Вчителі української мови, допоможіть, будьте ласкаві!

я, звичайно, вже давно закінчила інститут, але додатку-дієслова взагалі не пам´ятаю

’Вилізла погрітися’ - це не додаток виражений інфінітивом. Тут присудок вилізла , вилізла з якою метою? - погрітися. Отже ’погрітися’ - обставина.

Додаток може бути виражений дієслово , а саме - інфінітивом. До нього від присудка ставиться питання З.в.

Буде обов´язково 1 завдання: визначити синтаксичну роль виділених слів. І часто цей інфінітивом, який виступає додатком, і дають.

ні, є такий додаток, специфічний, непрофільні заклади, мабуть не вчать. Школи зараз занадто перевантажують інформацією((((

То Ви ще не бачили, як визначали синтаксичну роль у реченні, де було словосполучення ’сік з яблук’.

У складеному присудку фігурують не слова-зв´язки, а допоміжні дієслова. Їх треба розрізняти.

потенційні перетворення виявляють граматичну специфіку форми. Це метод трансформацій, і його широко використовують і для пояснень, і для досліджень.

Згодна ( а не згідна).

приклади не виразні і не вдалі. Вилізла з якою метою? погрітися - загалом обставина.

’дієслова-зв´язки’ їх називають у посібниках. дієслово - теж слово. зв´язка - слово містке, багатозначне. до чого це колупання.

Граматична форма це всього лиш втілення набору значень граматичних категорій, це даність. Кому, в якому випадку може бути незрозуміла її ’специфіка’? Хіба що коли освітянину треба переконати себе в корисності якогось цікавого і зручного ’осяяня’, чи відкриття, яке потім можна буде довго обсмоктувати в навчальному процесі. Існує багато словникових одиниць, які в різному контексті будуть сполучниками, або частками і т.д. і І чим саме виявиться воно в реченні - залежить тільки від намірів мовця! І розрізнити його іноді дозволяє лише інтонація мовця. Якщо мовець вживає дієслово - мабуть, він називає дію, а не об´єкт. Тим більше, якщо міг би замінити похідним іменником, що справді називав би якийсь абстрактний об´єкт-подовжену в часі дію. Але ж не замінив!

Науковці наші вічно повигадують якихось парадоксальних виключень з простих очевидних правил (дієслово - переважно присудок і т.д.) і нароблять з них парадоксальних догм, до яких важко додуматися, і чіпляються за свої повітряні зАмки, наче за соломинку... І нумо ’вчити’ мовця розмовляти замість вивчати його мову, як то й належить робити згідно професії мовника... от тільки щось і успіхи ’навчання’ сумнівні.

я їх не вигадувала. це скажіть професорові, в посібнику якого тільки їх я й знайшла (причому з другим прикладом наплутала, дублюю своє каяття з цього приводу).
єдине, що я вигадала по темі - ’є що їсти’. чекаю з цікавістю на ваші коментарі з приводу мого прикладу ’є що їсти’.

взагалі, якийсь професійний перекіс. це ж як треба зненавидіти мову і людей, що нею розмовляють, втомитися, перегоріти, не цікавитися і не поглиблювати своєї знання предмету, щоб на найменший пук по мовній темі вивалювати такі хвилі заготовленої критики: ’невиразні-невдалі’, ’не існує і не може існувати багатоваріантності згодна/згідна’... Людоньки, як вам не соромно, це ж ваш хліб!

Будь ласка, до міністерств і до авторів підручників адресуйте свою полум´яну промову. Я лише хотіла допомогти авторові. Але, як завжди, ініціатива обертається негативом...
Неоднозначні граматичні форми справді ідентифікують методом трансформацій : цвіт яблуні, рукавички зі шкіри - другий іменник є означенням, бо трансформується в узгоджене означення (яблучний цвіт, шкіряні рукавички). Так само й інфінітивний додаток ідентифікують за його можливістю трансформації в звичайний додаток. Нічого супернаукового в цьому немає . Так було завжди.

По-моєму , це у вас хвилі критики, я б сказала, лавина. Я лише намагалася пояснити авторові, причому фахово. Приклади не у вас невдалі, а в Ющука. Вони, справді, невдалі Але Бог з ними! Більше не встряватиму в такі теми, а то потім не одмиєшся (((

Прикольно! Готуємо матеріал для нової кандидатської і ускладнюємо життя школярам))

А як правильно визначити?
Сік (вичавили /пропущений присудок/ з чого?) з яблук - додаток
чи
сік (який?) з яблук - означення

’Згідна, згодна – обидва слова правильні, якщо вживаються в значенні «даю згоду»: згідна і згодна.’

я їх не вигадувала. це скажіть професорові, в посібнику якого тільки їх я й знайшла (причому з другим прикладом наплутала, дублюю своє каяття з цього приводу).
єдине, що я вигадала по темі - ’є що їсти’. чекаю з цікавістю на ваші коментарі з приводу мого прикладу ’є що їсти’.

взагалі, якийсь професійний перекіс. це ж як треба зненавидіти мову і людей, що нею розмовляють, втомитися, перегоріти, не цікавитися і не поглиблювати своєї знання предмету, щоб на найменший пук по мовній темі вивалювати такі хвилі заготовленої критики: ’невиразні-невдалі’, ’не існує і не може існувати багатоваріантності згодна/згідна’... Людоньки, як вам не соромно, це ж ваш хліб!

Ви слово ’згідна’ вжили у не властивому йому значенні. Його вживаємо у прийменники і’ згідно з’. УВашому випадку - ’згодна’.

Соромно має бути Вам, коли ми намагаємося допомогти людині розібратися в темі, а Ви перевіряється записи на грамотність: вушукуєте пунктуаційні помилки. Як це допомогло авторові цієї теми? До речі, у Ваших дописах чимало знайшла помилок,але я не маю права їх виправляти, бо Ви мене про це не просили. Правильно?

Дитячий садочок...


’ми намагаємося’... А конкретно Ви вже досконально розібралися в темі (яка, можливо, є дискутивним питанням по суті своїй), що протиставляєте одних іншим?

Шановна, я розібралася в темі, що Вас абсолютно не має хвилювати. А Вам раджу адресовувати свої відповіді авторові. Я ще раз повторюся, Вас ні про що НЕ просила. Заспокойтеся вже, а то Вас не туди заносить.

Я сумніваюся, що людина, яка в професійній темі не наводить жодного прикладу, уникає обговорювати будь-які профільні питання - в чомусь розібралася. І раз уже Вам таке близьке моралізаторство і оцінювання моєї ’поведінки’, якісь ’змагально-конкурентні’ реваншистські наклепи щодо моєї орфографії чи пунктуації (а значить, я не пальцем в небо ткнула з тим невиділеним дієприкметниковим зворотом), що повністю відволікло Вас від мовознавчої проблематики - то я тим більше маю повне право висловити свою думку: не потрібні за цим фахом ні люди, які в чомусь не те що розбиратимуться, а навіть намагатимуться розібратися, ні навіть люди, що вільно пишуть, говорять і читають! І це не може не бентежити. За вітчизну соромно.

І хвилює мене зовсім не Ваша особиста ’обізнаність’ чи ’поведінка’ - а звичний сумний стан речей. Бо Ви для мене і решти форуму - такий самий анонім, як і я для Вас і решти форуму. Скільки можна прикидатися, ніби це неочевидно.

Дякую, шановна, за такий ’змістовний’ аналіз моєї діяльності. Хочу Вам нагадати, щоб за Вітчизну не було соромно, починайте із себе! Спробуйте!