці роки відчайдушноі боротьби ми перепробували вже дуже багато всього,але найкраще нам допомагає лікування за методикою проф.Козявкіна.Після лікування є позитивна динаміка,діти піднімаються на сходинку вище.Так боляче через те, що черговий крок в розвитку Артема і Давида залежить від грошей.Це гірка правда.Ніяких горошей не вистачить,якщо дітей двоє з таким діагнозом.Тут тільки допомога небайдужих і чуйних людей може врятувати.Людей,які захочуть допомогти зовсім чужим діткам стати кращими. Але ж чужих дітей не буває і всі діти плачуть однаково. Подивіться на моїх красенів! Це ті дітки, про яких казали,що вони будуть лежачими,сліпими,глухими і ніколи не скажуть слово "мама". Це ті,які народились шестимісячними,по 1 кг кожен і не подавали признаків життя. Це ті,в яких мозок був залитий кров*ю від множинних крововиливів в мозок.Ми пройшли дуже багато,ми тяжко працюємо щоденно,з болем,зі сльозами,але нам потрібна допомога,щоб ми не зупинилися,щоб рухалися далі,щоб стати ще кращими. Ми не можемо без лікування,яке дорого коштує і на яке в нас немає грошей. І якою б гіркою не була правда,що подальший розвиток моїх дітей залежить від грошей,але це так. Прошу вас,допоможіть моїм дітям! Я сама не справлюсь. Просто благаю вас про допомогу! Дуже сподіваємося, що ви захочете стати для Артема і Давида добрими чарівниками, які в скрутну хвилину прийдуть на допомогу і своєю участю подарують хлопчикам шанс!Благаю вас, допоможіть моїм синочкам!
Вирішила ще в цьому році написати. Хочу подякувати вам усім. Знаєте, завжди знаю, що тут є люди, які не лишать мене саму. Треба нам допомога чи не треба, а ви завжди тут. Дякую безмежно. Ми вже майже в наступному році. У когось є плани на наступний рік, хтось щось планує, якщо можна так написати, бо живемо в такий час, коли не знаєш що нас чекає. Мої ж плани незмінні. Мені треба тягнути моїх хлопців. На скільки це можливо. Я не сяду і не зупинюся. Вже не так легко мені це робити, бо і здоровʼя щось підказує, але я тримаюся, бо моїм дітям треба мама здорова. Артема і Давида підлітковою медикаментозно за призначенням психіатра і невролога, бо якийсь такий період настав з істериками і поганим сном, маніпуляціями і болями. Я вже просто не могла витримати без допомоги спеціалістів. Можна писати і писати про наші болячки, але ж ви самі прекрасно розумієте які мої хлопці. Скажу одне-легше мені не стає з ними. Коли були менші були свої проблеми, а тепер ті самі проблеми і ще плюс щось додається. Але дякувати Богу за все. Треба рухатися далі. Треба допомагати їм з цим усім, бо іноді дорослим важко справитися з таким, а тут діти. Масаж по можливості робимо на дому і приходить інструктор ЛФК. Я постійно заставляю щось робити, бо без цього ми не можемо. Просто сидіти і чекати на реабілітацію ми не можемо, бо треба зберегти усе те, що ми вміємо вже. Ми робимо листівки. Наше спасіння і наше натхнення. Відволікаємося. Я записалася на курс лікування, на реабілітацію в клініку. На 7 липня. Відразу не запросила рахунок на лікування, бо з нового року здорожчає лікування. Вже з наступного року напишу запрос, щоб з новою сумою мені відправили. 40000 грн я маю на наступний курс лікування. Як тільки буде рахунок у мене я його покажу. Ще раз дякую усім щиро і від усього серця. Бо я побачила, що вчора і сьогодні прийшли перекази. В мене геть серце защиміло, бо я нічого не прошу, а ви підтримуєте. Усі ці гроші підуть на наступний курс лікування і я відчитаюсь. Миру нам, нехай буде світло і тепло усім. Обіймаю кожного, хто з нами усі ці роки.
Ростим ребенка по принципу папа работает мама всё остальное,врачи, школа, кружки, ни погулять с нами ни посмотреть вместе фильм какойто, ноль общих тем,только понудеть если что чтоб пожалели. В воспитании не принимает участие совсем,все шишаки на меня если выбрыки детские,воспитываю овна, девочка упрямая шо капец. Если видит что я ругаю,как будто мне на зло принимает без разбору сторону ребенка,при ней меня унижает,включает свою редкую педагогику, если она действует как будто с презрением тыкает меня носом мол как нужно было. Сегодня не выдержала посла нахер и пошла спать в другую комнату. Невыносимо...
Ви на таке погоджуєтеся? Бюджет 300гривень. І я ж розумію що як зшибають комітет на воду та на потреби там переписка за кожні 50 грн на пів дня. Сумніваюсь що всі поставляться по сумлінню. Буде більше образ ніж радості. І подарунок треба унісекс. Дітям по 12 років. Батьки в чаті постійно труть по поведінці хто кого образив. А тепер треба вітати . Я щось не придумаю нічого, щоб підлітки не швирялися тими подарунками. На мій погляд бюджет завеликий. Нічого не питали в нас , просто повідомлення-і треба принести запакований сюрприз. Які у ваших дітей емоції після цих обмінів подарунками? Хто кому невідомо Тягтимуть з мішка.
Дитині 3 роки. Часто отримує подарунки, щодня щось дрібне від мами, щотижня від бабусь та інших родичів і друзів. Іграшок і книг дуже багато. Помітила що вже і не реагує особливо, навіть на дорогий набір лего чи нову дорогу книгу.Де знайти золоту середину? Бо не хочеться обмежувати дитину, поки є можливість радувати її часто. Але і не хочеться щоб подарунки перетворилися на буденність, яка не справляє ніякого враження, бо дитину стає важко здивувати)
Така ситуація: по-перше кум не розрахувався за роботу з моїм чоловіком(пройшло вже більше року), у 2 дітей було ДН вони святкували у дитячій кімнаті, чоловік їх возив туди і забирав (до додому запрошення не було,так як хоча би купити коньяк можна було,як віддячити,але ні), подарунки дітям ми дарували. Від кумів тільки вигода,немає такого щоб мене привітати з днем народженням і чисто символічно щось подарувати, вони хочуть щоб тільки ми дарували їх дітям. Як вважаєте,чи варто дарувати дітям подарунки на новий рік чи просто забити? Мене дуже вибісила ситуація з останнім випадком,наче знайшли безкоштовне таксі