А_Шо_Такое• 11 ноября 2018
Моя мама любит играть в
молчанку.
Обижается и может не разговаривать месяцами. Максимум со мной не общалась полгода, но я живу отдельно. Вот сейчас не разговаривает с папой уже месяц-живут они вместе. Мне папу очень жалко.
Боюсь что-то поперёк сказаиь, чтоб опять не замолчала.
У кого такая-же мама, как решаете проблемы?
Обижается и может не разговаривать месяцами. Максимум со мной не общалась полгода, но я живу отдельно. Вот сейчас не разговаривает с папой уже месяц-живут они вместе. Мне папу очень жалко.
Боюсь что-то поперёк сказаиь, чтоб опять не замолчала.
У кого такая-же мама, как решаете проблемы?
62
0
У меня бабушка такая, с мамой могла полгода не разговаривать. Как сама переставала, так сама и начинала. Хотя мама помню переживала сильно. Ничем тут не поможешь( Если человек такой..
Один в один..
Права не правда...Обида и молчание.
Как то полгода молчала.
Тоже далеко от меня была.
А мне рожать... состояние не очень.
И она позвонила!!
Сама.
С тех пор, мы решили так.
Она в возрасте, всякое может быть.
Не будет тратить время на обиды.
Права не правда...Обида и молчание.
Как то полгода молчала.
Тоже далеко от меня была.
А мне рожать... состояние не очень.
И она позвонила!!
Сама.
С тех пор, мы решили так.
Она в возрасте, всякое может быть.
Не будет тратить время на обиды.
У мене. У неї психічний розлад після онкохвороби (поставила діагноз я, бо вона вважає себе нормальною і до лікаря не ходить), але вона і до хвороби була психологічно дуже покалічена+природні схильності до певних ненормальних станів.
Живу так - розумію, що то не вона, то її хвороба. Телефоную час від часу (раз на тиждень, потім раз на місяць). Як підніме слухавку - спілкуюся, ніби нічого не було. А потім до наступної смертельної образи спілкуємося на побутові теми дуже приязно пару разів на тиждень.
У мене з нею батько теж мучиться, мені теж його шкода, але я нічим не можу допомогти окрім того, щоб з ним мати хороші теплі стосунки.
Живу так - розумію, що то не вона, то її хвороба. Телефоную час від часу (раз на тиждень, потім раз на місяць). Як підніме слухавку - спілкуюся, ніби нічого не було. А потім до наступної смертельної образи спілкуємося на побутові теми дуже приязно пару разів на тиждень.
У мене з нею батько теж мучиться, мені теж його шкода, але я нічим не можу допомогти окрім того, щоб з ним мати хороші теплі стосунки.
закон про психітричну допомогу передбачає добровільність лікування у випадках, окрім шкоди своєму здоров’ю і здоров’ю оточуючих. Так що поки не наклала на себе руки і поки ні на кого не накинулася, добровільно з покоління наших мам ніхто до психіатра звертатися не буде.
Якщо цен звилює батька - він повинен піти до психолога, а не мама) Це лише форма маніпуляції, з нею легко рощзібратися, я кщо знати як)))
Можно самостоятельно вызвать участкового психиатра на дом, совершенно не обязательно ее класть в дурку.
У меня...ещё и трубку любит бросать в разговоре, если что не так...вот уже 4 мес тишина. .я набрала- меня сбросили и не перезванивает...не понимаю этого
Мне 40 если что и живу отдельно...
Мне 40 если что и живу отдельно...
Не могу сказать, что у моей псих расстройства какие-то, она всю жизнь такая-чуть что не так-сразу обида страшная. Когда я была ребёнком, она могла и со мной не общаться. Очень рада, что живу отдельно и модель поведения у меня кардинально отличается, терпеть не могу обиды и все проблемы решаю тут же. А папу жалко, хочется чем-то помочь. Когда вижу, что они не общаются, то чаще в гости их приглашаю
а ви пробували ВСІ способи? Я ходжу до психолога, еперчитала дуже багато книг по психології і розбірлася б з таким дуже швидко. Довго поснювати... і ви мені не повірите Раджу піти до психолога тій людині, кому це причинає незручності. З психологом зрозумієте, чому люли так роблять і не повірите - якк щвидко вирішите цю проблему. Я тільки в 36 зрозумла, як ніколи не свартися з чоловіком. А раніше доходило до розбитого посуду і криків... Сварки, конфлікти, мовчаник - це не тому, що хтось парвий чи ні - всі конфлікти ТОМУ, ЩО ми не вміємо спілкуватися і ЧУТИ один одного. Психологи дають ці інструменти 
нереально абсолютно...
