Сам себе Петросян• 12 июля 2016
Чогось так сумно дівчатка .Завтра 35 мені.
Та ні не жалкую за нічим.Є сімя ,чоловік люблячий ,дітки .Дякую Богу всі здорові.Просто якийсь такий стан ,що хочеться плакати .Батьків немає вже -трагічно загинули.Брат далеко ,та й відносини не ті.Щось змішальсь все до купи.Пережила тяжку операцію.Подруг як таких немає.З роками відсіялися .І я стала замкнутою.А поговорити хочеться .Звичайно можу поговорити з чоловіком .Завжди підтримає.Але чоловіки тверезо і реально дивляться на все.А на мене щось таке найшло ,що здається -все вже позаду.Діти повиростали вже не *МАМКАЮТЬ* ,не ходять за ногами.Самостійні стали.Ще й з роботою зараз важко.Може -це депресія. Чекаю від вас слів підтримки .Дякую.Вибачайте за помилки.
0
0
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу