Я не поважаю свого чоловіка

Накінець і я щось тутнапишу:)
я не поважаю свого чоловіка. Зовсім. Не відчуваю в ньому чоловічого  стержня... Виходила заміж дуже молодою. На той час це мене зовсім не турбувало.  Біда ось у чому. У чоловіка дуже заможні батьки. Дуже... Все що ми маємо практично за їхній рахунок. Живемо ми зовсім не бідно...  
Чоловік працює на держ роботі ... Все чекає, щоб батько поміг з роботою, сам для того нічого не робить. Тільки звинувачує батька, що той не може знайти достойну роботу. Він знає, що всі фін питання порішає батько. Останньою краплею було сьогодні те, що мій договорився за море, де путівка коштує 5 тис за одну людину... Ясна річ - оплачує батько. І за мене і за наших 2 дітей.  
Мені вже надоїло!!! Нічого того всього не хочу! ХОЧУ щоб ЧОЛОВІК САМ ЗАРОБИВ на відпуск, на речі і так дальше. Хочу свого!!! Хочу мати опору ! Сама б пішла на роботу, та 2 маленькі дитини.
Все це давно говорю чоловікові- він постійно знаходить якісь відмазки! Надоїло!!!!!!
На море категорично не поїду... І буду робити у хаті війну.. Ну нічого не допомагає..
Чоловік у мене хороший... Дуже добрий та уважний. Любить мене, дітей. За нас горою. Таких ще треба пошукати з мікроскопом, а от з тим зароблянням грошей цілі проблеми... Привик на все готове...