якщо вона не вважає себе хворою, то з якої радості вона буде спілкуватися з психіатром? Тим більше, жоден психічно здоровий психіатр не прийде на моє запрошення, коли я не є власником житла, в якому вона живе? це навіть смішно...
Ми говоримо про такі не особливо явні психічні розлади.
А люди не можуть обстежити навіть своїх явно хворих родичів: які в квартирі сміттєзвалище , наприклад, роблять.
якщо вона не вважає себе хворою, то з якої радості вона буде спілкуватися з психіатром? Тим більше, жоден психічно здоровий психіатр не прийде на моє запрошення, коли я не є власником житла, в якому вона живе? це навіть смішно...
Ми говоримо про такі не особливо явні психічні розлади.
А люди не можуть обстежити навіть своїх явно хворих родичів: які в квартирі сміттєзвалище , наприклад, роблять.
всегда удивляла эта примитивная и нелепая манипуляция, но что делать, не все расшорены
крепитесь, ничего не делать, не реагировать, ее выбор значит, максимум один раз сказать, что молчанием не прояснить ситуацию и никто не попадет в ее фантазию о обиде и желаемых действиях окружения
крепитесь, ничего не делать, не реагировать, ее выбор значит, максимум один раз сказать, что молчанием не прояснить ситуацию и никто не попадет в ее фантазию о обиде и желаемых действиях окружения
Не могу я понять такого отношения к ребёнку. У меня сыну 12 лет, иногда такое чудит. Но покричу-покричу и иду чай с плюшками готовить. Вообще не могу на него долго обижаться и он так же-идет мириться через 5 минут.
Мне надоело с моей ругаться - она все время провоцирует, все на зло делает, говорит только чтобы уколоть и побольней - и я решила с ней не разговаривать. Вообще. Живем в одной квартире. На сколько легче, не передать!
Если ваша такая, то может папе легче с ней не разговаривать, чем разговаривать.
У меня брат на сколько спокойный и то последние годы уже ее не выдерживает, срывается. И моя совсем молодая еще- 66 лет.
Если ваша такая, то может папе легче с ней не разговаривать, чем разговаривать.
У меня брат на сколько спокойный и то последние годы уже ее не выдерживает, срывается. И моя совсем молодая еще- 66 лет.
Ответ дляЕвгенияN
а ви пробували ВСІ способи? Я ходжу до психолога, еперчитала дуже багато книг по психології і розбірлася б з таким дуже швидко. Довго поснювати... і ви мені не повірите Раджу піти до психолога тій людині, кому це причинає незручності. З психологом зрозумієте, чому люли так роблять і не повірите - якк щвидко вирішите цю проблему. Я тільки в 36 зрозумла, як ніколи не свартися з чоловіком. А раніше доходило до розбитого посуду і криків... Сварки, конфлікти, мовчаник - це не тому, що хтось парвий чи ні - всі конфлікти ТОМУ, ЩО ми не вміємо спілкуватися і ЧУТИ один одного. Психологи дають ці інструменти
разумеется, вес это от низкого EQ, но к психологу тащить нельзя, пока сам не захочет разве что
о, точно про мою. При тому я в дитинстві і прощення у неї просила, і віталася, і зверталася, а вона все одно по кілька днів мовчала і ігнорувала. Це психологічні розлади. У моєї, наприклад, дійсно дуже чуттєва натура+батьки її зневажали, відверто кажучи. Такі люди вміють спілкуватися зі світом маніпуляціями, усіх підозрюють в негативному ставленні до себе, мають подвійні стандарти і багато ще чого....Це не від хорошого життя, все-таки.
Да, запрошувати до себе в гості - хороший варіант. Мої просто в іншому кутку України живуть.
Да, запрошувати до себе в гості - хороший варіант. Мої просто в іншому кутку України живуть.
Участковые психиатры ходят на вызовы по просьбе родственников. Позвоните в свой диспансер и в регистратуре подтвердят.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу