Мужчина который во всем соглашается и говорит что живет ради ..тюфяк?

как там....миксер всем в глаза....

Материальные и другие ваши проблемы сам решить может или как хочешь дорогая, так сама и выкручивайся, ты - босс?

он не против по мере возможности-но только если сама скажу ему об этом..и я иногда говорю ’сажусь на диету-ем только яблоки..’хотя я и так очень худая и хочу услышать что-то типа’ты что совсем, здоровая нужна,приеду накормлю и тд’ а этот’как хочешь, тебе виднее’ мол ты ж не маленькая((

все зависит от вашего темперамента и в целом требования к мужчине.
у меня есть знакомая, которой только такой как Вы описали нужен, и она не упускает возможность поганять его как молодого, а если ’не бежит’, то сразу от ворот поворот
Мне было бы скучно и противно с таким мягким мужчиной, хотя на первых порах это приятно
А вы давно встречаетесь? Может это все еще конфетно-букетный период?

Ну он как бы прав, вы ж не маленькая. Но для жизни такой не годится, рожать ли детей и как их потом растить тоже вам решать придется, вы ж не маленькая.

У меня есть похожая семейная пара среди знакомых. Ну я бы так не смогла, а им вроде нормально.Он - классический подкаблучник. Куда скажет ’дорогая’, туда и едет, что скажет, то и делает. Но у него жуткий комплекс недолюблености в детстве. Он воспринимает, то что им помыкают, как востребованность что ли, нужность кому-то. Вообщем у них тараканов куча, но каждому свое.

вот и я это так понимаю((просто боюсь не зажралась ли я что-ли,но я хочу быть уверенной в мужчине а тут((

Молодец, парень!!!:) Профессионал общения с мозгоклюйками.

Женщин не поймёшь.... Вам нужно, кулаком по столу и: ’я так сказал!!!’ Я бы сейчас от такого спокойного человека не отказалась бы... С мужем 10 лет живём и скажу я вам, что когда жёсткие рамки, ни фига хорошего в этом нет. Уж лучше больше любят вас, чем вы

Почему тюфяк? Интеллигентный, воспитанный человек. Или Вам хамства в жизни не хватает?

Слухайте, чи не мій колишній вам попався?! А, нє, вік не сходиться...
Один в один був.
Спочатку оте ’роби Як хочеш-зроблю як скажеш’ було навіть норм. Потім, з роками, перетворилось та цікаву таку штуку... По перше виявилось що все стосовно сім’ї або роблю я, або не робить ніхто. Або робить він - але повністю під моїм керуванням, а як ні - не робить зовсім. Або якщо я не контролюватиму, то зробить так, що за голову візьмусь (уклав договір з укртелекомом такий, шо ми щомісяця дурно по 70 грн переплачували. Чому? Бо відітє лі я НЕ сказала шо нам не треба дві антени, а менеджер напарив...Питала - так якщо ти сам не тямиш шо у нас тільки один тєлік і про другий і мови не було, то чому не подзвонив і не запитав?! Відповідь була - так а хіба ти не знала шо там таке питання буде, ти ж повинна була знать бо за минулою адресою ти договір укладала, чому не попередила мене? Я кажу - я не помнила таких нюансів, а він - от бачиш, якби помнила то попередила б... Ну ви поняли, да? І так - в усьому.) З часом мені почало здаватись що він просто знущається чи прикидається, ну не може людина розумово повноцінна бути настільки дурною в побутових питаннях... І ось це постійне - виправлюсь, буде як хочеш... Поступово все дійшло до того, що він не пив таблетки і не вдягався пристойно, якщо це не контролювала я. Я замахалась від того так, що не передать. Я не хотіла бути мамочкою, мужиком у спідниці, бой-бабою... Але інакшою бути я не могла, тобто мені не давали змоги бути жінкою. Або все робила я, або робилось з моєю повною участю (і мені в такому випадку було простіше самій зробить, ніж тратить енергію на керівництво і контроль), або не робилось нічого і ніяк... Я не могла розслабитись толком. не було за ким, як кажуть. А оскільки все мусила робити я - то і відповідальною за все була я. Винною за все була я. Також час показав що на таку людину я не можу покластись і коли я слаба - коли мені було вкрай погано і я його послала за АМПУЛАМИ З ЛІКАМИ та шприцами, кілька разів повторивши що треба саме ампули а не таблетки (зірвала підшлункову, було так погано шо я втрачала свідомість періодами, але капатись мені можна тільки в самому крайньому випадку і тому швидку не викликала, виходила з того стану сама як досвідчений вже страдалєц), то він...ПРИНІС ТАБЛЕТКИ. І от лежу я на дивані, світ перевертається, інтоксикація страшна, а він каже - продавщиця в аптеці сказала шо церукал буває тільки в таблетках...я кажу - це брехня, вона мабуть недосвідчена або тупа, ти чого мені не подзвонив?! відповідь - я подумав шо фармацевт краще знає...І очима смирненько так кліпає... І я в стані, коли кожна хвилина дорога, страждала ще хв 30 поки воно пішло та купило ін’єкції, а потім же ще хв 10 поки церукал почав діять...лежала, умирала, і думала - так а на куя моржового мені отето всьо? Я за все відповідальна. Якщо я не поворушусь - не буде нічого, не поїдем нікуди, не зробиться нічого вдома...Якщо я не пригляну -- вдягне хз що навіть на роботу... Якщо не потурбуюсь про їжу - буде куплено хз що і зварена одна картопля... А взамін я отримую що? Та, власне, нічого... Вся нагрузка на мені, відповідальність на мені, а потім ще й звинувачення в мою адресу що я ненавиджу його і презираю, бо відітє лі він же на все согласєн а мені щось неподобається, отже я агресор і винна сторона, а він смирний, харрроший, слухняний, все для жінки, ну така жертва, така жертва... тепер ця жертва чекає наступну бажаючу зайнятися облаштуванням його життя.
Будьте пильні, карочє. Желе в штанях - гиблий варіант для життя. Краще такий, що і по столу стукне,і скаже - нєт, я сказав зелене значить зелене...Але щоб при цьому і привозив, і діставав, і домовлявся, і робив...

Як підказує досвід, правило ’як сама вирішиш так і буде’ розповсюджується на все...

плюсую

Мама что ли так вымуштровала
Это жесть конечно

нет, мама как раз милая и приятная,сама вырастила его..но вот получилось что чудо чудное-впору мне за руль и карты в руки((

А вот не все, кто кулаком по столу стучит, может в трудную минуту поддержать и решать какие либо вопросы... Мало таких!